Ухвала суду № 58404104, 16.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5467/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Епель О.В., Карпушова О.В.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «ВОДГЕО» - Кобзаря Анатолія Миколайовича на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Комунального підприємства «ВОДГЕО» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудня 2015 року, Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до комунального підприємства «ВОДГЕО» (далі - відповідач) в якій просить стягнути з відповідача заборгованість на користь позивача (р/р №37174002001548 в ГУ ДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, код 21355026) у сумі 72 342 грн. 21 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнено з Комунального підприємства «ВОДГЕО» (вул. Московська, 45, м. Сміла, Черкаська область, 20700, ідентифікаційний код 30794986) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (вул. Б. Вишневецького, 18, м. Черкаси, 18016, ідентифікаційний код 21355026) р/р №37174002001548 в ГУ ДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, заборгованість по страховим коштам у сумі 72 342 (сімдесят дві тисячі триста сорок дві) грн. 21 коп.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Комунальне підприємство «Водгео» зареєстровано виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області 15.05.2007 (ідентифікаційний код 30794986).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2240 загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї),вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем,

громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

За приписами ст. 9 Закону № 2240 Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені ст. 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1105 визначено, що Фонд соціального страхування є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування витрат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» №77, викладено у новій редакції Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105 і відповідно з 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» яким створено Фонд соціального страхування України

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105 визначено, що Фонд соціального страхування України є правонаступником Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105, до завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених Законом №1105, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їх робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Враховуючи зазначене, Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його робочі органи, до завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України, забезпечують виконання завдань цього Фонду.

Згідно з пунктом 1.3. Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 26.06.2001 № 13 відділення Фонду діє як регіональна структура Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, отже обласні відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і зокрема Черкаське обласне відділення Фонду виступає як суб'єкт владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності.

За приписами ч. 1 ст. 21 Закону № 2240фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок.

Робочі органи відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону № 2240 Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Закону № 1105 передбачено, що страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Тобто, ч. 2 ст. 21 Закону № 2240 та ч. 2 ст. 34 Закону № 1105 передбачено, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Виплата страхувальниками-роботодавцями матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок власних коштів з подальшим відшкодуванням (погашенням цих витрат) Фондом Законом № 2240 та Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) не передбачена.

На виконання абз. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 2240 розроблено Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою правління Фонду від 22.12.2010 № 26 (далі - Порядок № 26). Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані страхувальником застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Пунктом 4 Порядку № 26 передбачено, що на підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник-роботодавець нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок.

Згідно з п. 5 Порядку № 26 для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, завіреною печаткою підприємства.

Робочі органи Фонду повинні перерахувати кошти на окремий поточний рахунок страхувальника, відкритий у порядку, визначеному вст. 21 Закону № 2240, у сумі, зазначеній у заяві-розрахунку, протягом 10 робочих днів після її надходження (пункт 8 Порядку № 26).

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 № 29 (далі - Інструкція № 29) - ця інструкція встановлює порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), порядок прийняття рішень за результатами перевірок та процедуру оскарження рішень за результатами перевірок. Згідно п. 1.3 Інструкції № 29 перевірки страхувальників здійснюються відповідно до вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, по коштах Фонду в частині правильності їх використання на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, у суб'єктів малого підприємництва, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 2240 страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Встановлено, що посадовою особою Смілянської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Смілянська МРВД) в період з 08.09.2015 по 16.09.2015 було проведено планову перевірку комунального підприємства «ВОДГЕО» на предмет правомірності використання страхових коштів Фонду за період з 01.01.2013 по 30.06.2015. У ході перевірки встановлено, що відповідачем страхові кошти надані для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам використовувались з порушенням ч. 2 ст. 21 Закону №2240 (діяв до 01.01.2015) та ч. 2 ст. 34 Закону №1105, а саме відповідачем неправомірно використано страхові кошти Фонду в сумі 54880 грн. 21 коп., у тому числі 33585 грн. 56 коп. за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 та 21294 грн. 65 коп. за період з 01.01.2015 по 30.06.2015.

Результати перевірки оформлено актом від 16.09.2015 № 63. Відповідно до акту відмови від підпису акта перевірки та його отримання від 16.09.2015 відповідач відмовився від підписання акту від 16.09.2015 № 63.

В зв'язку з відмовою посадових осіб відповідача від підписання акту перевірки від 16.09.2015 №63 Смілянською МРВД 18.08.2015 на адресу відповідача було направлено акт перевірки від 16.09.2015 №63 та акт відмови від підпису акта перевірки та його отримання від 16.09.2015, що були отримані відповідачем 23.09.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону №1105 визначено, що Фонд має право накладати і стягувати фінансові санкції та адмінстративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону. Пунктом 6 ч. 1 ст. 10 Закону №1105 передбачено, що Фонд має право вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій усунення виявлених фактів порушення законодавства про соціальне страхування. За приписами ч. 6 ст. 15 Закону №1105 у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Надалі, на підставі акту перевірки позивачем було прийнято рішення про повернення коштів Фонду соціального страхування від 09.10.2015 №33, згідно якого відповідач у десятиденний термін з моменту отримання рішення повинен був перерахувати до бюджету Фонду суму неправомірно використаних коштів за період до 01.01.2015 у сумі 33585 грн. 56 коп., страхові кошти використані з порушенням за період з 01.01.2015, у сумі 21294 грн. 65 коп. та штраф за порушення порядку використання коштів Фонду у сумі 10647 грн. Загальна сума страхових коштів, що підлягає перерахуванню до Смілянської МРВД становить 65 527 грн. 21 коп.

Зазначене рішення відповідачем отримано 16.10.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Доказів оскарження зазначеного рішення або скасування його у адміністративному або судовому порядку під час розгляду даної адміністративної справи суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону № 1105 визначено, що за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

30.10.2015 у зв'язку з невиконанням рішення від 09.10.2015 №33, було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 30.10.2015 №35, згідно якого відповідача зобов'язано протягом 10-ти днів, з дня отримання рішення, перерахувати до бюджету Фонду 6815 грн. 00 коп., з яких: 6553грн. - штраф за несвоєчасне повернення страхових коштів; 262 грн. - пеня.

Зазначене рішення було отримано відповідачем 06.11.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Доказів оскарження зазначеного рішення або скасування його у адміністративному або судовому порядку під час розгляду даної адміністративної справи суду не надано.

Згідно з п. 7.1 Інструкції № 29 страхувальник може оскаржити рішення органу Фонду. Страхувальник у письмовій формі звертається до органу Фонду, який прийняв рішення, із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга повинна бути подана органу Фонду протягом 10 календарних днів з дня отримання страхувальником рішення органу Фонду, що оскаржується. Керівник (заступник керівника) органу Фонду за результатами розгляду скарги приймає вмотивоване рішення та надсилає його страхувальнику протягом 20 календарних днів після отримання скарги. У разі якщо орган Фонду надсилає рішення про повну або часткову відмову у задоволенні скарги, страхувальник має право звернутися протягом 10 календарних днів з дня отримання рішення про результати розгляду скарги з повторною скаргою до органу Фонду вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для прийняття рішення по скарзі або до суду у встановленому законодавством порядку. Керівник (заступник керівника) органу Фонду може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги страхувальника понад строки, визначені в абзаці третьому цього пункту, але не більше 60 календарних днів, яке направляється страхувальнику до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці третьому цього пункту. Якщо вмотивоване рішення за скаргою страхувальника не надсилається страхувальнику протягом двадцятиденного строку або протягом строку, на який за рішенням керівника органу Фонду або його заступника розгляд продовжено, така скарга вважається повністю задоволеною на користь страхувальника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь страхувальника, якщо рішення керівника органу Фонду (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано страхувальнику до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці четвертому цього пункту. У разі недотримання страхувальником строку направлення оскарження на рішення органу Фонду, визначеного в абзацах другому та третьому цього пункту, розгляд скарги органом Фонду не здійснюється, про що страхувальник повідомляється письмово.

Відповідно до ч. 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Враховуючи викладене, не слід брати до уваги посилання відповідача на недоліки акту перевірки, та, як наслідок - нечинність рішень від 09.10.2015 №33 та від 30.10.2015 №35, оскільки ні дії позивача під час проведення перевірки та оформлення її результатів актом від 16.09.2015 № 63, ні рішення від 09.10.2015 №33 та від 30.10.2015 №35 не було оскаржено відповідачем ні у порядку визначеному п. 7.1 Інструкції № 29, ні у порядку встановленому ч. 5 ст. 99 КАС України, а тому вважаються такими, що набрали законної сили і не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи, за клопотанням представника відповідача, було допитано у якості свідка ОСОБА_3 - голову комісії із соціального страхування КП «Водгео». Проте її пояснення щодо причин не підписання акту перевірки від 16.09.2015 № 63 судом не беруться до уваги, оскільки з її ж пояснень слідувало, що її до директора КП «Водгео» для підписання акту не викликали. Окрім того покази свідка спростовуються актом від 16.09.2015 про відмову від підпису акту перевірки та його отримання.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткова компенсація витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг здійснюється за рахунок бюджету Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані страхувальником застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку, які використовуються страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам.У разі порушення порядку використання страхових коштів страхувальники та інші отримувачі страхових коштів несуть відповідальність, передбачену ст. 30 Закону № 2240.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що даний висновок узгоджується з правовою позицією Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19.05.2015, що відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Окрім вище зазначеного, колегія суддів також звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення коштів за відповідним рішенням.

Тому, зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, докази щодо їх підтвердження, а також відсутністю доказів стосовно оскарження або скасування рішень від 30.10.2015 №35 та від 09.10.2015 №33, на підставі чого зазначені рішення слід вважати узгодженими та у зв'язку з чим суд не досліджує суть самих порушень викладених в акті.

На підставі вище зазначеного, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивач надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «ВОДГЕО» - Кобзаря Анатолія Миколайовича - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 16 червня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.