Рішення № 58392348, 15.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№я 22-ц/781/1426/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Баранець А. М.

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Кіселика С.А., Суржика М.М.,

секретар Гусак А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Зазначала, що вона є власницею автомобіля НОМЕР_1. 06 вересня 2015 року о 19 годині 15 хвилин у м. Світловодську на автодорозі греблі Кременчуцької ГЕС ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Форд Транзит» державний номер НОМЕР_2, виїхав на смугу автодороги для зустрічного транспорту та допустив зіткнення з належним їй автомобілем КІА під керуванням її чоловіка - ОСОБА_4, внаслідок чого автомобіль було пошкоджено.

В результаті пошкодження автомобіля, їй завдано матеріальну шкоду в розмірі 55 837,51 грн.. Страхова компанія частково в сумі 50 000 грн. відшкодувала матеріальну шкоду, проте решту - 5 837,51 грн. відповідач добровільно не відшкодував. Також внаслідок ДТП їй завдано моральну шкоду. Просила суд стягнути з відповідача на відшкодування різниці між фізичним розміром майнової шкоди і страховою виплатою 5 837,51 грн., 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 900 грн. на відшкодування витрат по оплаті послуг експерта, судові витрати (а.с.2-3).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування різниці між фізичним розміром майнової шкоди і страховою виплатою 5 837,51 грн., 900 грн. понесених витрат на оплату послуг судового експерта та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1720 грн.32 коп. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.115-119).

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції в частині часткового відшкодування моральної шкоди та відмови у стягненні судового збору в сумі 551 грн.20 коп. за подачу позовної заяви та 3 000 грн. витрат на правову допомогу, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі та про стягнення з відповідача на її користь фактично понесених судових витрат (а.с.159-160).

В решті рішення суду першої інстанції не оскаржено.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідач та його представник, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не прибули. Від відповідача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу відхилити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 06 вересня 2015 року між автомобілями НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3 та KIA Cerato державний номерний знак НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_4, чоловік позивача, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2015 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в результаті якого автомобілі зазнали механічних пошкоджень (а.с. 9).

Згідно ч.4 ст. 61 ЦК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов"язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вина відповідача у заподіянні позивачці шкоди внаслідок ДТП є доведеною.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПРаТ СК «Альфа Страхування», яка розрахувала та здійснила виплату позивачці страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн. в межах ліміту відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну третьої особи.

Згідно з положеннями ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частини 1, 3 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.4,ч.5ст.23 ЦК України).

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Матеріалами справи підтверджується пошкодження належного позивачці на праві власності автомобіля, необхідність проведення його відновлювального ремонту.

Судом встановлено, що позивач зазнала моральних страждань у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, необхідністю докладати додаткових зусиль для відновлення його стану, на період ремонту автомобіля була позбавлена засобу пересування.

При визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу, суд першої інстанції врахував критерії, передбачені ст.23 ЦК України, врахував конкретні обставини справи, глибину моральних (душевних) страждань позивача, істотність змін у житті у зв'язку із пошкодженням автомобіля, ступінь вини відповідача: шкода заподіяна з необережності та правильно визначив розмір моральної шкоди - 10 000 грн., що підлягає відшкодуванню.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду першої інстанції не спростовують.

Стягнута судом на відшкодування моральної шкоди грошова сума є цілком справедливою та відповідає завданим позивачці моральним стражданням, засадам розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції ухвалив рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому згідно ст.308 ЦПК України підстави для зміни чи скасування рішення суду в частині вирішення вимоги про стягнення моральної шкоди відсутні.

Проте, доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно розподілив судові витрати у справі, є обгрунтованими.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частина перша ст.79 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу (п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України).

Як вбачається з позовної заяви вимоги позивача складаються з двох вимог: майнової вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та вимоги немайнового характеру - відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на перше січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Позовну заяву подано позивачем до суду 12 січня 2016 року (а.с.2-3).

Згідно ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1378 грн.

Відповідно до п/п.1, п/п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ( в редакції, чинній на час пред'явлення позову) ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою, справляється у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто 551 грн.20 коп. та ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551 грн.20 коп..

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач судовий збір не сплатила. На виконання вимог ухвали суду від 12 січня 2016 року про залишення позову без руху, сплатила судовий збір в сумі 551 грн.20 коп. (а.с.1,18).

Тому, за таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені нею і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 551 грн.20 коп.. У зв'язку з тим, що при подачі позову одну позовну вимогу позивач судовим збором не оплатила, але ця вимога також судом задоволена, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 551 грн.20 коп..

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч.1, ч.2 ст.84 ЦПК України).

У п.3 постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягується не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом Татарчуком О.В. та відповідно до умов вказаного договору сплатила 3000 грн. за надання правової допомоги, яка полягала у складанні позовної заяви, підготовці додатків до неї, копіюванні документів, наданні консультацій, участі у судових засіданнях при розгляді справи ( а.с.27, 109).

Тому, на підставі ст.88 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат, відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення.

З урахуванням того, що апеляційна скарга щодо скасування рішення суду в частині розподілу судових витрат, задоволена, з відповідача також на користь позивача підлягають до стягнення понесені нею та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1212 грн.64 коп. за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Всього з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 4 763 грн.84 коп. (551, 20 грн. +1212, 64 грн. =1763,84 грн. судового збору + 3000 грн. витрат на правову допомогу), а також на користь держави судовий збір в сумі 551 грн.20 коп..

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2016 року в частині розподілу судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 1763 грн.84 коп. та витрати на оплату правової допомоги в сумі 3 000 грн., всього 4 763,84 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 551 грн.20 коп.

В частині відшкодування моральної шкоди рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Л.В. Суровицька

Судді С.А. Кіселик

М.М.Суржик