Рішення № 5840381, 16.09.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2009 р. Справа № 17/231/09

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/230/09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Галафарм”, 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1,

До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

про: стягнення заборгованості за договором поставки № 32- 42 від 21.05.2008

року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Галафарм” (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення стягнення заборгованості за договором поставки № 32- 42від 21.05.2008 року.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

21 травня 2008 року між сторнами було укладено договір поставки № 32-42 (надалі - Договір) за умовами якого позивач зобов`язаний здійснити поставку, а відповідач прийняти та оплатити відповідно до умов Договору лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп. Асортимент, кількість та ційна яких зазначена у видаткових накладних.

Позивачем за видатковими накладними Рнк-534507 від 27.03.2009 р. на суму 2510 грн. 43 грн., за якою відповідач повинен був розрахуватись в строк до 10.04.2009 р., про що зазначено в накладній; Рнк - 535182 від 30.03.2009 р. на суму 924 грн.23 коп., за якою відповідач повинен розрахуватись в строк до 13.04.2009 р., про що зазначено в накладній; Рнк-535197 від 30.03.2009 р. на суму 452 грн.06 коп., за який відповідач повинен розрахуватись в строк до 13.04.2009 р., про що зазначено в накладній; Рнк - 535295 від 30.03.2009 р. на суму 127 грн.,17 коп., за якою відповідач повинен розрахуватись в строк до 13.04.2009 р., про що зазначено в накладній; Рнк-534843 від 30.03.2009 р. на суму 809 грн.55 коп., за якою відповідач повинен розрахуватись в строк до 13.04.2009 р., про що зазначено в накладній; Рнк-534844 від 30.03.2009 р. на суму 36 грн., за якою відповідач повинен розрахуватись в строк до 13.04.2009 р., про що зазначено в накладній; Рнк-534863 від 30.03.2009 р. на суму 123 грн. 75 коп., за якою відповідач повинен розрахуватися в строк до 13.04.2009 р., про що зазначено в накладній; Рнк-558132 від 25.05.2009 р. на суму 500 грн. 11 коп., за якою відповідач повинен розрахуватися в строк до 08.06.2009 р., про що зазначено в накладній, на загальну суму 5483 грн. 30 коп .

Відповідач в погашення заборгованості за товар, поставлений за вищевказаними видатковими накладними перерахував: 22.05.2009 р. - 1000 грн., в результаті чого частково погасив заборгованість за товар, придбаний за видатковою накладною Рнк-534507 від 27.03.2009 р., залишивши непогашену заборгованість на суму 1510 грн. 43 коп.; 15.06.2009 р. 330 грн. 67 коп., в результаті чого частково погасив заборгованість за товар, придбаний за видатковою накладною Рнк-534507 від 27.03.2009 р., залишивши непогашену заборгованість на суму 1179 грн.76 коп.

На момент направлення позовної заяви до господарського суду загальна сума заборгованості відповідача за поставлений товар, складає 4152грн. 63 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.4 Господарського кодексу України регулювання майнових відносин на Україні здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні або правові наслідки, якими є відшкодування збитків; штрафні санкції: оперативно-господарські санкції, які застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Відповідно до ст. 224 ГК України та п.1 ст. 623 ЦК України учасник господарських відносин, який і порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, під якими розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.4 ст. 225 ГК України сторони господарською зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами .

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, що також встановлено ч. 1 ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України, де передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання у формі штрафу і пені, право на яку (неустойку) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Ч. 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір ' встановлюється договором або актом цивільного законодавства, що повністю відповідає положенню ч.4 ст. 231 ГК України, де передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.2 ст. 232 ГК України законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.4 ст. 232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами справляються по день сплати сум цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. , які не є господарською санкцією або збитками, а є платою (компенсацією) кредитора за неправомірне користування боржником понад встановлений строк коштами, які він має отримати від боржника в певний строк і не залежить від наявності вини боржника у несвоєчасному перерахуванні (поверненні) кредитору коштів, якими боржник неправомірно користувався, правомірність нарахування яких додатково до стягнення господарських санкцій і збитків підтверджується правозастосовчою судовою практикою Вищого господарського суду України: зокрема, Постановою Вищого господарського суду від 04.10.2005 року по справі № 20-9/024.

Відповідно до наведених положень чинного законодавства України у п.п. 5.1, 9.6 Договору, передбачено, що за невчасну або неповну оплату відповідачем за товар, поставлений позивачем, відповідач зобов'язаний: сплатити позивачу штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати поставленого товару, до моменту остаточного розрахунку.

В разі порушення відповідачем терміну повної оплати товару більше ніж на 10 календарних днів, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу, окрім пені, збитки в розмірі 15% від загальної вартості товару з простроченою оплатою більш як на 10 календарних днів, а також, окремо від неустойки, відшкодувати інші збитки та витрати позивача, пов'язані з отриманням виконання відповідачем грошових зобов'язань за даним Договором.

В разі прострочення відповідачем повної оплати товару, отриманого від позивача більше ніж на 15 календарних днів, постачальник має право стягнути з відповідача 0,5 % від загальної вартості партії товару, за кожен день користування покупцем грошовими коштами позивача, що передбачено п. 9.6 Договору.

За розрахунком позивача сума штрафних санкцій у вигляді неустойки в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу до моменту остаточного розрахунку, складає 253грн. 84 коп.

Сума збитків в розмірі 15% від загальної вартості Товару, оплату за який відповідачем прострочено в повному обсязі більш як на 10 календарних днів, складає 622 грн. 89 коп.

Сума процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від загальної вартості товару, оплату за який прострочено в повному обсязі більш як на 15 календарних днів, за кожен день користування відповідачем грошовими коштами позивача, складає 1967 грн. 85 коп.

Загальна сума заборгованості на момент подання позову складає 6997 грн. 21 коп.

В ході розгляду справи, позивач за заявою № 221-09-09 від 14.09.2009р. уточнив позовні вимоги та просить стягнути заборгованість за Договором у сумі 4126 грн. 77 коп., пені у сумі 245 грн. 37 коп., суму збитків попередньо погоджену між сторонами у сумі 618 грн. 96 коп., сума процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 1899 грн. 12 коп.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, проте відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив і не спростував. За таких обставин відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконува тися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України приписано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення за гальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, уточненні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем було надмірно сплачено 16 грн. державного мито, що підлягають поверненню.

Керуючись ст. ст. 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Уточнені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Галафарм” задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) заборгованість за договором у розмірі 4126 грн. 77 коп., пені у розмірі 245 грн. 37 коп., збитки у розмірі 618 грн. 96 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1899 грн. 12 коп., державне мито у розмірі 102 грн. та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Галафарм” (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; код 30886474).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя