Ухвала суду № 58404640, 16.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24271/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АД Шина" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11 серпня 2015 року № 100270002/2015/700016/2.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ним до митного оформлення було надано усі наявні у нього документи, які дають можливість здійснити митне оформлення імпортованого товару за ціною договору (за першим методом).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року позов задоволено.

На зазначене рішення суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.

У свою чергу, позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 20 січня 2014 року між компанією "Zhonger Rubber Group Company Limited" (Китай) (за контрактом - продавець) та ТОВ "Ад Шина" (Україна) (за контрактом - покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки автошин № 20012014, згідно умов якого, продавець зобов'язується виробити та поставити покупцю, на засаді його індивідуальних заказів, пневматичні гумові шини Westlake/Goodride для легкових автомобілів, автобусів та вантажних автомобілів, а покупець - зобов'язується придбати вказаний товар у відповідності до умов даного договору.

На виконання умов зазначеного вище контракту на підставі інвойсу № DHX1529800AJ від 18 червня 2015 року була здійснена поставка товару.

10 серпня 2015 року позивачем через свого митного брокера в порядку електронного декларування було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію № 100270002/2015/257775 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом № 20012014 року від 20 січня 2014 року.

Митну вартість товару декларант визначив за основним методом - за ціною договору.

До вказаної митної декларації для підтвердження заявленої ним митної вартості було додано документи, що перелічені у графі 44 МД, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0004791 від 24 листопада 2014 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 219473 від 06 серпня 2015 року; коносамент № Н0715060290 від 23 червня 2015 року; квитанцію (MUR)1630 від 28 липня 2015 року; довідку про вартість перевезення товару № 04082015 від 04 серпня 2015 року; прайс-лист б/н від 24 червня 2015 року; інвойс № DHX1529800AJ від 18 червня 2015 року; рахунок-проформу № HX1529800AJ від 18 червня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 20012014 від 20 січня 2014 року; додаток № 1 від 03 березня 2015 року до контракту № 20012014 від 20 січня 2014 року; сертифікат відповідності UA1.174.0094374-14 від 12 вересня 2014 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контрою товару № 2761 від 23 червня 2015 року; сертифікат походження товару загальної форми № 15С3301М3775/01221 від 06 липня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення № 518563236 від 18 червня 2015 року.

За наслідками опрацювання наданих ТОВ "Ад Шина" документів митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості відповідно до статті 53 Митного кодексу України, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; також вказано, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару.

Як встановлено судом, приводом для витребування додаткових документів слугувала відсутність в експортній митній декларації номера контракту та вказання іншого номера інвойсу, порівняно із тим, який було надано до митного оформлення, що, на переконання відповідача свідчить про існування розбіжностей у наданих до митного оформлення документах.

На виконання вимог Київської митниці ДФС декларантом було надано додаткові документи: рахунок від 04 серпня 2015 року № 39493 за надання транспортно-експедиційних послуг на суму 4 305, 20 грн., накладні № ABSI022544 від 14 липня 204 року та № SI0000006028 від 23 липня 2015 року за яким було здійснено відчуження оцінюваного товару, договір від 29 серпня 2012 року № 290812-1 про транспортне експедирування та заявку на перевезення від 10 червня 2015 року.

11 серпня 2015 року відповідачем, із посиланням на відсутність у них всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270002/2015/700016/2, яким митна вартість визначена 190, 7461 USD/одиницю із застосуванням резервного методу.

У зв'язку із цим відповідачем також прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови № 100270002/2015/00083.

У подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що орган доходів і зборів неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за резервним методом, оскільки під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах відсутні розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини другої ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15, яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлено було надано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародну автомобільну накладну (CMR), коносамент, квитанцію, довідку про вартість перевезення товару, прайс-лист, інвойс, рахунок-проформу, зовнішньоекономічний договір (контракт), додаток № 1 до контракту, сертифікат відповідності, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контрою товару, сертифікат походження товару загальної форми та копію митної декларації країни відправлення.

Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган вказав на необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, зазначивши, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару та проведенні аналізу поданих до митного оформлення документів виявлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять інформацію щодо чисельних значень складових митної вартості.

Зі змісту рішення про коригування митної вартості вбачається, що виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товарів відповідач обґрунтував відсутністю в експортній митній декларації номера контракту та вказання іншого номера інвойсу, порівняно із тим, який було надано до митного оформлення.

У зв'язку із цим митним органом було витребувано додаткові відповідно до переліку, наведеного у ч. 3 ст. 53 МК.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що суб"єкт владних повноважень зазначив про необхідність надання всіх документів, перелічених у ст. 53 МК України, водночас, не зазначивши, яку саме конкретно документацію слід надати та на підтвердження яких саме обставин.

Водночас, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, митницею не було зазначено які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими та чому з поданих документів неможливо встановити дані складові.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Оцінюючи доводи митного органу щодо відсутності в експортній митній декларації номера контракту та вказання іншого номера інвойсу, порівняно із тим, який було надано до митного оформлення, як підстави для прийняття спірного рішення, суд першої інстанції правильно акцентував увагу на тому, що копія митної декларації країни відправлення № 518563236 від 18 червня 2015 року містить в собі посилання на комерційний інвойс № DHX1529800AJ від 18 червня 2015 року на підставі якого було імпортовано товар, що дає можливість ідентифікувати дану поставку з поданими документами.

Водночас, експортна митна декларація відправника не є джерелом інформації для визначення митної вартості, оскільки не містить інформацію про вартість товару, а тому відсутність у ній відомостей щодо номеру контракту, за яким здійснюється поставка товару жодним чином не впливає на заявлену митну вартість товарів.

Для підтвердження ціни ввезеного товару за МД від 10 серпня 2015 року декларантом позивача було надано комерційний інвойс № DHX1529800AJ від 18 червня 2015 року на суму 32 635, 60 доларів США та довідку про надання транспортно-експедиційних послуг № 04082015 від 04 серпня 2015 року на суму 4 305, 20 грн.

З електронного платіжного доручення в іноземній валюті № (MUR)1630 від 28 липня 2015 року вбачається факт перерахування грошових коштів у розмірі визначеному вказаним інвойсом, що становить 32 635, 60 доларів США, тобто покупцем була здійснена 100% передоплата відповідно до умов контракту № 20012014 від 20 січня 2014 року.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких місяться у матеріалах справи, судова колегія погоджується із висновком суду попередньої інстанції про те, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені обставини у їх сукупності дають апеляційному суду підстави для висновку про відсутність підстав для виникнення у митниці обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, тому оскаржуване у межах даного спору рішення, є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АД Шина" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 17 червня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.