Ухвала суду № 58396739, 15.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/1579/16-ц 15.06.2016 15.06.2016

Справа № 484/1579/16-ц

Провадження №22-ц/784/1463/16

Категорія 30 Головуючий у І інстанції Мельничук О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі

головуючого: Бондаренко Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Буренкової К.О.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року по справі за позовом

ОСОБА_2 до Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Відділу ДВС Первомайського МРУЮ Миколаївської області, який змінив назву на Первомайський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про стягнення 30000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що за рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2012 року на користь нього було стягнуто 92684 грн. з ОСОБА_3, боржниця ухиляється від виконання вказаного рішення суду в добровільному порядку, а відповідач свідомо не вживає заходів щодо його виконання в примусовому порядку, посилаючись на втрату виконавчого листа. На момент відкриття виконавчого провадження 02 листопада 2012 року ОСОБА_3 була власником фірми «Салон краси», але не дивлячись на неодноразові звернення позивача, виконавчою службою не було звернуто стягнення на майно ОСОБА_3, що унеможливило в подальшому виконання рішення суду. Через два роки державний виконавець описав майно ОСОБА_3 на суму 1100 грн., оскільки інше майно вже було відсутнє.

Посилаючись на вказане, а також на те що позивач є інвалідом 2 групи і йому необхідні кошти для придбання ліків, просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач вважав її безпідставною, оскільки за його твердженнями, виконавче провадження з виконання судового рішення перебуває у відділі на примусовому виконанні лише з 4 лютого 2016 року.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено районним судом, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 9 жовтня 2012 року стягнуто з Шокотько І.В. як солідарного боржника на користь Сапегіна В.П. 92684 грн. боргу за договором позики укладеного між Сапегіним В.П. та Трокаль Л.О. від 5 січня 2011 року. Таку ж суму боргу стягнуто і з Трокаль А.В. як солідарного боржника (а.с.4-5).

Позивачем надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного рішення від 4 лютого 2016 року відкритого на підставі виконавчого листа виданого 2 листопада 2012 року про стягнення 92684 грн. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (а.с. 6).

В той же час, позивачем надано його заяви до Виконавчої служби Первомайського МРУЮ про здійснення відрахувань із заробітної плати ОСОБА_3 в рахунок виконання рішення суду та накладення арешту на належне їй майно з відмітками про реєстрацію вказаних заяв відповідачем 7 листопада 2012 року (а.с. 7, 8).

Відповідь на імя позивача відділом державної виконавчої служби була направлена 16 травня 2014 року із зазначенням, що по зведеному виконавчому провадженні описано майно ОСОБА_3, як боржника на суму 1100 грн. ( а.с. 9).

Не зважаючи, що у справі містяться вказані документи, які підтверджують наявність виконавчого провадження щодо виконання вказаного позивачем судового рішення з 2012 року, в письмових запереченнях на позов, відповідач стверджує, що лише з 12 травня 2016 року у відділі перебуває виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача грошових коштів, а в запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначає іншу дату з якої здійснює відлік початку виконавчого провадження, а саме з 13 червня 2016 року, не зважаючи на те, що обидва заперечення підписані однією посадовою особою (а.с. 17,).

В той же час, порядок примусового виконання судових рішень врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

Так, Главою 9 цього Закону передбачено порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні. Відповідно до ст. 82 цього закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою.

Враховуючи наведене, районний суд вірно зазначив про те, що позивачем в порушення ст. 58, 60 ЦПК України не надано належних доказів неправомірних дій державного виконавця під час спірного виконавчого провадження, оскільки останній не звертався із відповідними скаргами на дії державного виконавця в порядку передбаченому вищенаведеними правовими нормами. А крім того, другим відповідачем за даними позовними вимогами не вказано відповідний територіальний орган Державної казначейської служби України який є відповідальний за вказаними вимогами, як то розяснено в п. 28 Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

Перевіривши законність та обгрунтованість скаржуваного рішення районного суду, колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування, як такого, що відповідає вимогам закону. Тому, рішення місцевого суду, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Бондаренко Т.З.

ОСОБА_4

ОСОБА_5