Постанова № 58404346, 15.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/190/16

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Лукянчук О.В.,судді -Градовського Ю.М.при секретарі -Величко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Одеської міської ради на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року по справі за позовом департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Козлова Ю.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Одеська міська рада, про визнання протиправним та скасування рішення №26613358 від 30 листопада 2015 року, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2016 року департамент комунальної власності Одеської міської ради (надалі - позивач, Департамент) звернувся до суду з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, (надалі - відповідач-1, Управління) та державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Козлова Ю.В. (надалі - відповідч-2, реєстратор), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позову (а.с.83-86), заявив наступні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №26613358 від 30.11.2015 року, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Козловим Ю.В.;

- зобов'язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Старицького, 10-а, м. Одеса, 65036) скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_7 (АДРЕСА_2) на квартиру АДРЕСА_1;

- зобов'язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Старицького, 10-а, м. Одеса, 65036) здійснити реєстрацію прав за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26597691) на квартиру АДРЕСА_2, на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.11.2014 року по справі №521/17193/14-ц.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.11.2014 року по справі №521/17193/14-ц квартира АДРЕСА_2 була визнана відумерлою спадщиною. Для проведення державної реєстрації права власності на цю квартиру за територіальною громадою м.Одеси Департамент звернувся до Управляння із заявою про державну реєстрацію, однак рішенням №26613358 від 30.11.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено у державній реєстрації з тих підстав, що подані документи не підтверджують виникнення права власності. Позивач вважає таку відмову неправомірною, в зв'язку з чим просить зобов'язати Управління провести таку реєстрацію.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просять постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи полягають в наступному.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 04.11.2015 року у справі №521/17193/14-ц на підставі заяви заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради визнано квартиру АДРЕСА_2 відумерлою спадщиною (а.с.11).

Для проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за територіальною громадою м.Одеси Департаментом, як уповноваженим органом з управління комунальним майном, подано до Управління заяву про проведення державної реєстрації, яка була прийнята 24.11.2015 року 10:40:38 за реєстраційним номером 14451391.

За результатами розгляду цієї заяви Реєстратором прийнято рішення №26613358 від 30.04.2015 року про відмову у проведенні державної реєстрації права власності, в якому вказано, що подані для реєстрації документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с.42).

Викладена у запереченнях на позов позиція Управління полягає в тому, що рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 04.11.2015 року у справі №521/17193/14-ц не є достатнім для реєстрації права власності на вказану квартиру за Одеською міською радою, оскільки в резолютивній частині цього рішення не вказано про передачу цієї квартири до комунальної власності конкретної територіальної громади.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з позицією Управління, та додатково зазначив, що в окремому судовому провадженні з розгляду питання про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитись вимоги позовного характеру, зокрема, вимоги про передачу спадкового майна у власність територіальної громади, однак позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про передачу спадкового майна у власність територіальної громади.

Суть такої позиції суду першої інстанції зводиться до того, що для набуття територіального громадою права власності на відумерлу спадщину недостатньо судового рішення лише про визнання спадщини відумерлою, а необхідно додатково ще звертатися до суду в порядку позовного провадження з вимогою про передачу такої спадщини у власність територіальної громади.

Колегія суддів з такою позицією суду першої інстанції погодитися не може з огляду на наступне.

Частинами 1-3 ст.1277 ЦК України передбачено наступне:

- у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою;

- заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини;

- спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини;

Дана норма чітко визначає, що у разі відсутності спадкоємців чи їх відмови від спадщини або позбавлення їх права на спадщину, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, а прийняття судом рішення про визнання спадщини відумерлою є тою обставиною, з якою закон пов'язує виникнення у територіальної громади права власності на таку спадщину.

Отже, право власності територіальної громади на відумерлу спадщину виникає виключно в силу закону незалежно від волі самої громади, а рішення суду в цих правовідносинах необхідно лише для встановлення та перевірки фактів, які відносять спадщину до категорії відумерлої, зокрема:

- фізична відсутність спадкоємців за заповітом та (або) за законом; позбавлення спадкоємців за заповітом та (або) за законом права на спадкування;

- усунення спадкоємців за заповітом та (або) за законом від права на спадкування;

- відмова від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом;

- неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом.

З наведеного слідує, що рішення суду про визнання спадщини відумерлою є цілком достатньо для проведення державної реєстрації за територіальною громадою права власності на таку спадщину, і додаткового судового рішення про передачу цієї спадщини у власність територіальної громади не потрібно.

Слід зазначити, що норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також положення діючого на час виникнення спірних відносин Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р., не містять положень, які б вимагали для реєстрації за територіальною громадою права власності на відумерлу спадщину, окрім судового рішення про визнання спадщини відумерлою, ще окреме судове рішення про передачу такої спадщини територіальній громаді. Не містить таких положень і чинний на час розгляду даної справи Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

Посилання відповідача-1 та суду першої інстанції на невизначення в рішенні Малиновського районного суду м.Одеси від 04.11.2015 року у справі №521/17193/14-ц конкретної територіальної громади, у власність якої повинна перейти вищевказана квартира, колегія суддів вважає помилковими, оскільки ч.3 ст.1277 ЦК України не передбачає альтернативи у визначенні територіальної громади, до якої може перейти відумерла спадщина - лише до територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

З рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 04.11.2015 року у справі №521/17193/14-ц вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право власності від 06.06.1996 року. 12.05.2013 року ОСОБА_7 померла, що підтверджується актовим записом про смерть №4896 від 15.05.2013р.. Відповідно до листа п'ятої одеської державної нотаріальної контори від 12.09.2014 року за №1693/01-16 жодних заяв про прийняття або відмову у прийнятті спадщини після смерті ОСОБА_7 не надходило, спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Згідно довідки КП ЖКС «Хмельницький» від 08.09.2014 року за №1851 у квартирі АДРЕСА_2 проживала та була зареєстрована ОСОБА_7, та на теперішній час в цій квартирі ніхто не зареєстрований та не проживає.

Отже, місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 є м.Одеса, а тому відумерла спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2 згідно вимог частини 3 ст.1277 ЦК України повинна перейти виключно у власність територіальної громади м.Одеси.

Враховуючи, що право власності територіальної громади м.Одеси на відумерлу спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_2 встановлюється законом, колегія суддів приходить до висновку що прийняте державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №26613358 від 30.11.2015 року внаслідок відсутності судового рішення про передачу цієї квартири у власність територіальної громади м.Одеси є помилковим, в зв'язку з чим позовна вимога про визнання протиправним та скасування цього рішення підлягає задоволенню.

Також колегія суддів вважає за необхідне задовольнити і позовну вимогу про зобов'язання Управління провести реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, оскільки застосування такого способу судового захисту прав позивача в рамках даної справи є цілком обґрунтованим.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Управління скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_4, 4/8 то колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення такої вимоги з огляду на наступне.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та діючий на даний час Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 не визначають особливостей проведення державної реєстрації прав власності на об'єкт нерухомого майна що є відумерлою спадщиною.

Пунктом 19 цього Порядку визначає, що державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав. Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав. За відсутності відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно державний реєстратор використовує наявні відомості, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

Згідно п.20 вказаного Порядку у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об'єкту нерухомого майна, об'єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства. За наявності зареєстрованих речових прав на такий об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав до відповідного відкритого розділу.

Враховуючи, що для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у випадку переходу цього права від одного власника до іншого на підставі правочину, у тому числі і в порядку спадкування, не вимагається скасування в Державному реєстрі прав запису щодо прав попереднього власника, то для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4, 4/8 за територіальною громадою м.Одеси не потрібно скасовувати попередній запис про реєстрацію цього права за померлою ОСОБА_7.

Таким чином, заявлені по даній справі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому таке рішення підлягає скасуванню з прийняття по справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Одеської міської ради - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року - скасувати та винести по справі нову постанову, якою позовні вимоги департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №26613358 від 30 листопада 2015 року, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Козловим Ю.В..

Зобов'язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області здійснити реєстрацію прав за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на квартиру АДРЕСА_2.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 червня 2016 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лукянчук Ю.М. Градовський