Рішення № 58400332, 15.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/ 3474 /2016 р. Головуючий у 1 інстанції - Гончарук В.П.

Доповідач - Мараєва Н.Є

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 р.

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1

про поділ майна подружжя та встановлення порядку користування житловим

приміщенням

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про поділ майна подружжя

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та встановлення порядку користування житловим приміщенням.

Визнано квартиру АДРЕСА_1, автомобіль «VOLKSWAGEN POLO» 2008 р. випуску, та автомобіль ВАЗ-2121,1987 р. випуску, спільною сумісною власністю подружжя.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за автомобіль «VOLKSWAGEN POLO», 2008 р. випуску в розмірі 6250 дол.США та автомобіль ВАЗ-2121, 1987 р. випуску, в розмірі 1350 дол. США, а всього в сумі - 7600 дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на час розгляду справи становить 178 524 грн.; в решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3654 грн. судового збору.

Скасовано заходи забезпечення позову, встановлені відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2015 р. щодо накладення арешту на автомобіль «VOLKSWAGEN POLO СОМВІ», 2008 р. випуску, д.р.н. НОМЕР_3.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить це рішення скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за автомобіль «VOLKSWAGEN POLO», 2008 р. випуску, в розмірі 6250 дол. США та за автомобіль ВАЗ-2121, 1987 р. випуску, в розмірі 1350 дол. США, а всього - 7600 дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 178 524 грн., та ухвалити нове рішення, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за автомобіль «VOLKSWAGEN POLO» 2008 р. випуску, в розмірі 3125 дол.США та за автомобіль ВАЗ -2121, 1987 р. випуску, в розмірі 675 дол. США, а всього стягнути - 3800 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 89 262 грн.;

скасувати рішення в частині відмови в задоволенні його зустрічних позовних вимог до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та ухвалити нове рішення, розділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та виділити ОСОБА_1В та ОСОБА_3 по Ѕ частині вкладу, на розрахунковому рахунку, відкритому на ім»я ОСОБА_3 в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», що складає по 2500 дол. США, кожному, що за офіційним курсом НБУ складає 55369,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 55369,35 грн. та борг за договором позики від 25.02.2014 р. в сумі 354363,82 грн., посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, з 5 травня 2006 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 26 січня 2015 р.; мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як встановлено судом та не оспорювалось сторонами, під час шлюбу подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано квартиру АДРЕСА_1, автомобіль «VOLKSWAGEN POLO», 2008 р. випуску, номер шасі НОМЕР_1 та автомобіль ВАЗ -2121 1987 р. випуску, номер шасі НОМЕР_2.

Тому, суд правильно вважав, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_2 щодо визнання вказаного майна спільною сумісною власністю подружжя є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Тому суд правильно дійшов висновку щодо поділу спільної квартири сторін у рівних частках.

Статтею 71 СК України також зазначено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Визначаючи вартість транспортних засобів «VOLKSWAGEN POLO», 2008 р. випуску, та ВАЗ 2121, 1987 р. випуску, суд правильно вважав що належить виходити із їх ринковоої вартості, проте, у мотивувальній частині рішення судом невірно вказано повну вартість спірних автомобілів, що підтверджується матеріалами справи, зазначивши, що повна вартість становить відповідно 6250 доларів США та 13 50 доларів США.

Також невірно судом викладено рішення в цій частині щодо стягнення грошової компенсації.

Ринкова вартість спірних автомобілів була визначена згідно рекламних оголошень продаж під час судового розгляду, не оспорювалась відповідачем по справі, та відповідно до матеріалів цивільної справи вартість даних автомобілів на момент розгляду справи в суді складала відповідно 12500 дол.США та 1700 дол.США. Таким чином, половина їх вартості становить відповідно 6250 доларів США та 13 50 доларів США (а.с.18-41).

Проте, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 продав вказані автомобілі, розпорядившись таким чином спільним майном на свій розсуд, і ця обставина ним не заперечується. Повідомити суду за якою ціною були продані ці автомобілі відповідач відмовився.

Виходячи з вимог ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Ст.386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Виходячи з вимог ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що спільно нажите подружжям майно належить розділити між ними у рівних частках.

Проте, у мотивувальній частині рішення судом невірно вказано повну вартість спірних автомобілів, а саме зазначено Ѕ частину їх вартості, замість повної, що підтверджується вказаними вище матеріалами справи.

Також суд не зазначив у резолютивній частині рішення про те, що відповідно до викладених вище вимог закону, позивачці належить присудити по Ѕ ч. вартості кожного автомобіля, і що вказані у рішенні суду суми становлять саме половину ринкової вартості спірних автомобілів.

Тому, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивачки по Ѕ ч. вартості спірних автомобілів.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, то суд дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення, оскільки, вони не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що грошові кошти, що знаходилися на банківському рахунку в ПАТ «Державний експертно-імпортним банком України» на ім»я ОСОБА_2 були зняті з зазначеного рахунку в період перебування сторін у шлюбі.

Що стосується позовної вимоги проо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за борговою розпискою (а.с.113), то суд правильно вважав, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, вказані правовідносини виникли між сторонами в період перебування їх в шлюбі, що зазначені кошти були спільним майном подружжя, та як було зазначено в судовому засіданні та не спростовано позивачем за зустрічним позовом, вказані кошти були спрямовані на лікування ОСОБА_2

Суд також правильно вважав, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представником не надано в судовому засіданні доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 здійснила відчуження грошових коштів, на які посилається ОСОБА_1, без його згоди та дана обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову.

Між тим, оскільки, резолютивна частина рішення містить також і вказівку про часткове задоволення зустрічного позову, то вона підлягає виключенню з резолютивної частини рішення.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 р. - скасувати в частині стягнення грошової компенсації за автомобілі.

Викласти резолютивну частину рішення в цій частині в наступній редакції : стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 Ѕ частину вартості автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», 2008 р. випуску, в сумі 6250 дол. США та Ѕ частину вартості автомобіля ВАЗ-2121, 1987 р. випуску, в сумі 1350 дол.США, а всього стягнути грошову компенсацію в сумі 7600 дол.США, що еквівалентно відповідно до офіційного курсу НБУ на час розгляду справи судом 1- інстанції - 178 524 грн.

Виключити з резолютивної частини рішення висновок суду щодо часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_1.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :