Рішення № 58400349, 15.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 752/5032/15-ц Головуючий в І інстанції: Антонова Н.В.

Апеляційне провадження 22-ц/796/6618/2016 Доповідач: Слободянюк С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Мазурик О.Ф.,

при секретарі - Гоін В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про часткове визнання договору недійсним,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі ПАТ «ОТП Банк» про часткове визнання договору недійсним.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 27 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір. Вказаний Договір має характер споживчого, та, відповідно є таким, до якого застосовуються положення законодавства про захист прав споживачів.

Пунктом 4.1.1 Кредитного договору було передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредиту, процентів за користування кредитом у визначені строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 відсотка від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочки. Вказана пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Позивач зазначає, що даний пункт є несправедливим, оскільки породжує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, а саме встановлює непропорційно велику суму компенсації вартості продукції у разі невиконання своїх зобов'язань споживачем. Розмір неустойки, обрахований на підставі п. 4.1.1договору, фактично складає 365% річних від суми неповернутого кредиту, а розмір заявленої до стягнення пені перевищує суму основної заборгованості за кредитом та несплачених відсотків за його користування в 3,6 разів.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року позов задоволено.

Визнано умови п. 4.1.1 Кредитного договору №CM-SME801/043/2007 від 27 листопада 2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 - несправедливими. Визнано пункт 4.1.1 Кредитного договору №CM-SME801/043/2007 від 27 листопада 2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, в частині обов'язку ОСОБА_1 за порушення прийнятих зобов'язань стосовно повернення кредиту, процентів за користування кредитом у визначені строки, сплати банку пені у розмірі 1 відсотка від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочки - недійсним.

Вирішено питання щодо судового збору (а.с.51-54).

На заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_1, підписавши кредитний договір, погодився з його умовами, протягом 14 днів не скористався своїм правом відкликати згоду, а тому підстав для застосування норм закону України «Про захист прав споживачів» не вбачалось, оскільки відсутні підстави для визнання несправедливими умов договору. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно залишено без задоволення заяву про застосування строку позовної давності.

Справу розглянуто без участі позивача та його представника - ОСОБА_2 (довіреність від 29 грудня 2014 року а.с.41), який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справа, про що свідчить поштове зворотне відправлення від 13 квітня 2016 року.

Відповідно до положення ч.5 ст.76 ЦПК України вручення ОСОБА_2 судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

В судовому засіданні представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підтримав апеляційну скаргу.

Ухвалою цього ж суду від 15 березня 2016 року залишено без задоволення заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про перегляд заочного рішення від 11 червня 2015 року (а.с.138).

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 27 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № CM-SME801/043/2007, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 200 000,00 доларів США, остаточне повернення кредиту сторони обумовили - 27 листопада 2014 року (а.с.5-12).

Пунктом 4.1.1 Кредитного договору №CM-SME801/043/2007 передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредиту, процентів за користування кредитом у визначені строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 відсотка від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочки. Вказана пеня сплачується додатково до прострочених сум(а.с.11).

27 червня 2012 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 червня 2012 року, згідно умов якого право вимоги за договором №СМ-SME801/043/2007 перейшло до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (а.с.13-19).

Відповідно до положення ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог ЦК України інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Відповідно до положення ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки встановлюється законом, може бути збільшено у договорі. Розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду.

За матеріалами справи відповідачем в суді першої інстанції подавалась заява про застосування строку позовної давності (а.с.33).

На обґрунтування застосування строків позовної давності відповідач посилається на те, що кредитний договір №CM-SME801/043/2007 було укладено 28 листопада 2007 року, та саме з вказаної дати почалося виконання сторонами його умов, позивач міг дізнатися про порушення його прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд першої інстанції, на обґрунтування щодо не застосування строку позовної давності, зазначав, що основна обставина, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, це наявність непропорційно великої суми компенсації внаслідок невиконання позичальником зобов'язань, що стало достеменно відомо позивачу з моменту отримання позовної заяви по стягнення з нього, що розглядається Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області (а.с.25-30).

Позивач, як то вбачається, з умовами кредитного договору ознайомлений, підписавши договір, погодився з його умовами без застережень, зауважень.

Підписанням цього договору сторони підтверджують, що будь-які умови договору є істотними і підлягають виконанню в порядку передбаченому договором (п.7.2).

Умовами кредитного договору передбачено обов`язок позичальника повернути кредиторові у повному обсязі існуючу заборгованість за кредитом, сплати нараховані проценти за користування, а у разі порушення зобов`язань за договором - понести штрафні санкції.

Положенням п.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено право споживача протягом 14 календарних днів відкликати згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Отже, умови договору кредиту, в тому числі і спірний його пункт, достеменно було відмово позивачу з часу укладання, підписання кредитного договору, тобто з 27 листопада 2007 року. Відтак, доводи заяви відповідача про застосування строку позовної давності є обґрунтованими.

З позовом позивач мав звернутись до 27 листопада 2010 року, заяви щодо поновлення строку позовної давності позивачем суду не подавалось.

Відповідно до положення ст.. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасуванню оскаржуваного рішення з ухваленням нового - про відмову у позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст..ст.303,307,309, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Відмовити у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про часткове визнання договору недійсним.

Рішення набирає законної з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: