Ухвала суду № 58401090, 11.06.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28430/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2016 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Сторожук Є.Ю. , за участі прокурора Фрунзе С.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого першого віддіду військової прокуратури Київського гарнізону Зубко О.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону старший лейтенант юстиції Зубко Олександр Олександрович, розглянувши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000131 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України,за погодженням прокурора Фрунзе С. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, запобіжного заходу - тримання під вартою з обов'язковим визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання останнім обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Клопотання підтримано прокурором Фрунзе С. та обґрунтовано наступним. ОСОБА_1, являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини А1975 (дислокується у м. Васильків, Київської області), на посаді оператора радіолокаційної станції радіолокаційного вузлу, у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути на службу та виконувати обов'язки військової служби, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-ХІУ від 24.03.1999, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, та умов укладеного контракту про проходження військової служби, у визначений час 18.04.2016 року о 08 годині умисно без поважних причин та дозволу командування не з'явився вчасно на службу до вказаної військової частини, а направився за місцем фактичного проживання у м. Сміла Черкаської області, де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до військової частини А1975, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, поки 10.06.2016, тобто тривалістю понад один місяць, не був затриманий у порядку ст. 208 КПК України. Діяння ОСОБА_1 кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).

Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України є нез'явлення вчасно на службу без поважних причин 18.04.2016 о 08 год. 00 хв. та незаконне перебування за її межами, поки 10.06.2016 не був затриманий у порядку ст. 208 КПК України. Ці обставини містяться в акті службового розслідування від 28.04.2016, рапорті прокурора першого відділу ОСОБА_4 від 04.05.2016, протоколах допиту свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, протоколі затримання ОСОБА_1 від 10.06.0216., інших матеріалах досудового розслідування.

З огляду на кримінальне правопорушення - злочини, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, та його особу існують ризики, що він буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, продовжить вчиняти кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ст. 407 ч. 4 КК України, у якому підозрюється та який є триваючим, незаконно перебуваючи як військовослужбовець військової служби за контрактом за межами місцем служби може вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

Висновок про наявність вказаних ризиків зроблено виходячи з наступних обставин:

постійне місце проживання ОСОБА_1 у Київській області відсутнє, натомість знаходиться у АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 офіційно не працює, неповнолітніх дітей на утриманні не має, міцні зв'язки у Київській області відсутні;

ОСОБА_1 тривалістю понад один місяць переховувався від органів досудового розслідування, за викликами до слідчого не з'являвся.

Запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою неможливо у зв'язку з тим, що: ОСОБА_1 схильний до вчинення кримінальних правопорушень і в разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може самовільно залишити військову частину і вчинити нове кримінальне правопорушення; ОСОБА_1 після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України більше місяця не з'являвся на службу, під час розшукових заходів був відсутній за адресою місця проживання.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи що у ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні здобуті докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, та достатні підстави вважати, що існують ризики, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, і може вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання цим ризикам є недостатнім, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 процесуальних обов'язків, прокурор просив клопотання задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання в частині застосування найсуворішого запобіжного заходу, оскільки ризики наведені прокурором не доводять необхідності у цьому. Більш того сторона захисту наполягала на тому, що біль м'який запобіжний захід такий як домашній арешт зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, який до цього часу є військовослужбовцем, має на утриманні неповнолітню дитину, та батьків похилого віку.

Слідчий суддя вислухавши прокурора Фрунзе С., підозрюваногоОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, дослідивши додані до клопотання матеріали, прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу підозрюваній особі слід виходити з наступного.

Згідно доданих до клопотання матеріалів 10 червня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч4 ст.407 КК України.

Додані до клопотання матеріали, які зазначені у клопотанні та наведені вище в частині обґрунтування свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1кримінальних правопорушень;

При цьому вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя виходить не з точки зору їх доведеності вини підозрюваного, а з точки зору їх допустимості прийти до висновку , що підозрювана особа могла вчинити кримінальні правопорушення за викладених обставин.

Зокрема, згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Отже на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих прокурором матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.

Отже слід визнати підозру обґрунтованою та достатньою для того, що прийти до висновку про наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України , а тому приходить до переконання про необхідність вирішувати питання про застосування певного виду запобіжного заходу для затриманої особи.

Вирішуючи вказане питання слід врахувати тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, зокрема санкція тяжкого злочину передбачає покарання до семи років позбавлення волі.

Слід врахувати вік та стан здоров'я підозрюваного, його соціальні зв'язки про які було зазначено під час розгляду клопотання та не спростовані іншими відомостями щодо наявності батьків похилого віку та неповнолітньої дитини на утриманні, достатній дохід , відсутність негативної інформації щодо підозрюваного.

З урахуванням наведеного слід визнати те, що під час розгляду клопотання не було доведено те, що більш м'якій запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та спробам останнього переховуватись від органу досудового розслідування.

В цьому випадку слід вважати достатнім на даній стадії кримінального провадження застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у межах визначених ст. 182 КПК України з покладенням обов'язків визначених ст.194 КПК України, з метою уникнення можливості вчинення дій визначених ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст.177,178,182,184, 192-194,196,198, 202,205, 395,532,534 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ :

клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_1 - запобіжний захід у виді застави.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів мінімальної заробітної плати в сумі 27 560 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят гривень) 00 коп.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва: р/р 373 110 010 028 07; МФО (код банку) 820019; ЗКПО 02 896 745; ЄДРПОУ банку: 38004897;

Банк одержувача: УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в м. Києві.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки: прибувати на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання старшому слідчому Зубко О.О. свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити в межах строків досудового слідства до 09 серпня 2016 р., включно.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

Роз'яснити підозрюваному, що після внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва коштів, має бути наданий

Підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосування запобіжного заходу у виді застави.

Роз'яснити застоводавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала в частині відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її проголошення, в іншій частині ухвала підлягає виконанню негайно.

Слідчий суддя Цокол Л.І.