Ухвала суду № 58400269, 14.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі - Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод та визначення способів у вихованні дитини,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод та визначення способів участі у вихованні дитини.

На обгрунтування своїх вимог зазначав, що з 05.02.1999 р. по 10.03.2011 р. він з відповідачкою перебував у шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу між ними була досягнута домовленість про їх рівну участь у спілкуванні з сином та його вихованні, проте з 21.07.2014 р. ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у побаченні з сином та участі в його вихованні.

Посилаючись на те, що він бажає приймати участь в житті та вихованні сина, просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у здійсненні батьківських прав; з урахуванням місцезнаходження школи поблизу місця проживання ОСОБА_2, визначити дні перебування сина ОСОБА_3 в його родині у вихідні дні (з ночівлею); надати йому можливість забирати сина зі школи у п'ятницю та приводити його на навчання в понеділок; усі дні канікул розподілити за принципом «50/50», а також забезпечити сину вільний зв'язок по мобільному телефону.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2016 р. позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Справа № 761/9526/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5743/2016Головуючий у суді першої інстанції: Рибак М.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за наступним графіком побачень та з урахуванням думки дитини, а саме: щосуботи з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. в присутності матері ОСОБА_2

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації є неповним та необ'єктивним, оскільки не ґрунтується на достовірній інформації та не ураховує всі обставини, що мають істотне значення для справи. Такий висновок суперечить інтересам дитини та порушує його батьківські права, а тому суд не повинен був приймати його до уваги.

Вказував на те, що рішення суду не містить достатньо обґрунтованих висновків щодо необхідності обмеження його у спілкуванні та вихованні дитини, не ураховує положення чинного національного та міжнародного законодавства щодо недопустимості дискримінації між батьками у відносинах з дитиною.

Також посилався на те, що відповідачка не надала доказів, які б підтверджували про його негативну поведінку та вплив на сина.

ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що суд не урахував висновків психологів, які визначили, що позивач цілеспрямовано різними методами намагається сформувати у сина негативне ставлення до матері та, що методи виховання батька та цінності, які він намагається привити сину є асоціальними, деструктивними та небезпечними для розвитку дитини, і як наслідок спілкування з батьком завдає шкоду нормальному психологічному та соціальному розвитку сина.

Зазначала, що частково задовольняючи позов, суд не з'ясував жодних обставин щодо місця роботи та умов проживання позивача, а також в матеріалах справи відсутня інформація про позивача, яка характеризує його як особу.

Вважала, висновок Органу опіки та піклування є суперечливим, оскільки прийнявши до уваги той факт, що малолітня дитина має проблеми з психологічною адаптацією в соціумі, викликані впливом батька на дитину протягом перебування дитини з ним, і що продовження спілкування з батьком є небезпечним для психічного та соціального розвитку дитини, Орган опіки та піклування рекомендував позивачеві час для спілкування з дитиною лише з огляду на те, що він є батьком дитини і бажає приймати участь у його вихованні, залишивши поза увагою те, що таке спілкування буде суперечити інтересам дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просив задовольнити його апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, посилаючись на те, що висновки суду не ґрунтуються на наявних у справі доказах, не ураховують інтереси дитини та порушують його права, як батька, на участь у вихованні дитини. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив відхилити з огляду на те, що наведені в ній доводи є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на об'єктивних та переконливих доказах.

ОСОБА_2 та її представник просили задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними.

Представник Служби у справах дітей Шевченківської РДА у м. Києві просив апеляційні скарги відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Зазначав, що члени комісії з питань захисту прав дитини при Шевченківській РДА у м. Києві при наданні висновку ретельно та уважно вивчили всі обставини щодо участі батьків у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому наданий висновок Органу опіки та піклування є виваженим та складений з урахуванням як інтересів дитини, так і з дотриманням прав та інтересів батьків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.02.1999 р. по 10.03.2011 р., від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4, а позивач має бажання приймати активну участь у вихованні дитини, таз урахуванням висновку Органу опіки та піклування Шевченківської РДА у м. Києві вважав за необхідне визначити спосіб участі у вихованні дитини за запропонованим графіком спілкування: щосуботи з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у присутності матері.

Такий висновок суду грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 157 цього Кодексу питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Частиною 1 cтатті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

За змістом ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частиною 2 ст.155 СК України визначено, що права батьків не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Висновком Органу опіку та піклування Шевченківської РДА у м. Києві від 15.06.2015 р., рекомендовано встановити ОСОБА_1 дні та години для побачень з сином в присутності матері, а саме: щосуботи з 9.00 до 13.00.

Такого висновку орган опіки та піклування дійшов, виходячи з наявних у нього матеріалів, зокрема співбесіди працівників Служби у справах дітей з батьками малолітнього ОСОБА_4, актів обстеження умов проживання батьків, відсутності відомостей про місце роботи ОСОБА_1 та його характеристики, висновку спеціаліста (психолога) Міського центру дитини від 03.10.2014 р., а також висновку психолога ТОВ «Міжнародний інститут глибинної психології» від 02.12.2014 р., висновку психологічного обстеження дитини, зробленого спеціалістами Міського центру дитини від 24.06.2015 р. та протоколу №1 від 04.06.2015 р., що свідчить про те, що зазначений висновок зроблений з урахуванням аналізу усіх істотних обставин, що мають значення для вирішення цього питання.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що зазначений висновок є необґрунтованим, і суперечить інтересам дитини та порушує його права як батька, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки висновок Органу опіки та піклування повністю узгоджується з наявними у матеріалах справи доказами, які характеризують поведінку позивача, що і дало підстави для визначення саме такого способу участі батька у вихованні дитини, зокрема у присутності матері дитини.

Так, рішенням Солом׳янського районного суду м. Києва від 17.02.2014 р., залишеним без змін в цій частині рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.06.2014 р., визначено місце проживання сина ОСОБА_4 з ОСОБА_7

Як убачається з зазначеного судового рішення, у жовтні 2013 р. батько після побачення з дитиною на вихідних не повернув її матері, перешкоджає у її спілкуванні з дитиною, з 21.10.2013 р. дитина не відвідувала школу. З наданої СЗШ №25 Шевченківського району м. Києва характеристики убачається, що коли батько приводив дитину до шкоди, то ОСОБА_4 виглядав втомленим, агресивно налаштований до однокласників, погано вдягнений, не в належному взутті, одяг не випраний, має запах тютюну.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.07.2014 р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_7про відібрання дитини від батька ОСОБА_1 та повернення її матері.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що як до так і після визначення місця проживання дитини, батько тримає її під особистим контролем та не дає матері доступ до виховання дитини.

З висновку психологічного обстеження №074 від 24.06.2015 р., складеного психологом Міського центру дитини Київської міської державної адміністрації убачається, що дитина має емоційну прихильність як до матері, так і до батька, має до них позитивне ставлення. Поряд з матір'ю дитина відчуває тепло, спокій та розслаблення. З батьком хлопчик любить займатися домашніми справами, вважає його партнером в іграх та забавах, отримує задоволення від спілкування з ним. Разом з тим висловлюючи щирі почуття до батька, дитина розповідає психологу про те, що «когда я у него, я вспоминаю старое: он говорил, что мама злая, плохая, но это не так».

В своїх рекомендаціях психолог зазначив, що формування у дитини негативного ставлення до одного із батьків може призвести до дестабілізації психоемоційного стану дитини, у зв׳язку з чим рекомендував батькам пройти курс сімейної медіації з метою вирішення конфліктних ситуацій, що як стверджувала ОСОБА_2 не було виконано у зв'язку з небажанням ОСОБА_1 відвідувати такі курси.

З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на те, що визначений судом спосіб участі батька у вихованні дитини суперечить інтересам дитини та порушує права батька, є безпідставними, оскільки з урахуванням нестійкого психоемоційного стану дитини, а також негативного ставлення ОСОБА_1 до матері дитини та його вплив на дитину, суд не позбавляючи позивача права на участь у спілкуванні та вихованні дитини, правильно погодився з висновком Органу опіки та піклування.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про не урахування судом першої інстанції висновків спеціаліста (психолога) Міського центру дитини від 03.10.2014 р., а також висновку психолога ТОВ «Міжнародний інститут глибинної психології» від 02.12.2014 р., то такі твердження є непереконливими.

Зазначені висновки були предметом дослідження при вирішенні спору у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про обмеження в праві спілкування з дитиною до досягнення нею тринадцяти років, де суд їм надав відповідну правову оцінку, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (рішення Солом׳янського районного суду м. Києва від 26.01.2016 р.).

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом не ураховано висновків психологів, якими рекомендовано припинити будь-яке спілкування на даний час батька з сином є безпідставними.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов׳язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали допустимих та переконливих доказів, які б спростовували доводи їх апеляційних скарг про неправильність висновків Органу опіки та піклування та суду щодо визначеного способу участі батька у вихованні дитини, а тому підстав для її задоволення не убачається.

У разі зміни обставин, що мають істотне значення для вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дитини, сторони не позбавлені можливості з урахуванням таких обставин звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: