Рішення № 58398491, 10.06.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/4889/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/734/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Лузан Л. В. , Околота Г. М.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ЖБК «Десна», про встановлення факту належності на праві власності 1/2 частини квартири за померлим ОСОБА_6, та визнання за ОСОБА_3 та за ОСОБА_4 по 1/8 частині у праві власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 звернулися до ОСОБА_5 з позовом до суду, в якому вказувала, що вона з 08 грудня 2001 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який помер 30 квітня 2013 року і з яким мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_6 та його бувша дружина відповідачка у справі, придбали у шлюбі кооперативну квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на викладене, вважаючи, що ця квартира належала ОСОБА_6 та відповідачці на праві спільної сумісної власності як майно подружжя, просили встановити факт належності на момент смерті ОСОБА_6 на праві власності 1/2 частини спірної квартири та визнати за позивачками право власності на 1/8 частину цієї квартири за кожною з них.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2016 року в задоволенні вказаного позову відмолено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира належить відповідачці на праві особистої власності, тому ця квартира не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_6

Проте повністю погодитися з таким висновком не можна з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2000 року шлюб, зареєстрований 14 листопада 1981 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, розірвано. Цим же рішенням встановлено, що останні мають дочку ОСОБА_8, 19 листопада 1983 року, та сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 21).

З довідки ЖБК «Десна» від 28 жовтня 2015 року № 03-МТ/2015 слідує, що з 15 травня 1987 року ОСОБА_5 була прийнята в члени ЖБК «Десна» на трикімнатну квартиру (а. с. 25)

За довідкою ЖБК «Десна» від 02 листопада 2015 року № 05-мт/2015 ОСОБА_5 проводила погашення позики за придбану квартиру АДРЕСА_2 наступним чином: 30 вересня 1989 року 65 руб. 48 коп.; 21 грудня 1989 року 64 руб. 76 коп.; 19 березня 1990 року 64 руб. 35 коп.; 20 червня 1990 року 64 руб. 34 коп.; 25 вересня 1990 року 64 руб. 34 коп.; 20 грудня 1990 року 64 руб. 34 коп.; 11 березня 1991 року 255 руб. 82 коп.; 10 грудня 1991 року 5136 руб. 89 коп. (а. с 8, 25, 26, 27).

Згідно з довідками Управління освіти Шосткинської міської ради від 30 листопада 2015 року відповідачка отримала такий загальний дохід: за 1989 рік 2341 руб. 02 коп., за 1990 рік 2115 руб. 45 коп., за 1991 рік 5416 руб. 75 коп.(а. с. 38, 39, 40).

08 грудня 2001 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 уклали шлюб, а 02 жовтня 2007 року у них народилася дочка ОСОБА_7 (а. с. 5, 6).

30 квітня 2013 року ОСОБА_6 помер (а. с. 7).

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про власність» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про власність»).

У розясненнях, що містяться в п. 6-1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18 вересня 1987 року (з відповідними змінами) передбачено, що відповідно до п. 1 ст. 17 Закону «Про власність» при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сімї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю квартира є спільною сумісною власністю членів сімї, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. ч. 1, 2 ст. 24 КпШС (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Таким чином, ураховуючи те, що відповідачка отримувала за період з 1989-1991 роки не значні доходи, колегія суддів приходить до висновку що платежі на погашення позики на придбання квартири АДРЕСА_2 здійснювалися колишнім подружжям за їх спільні кошти, а тому ця квартири за результатами погашення суми заборгованості набута ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності як майно подружжя. Доказів про те, що платежі вносились лише відповідачкою і за рахунок коштів набутих до шлюбу з ОСОБА_6 чи існувала між подружжям угода про інший статус придбаної квартири, відповідачка не надала.

Суд першої інстанції не врахував зазначені вище обставини, у звязку з чим прийшов до помилкового висновку про те, що спірна квартира належить відповідачці на праві особистої приватної власності.

За таких умов рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту належності на момент смерті ОСОБА_6 на праві власності 1/2 частини спірної квартири на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цієї вимоги.

Щодо вимоги про визнання за позивачками права власності на 1/8 частину зазначеної вище квартири за кожною з них, то дана вимога задоволенню не підлягає.

Так, порядок отримання спадщини визначений Книгою шостою Цивільного кодексу.

Однак з приводу прийняття права власності на частину квартири, про яку йде мова вище, в порядку спадкування, позивачі в передбаченому чинним законодавством порядку до нотаріальної контори не зверталися, а тому ця вимога є передчасною.

На думку колегії суддів суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не перевірив наявність у померлого ОСОБА_6 спадкоємців та не вирішив питання про залучення до участі у справі усіх заінтересованих осіб. За таких обставин, не залучення дітей померлого ОСОБА_10, ОСОБА_11, як спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_6 до участі у справі, порушує права ОСОБА_10, ОСОБА_11, оскільки останні, як спадкоємці, мають право спадкувати майно після смерті свого батька. Тобто відповідачами у справі щодо розподілу спадкового майна повинні бути інші спадкоємці. ОСОБА_5 немає ніякого відношення до спадкового майна у вигляді 1/2 частини спірної квартири, а тому і не може бути відповідачем у заявленому до неї позивачами позові. Тому не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачами право власності в порядку спадкування по 1/8 частині спірної квартири для кожного позивача. Докази про те, що ОСОБА_10, ОСОБА_11 не претендують на спадкове майно у справі відсутні. Тому і в цій частині вимог рішення суду підлягає скасуванню так як мотиви з яких суд відмовив у позові є невірними.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути 1071 грн. 47 коп. на компенсацію судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, враховуючи часткове задоволення позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2016 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Встановити факт належності з 10 грудня 1991 року ОСОБА_6 на праві власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_3.

В задоволенні позову в частині визнання права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/8 частині квартири АДРЕСА_3 - відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1071 грн. 47 коп. на компенсацію судового збору за розгляд справи в суді першої і апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -