Рішення № 58391318, 16.06.2016, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1717/15-ц

Провадження № 2/352/120/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Т исменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючого - судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Кожуховської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного судуцивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національного банку України про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, у якому просила в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року в розмірі 143686,79 грн. та в рахунок погашення штрафу за невиконання умов іпотечного договору в розмірі 5100,00 грн., а разом 148786,79 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 08.06.2012 року, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Франківської області за реєстровим №1122, шляхом визнання за АТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, а саме на квартиру №83, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 76,8 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.05.2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №1183, право власності зареєстроване Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 29.10.2009 року за реєстровим №26409275, визнати право власності за АТ «Дельта Банк» на предмет іпотеки, а саме на квартиру №83, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 76,8 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.05.2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №1183, право власності зареєстроване Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 29.10.2009 року за реєстровим №26409275.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.06.2012 року між АТ «Дельта Банк» та ФОП ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії №ВКЛ-2010538, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 було надано кредит на суму 170000,00 грн. зі сплатою 25,99% річних за користування кредитом та строком до 07.06.2015 року. Проте, у звязку із неналежним виконанням умов кредитного договору у ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 11.08.2015 року складала 143686,79 грн., з яких сума заборгованості за кредитом прострочена у розмірі 84998,00 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 17187,36 грн., три проценти річних від суми простроченого кредиту у розмірі 906,34 грн., заборгованість по процентам простроченим у розмірі 33410,05 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 1873,28 грн., три проценти річних від суми прострочених процентів у розмірі 95,28 грн., пеня за несвоєчасне повернення процентів, нарахованих за порушення п.п.5.12.1. у розмірі 4958,22 грн., три проценти річних суд суми процентів, нарахованих за порушення п.п.5.12.1. у розмірі 258,26 грн., штраф, нарахований згідно п.5.7. договору іпотеки, у розмірі 5100,00 грн.

В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, просить звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 08.06.2012 року шляхом визнання за АТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки та визнати право власності за АТ «Дельта Банк» на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року в розмірі 879040,66 грн., з яких сума заборгованості за кредитом прострочена у розмірі 84998,00 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 466639,02 грн., три проценти річних від суми простроченого кредиту у розмірі 1278,46 грн., заборгованість по процентам простроченим у розмірі 55043,72 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 265254,73 грн., три проценти річних від суми прострочених процентів у розмірі 726,73 грн., штраф, нарахований згідно п.9.2. та п.5.10., 5.3. та п.5.8. кредитного договору, у розмірі 5100,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримавз підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року не передбачено реквізитів банківських рахунків, на які ФОП ОСОБА_1 повинен сплачувати повернення тіла наданого кредиту та нараховані за кредитом проценти. За увесь період існування кредитних зобовязань ФОП ОСОБА_1 виконував власні зобовязання перед АТ «Дельта Банк» шляхом поповнення свого поточного банківського рахунку №26009002010538, що відкритий у АТ «Дельта Банк», але з моменту початку процедури виведення АТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації, АТ «Дельта Банк» припинило списувати з поточного рахунку ФОП ОСОБА_1 наявні на ньому грошові кошти. ФОП ОСОБА_1 взагалі втратив можливість розпоряджатися наявними на його поточному рахунку грошовими коштами. Реквізитів будь-якого іншого рахунку АТ «Дельта Банк», на який ФОП ОСОБА_1 повинен був сплачувати повернення тіла наданого йому кредиту та нараховані на нього проценти, АТ «Дельта Банк» ФОП ОСОБА_1 не надало, в тому числі на його два письмові запити, а використання існуючих до цього часу рахунків з цією метою стало неможливим. Вважає, що з боку АТ «Дельта Банк» мало місце прострочення кредитора, яке на підставі ч.4 ст.612 ЦК України є свідченням того, що його (ФОП ОСОБА_1В.)прострочення, як боржника, не настало, а також на підставі ч.4 ст.613 ЦК України є свідченням того, що боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

В подальшому представник відповідача надав суду додаткові заперечення на позовну заяву, у яких зазначив про те, що платіжним дорученням №258 від 22.03.2016 року ФОП ОСОБА_1 сплатив на рахунок АТ «Дельта Банк» 84998,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, повідомив про факт проведення зарахування заборгованості АТ «Дельта Банк» перед ФОП ОСОБА_1, що виникла за Договором банківського рахунку №08/2010538-13812 від 30.05.2012 року, у сумі 18169,55 грн. у рахунок оплати простроченої заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед АТ «Дельта Банк» за нарахованими процентами згідно Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, про сплату платіжним дорученням №259 від 22.03.2016 року решти заборгованості по нарахованих процентах у сумі 8061,13 грн. Також представник відповідача посилається на відсутність у АТ «Дельта Банк» права в односторонньому порядку змінювати фіксовану процентну ставку за кредитним договором, на перевищення нарахованими АТ «Дельта Банк» штрафними санкціями абсолютного значення подорожчання кредиту, яке згідно кредитного договору складає 123887,31 грн., на відсутність підстав для накладення на ФОП ОСОБА_1 будь-яких штрафів, на відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченнях та додаткових запереченнях на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національний банк України пояснень щодо позовних вимог не надала, участі у справі уповноваженого представника не забезпечила.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд встановив.

08.06.2012 року між АТ «Дельта Банк» (Кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року.

Відповідно до п.1.1. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 170000,00 грн., який зменшується рівними частинами в останні 6 місяців відповідно до встановленого Графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно Додатку №1 до цього Договору, який є його невідємною частиною, зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99% річних з кінцевим терміном повернення до 07.06.2015 року включно.

08.06.2012 року між АТ «Дельта Банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) також було укладено Іпотечний договір, який посвідчено ОСОБА_2, приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, та зареєстровано у реєстрі за №1122.

Згідно п.2.1. Іпотечного договору від 08.06.2012 року, Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобовязання, що випливає з кредитного договору (Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року), передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру №83, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 76,8 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.05.2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №1183. Право власності на предмет іпотеки зареєстроване Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 29.10.2009 року за реєстровим №26409275, про що надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24286771 від 29.10.2009 року.

Крім того, 30.05.2012 року між АТ «Дельта Банк» (ОСОБА_4) та ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено Договір банківського рахунку №08/2010538-13812.

Згідно п.1.1. та п.1.2. Договору банківського рахунку №08/2010538-13812 від 30.05.2012 року, ОСОБА_4 відриває Клієнту поточний рахунок №26009002010538 у національній валюті України та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з діючими на момент надання послуг тарифами Банку. Банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

08.06.2012 року АТ «Дельта Банк» надало ФОП ОСОБА_1 кредит у сумі 170000 грн. шляхом переказу коштів на його поточний рахунок №26009002010538, що відкритий у АТ «Дельта Банк».

Пунктом 1.3. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року передбачено, що погашення кредиту здійснюється до 10 числа місяця включно у відповідності до графіку, на позичковий рахунок Кредитора, зазначений у п.2.1. цього Договору. В місяці, на який припадає закінчення терміну користування кредитом, зазначений в п.1.1., платіж повинен бути сплачений Позичальником не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту. У випадку якщо день сплати платежу припадає на вихідний, святковий або календарний день, котрий у поточному місяці відсутній (29, 30 або 31 число), то Позичальник зобовязаний сплатити платіж у наступний робочий день.

Графіком зменшення максимального ліміту заборгованості, який є додатком №1 до Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, передбачено наступні граничні дати сплати кредиту: 10.12.2014 року 28334,00 грн., 10.01.2015 року 28334,00 грн., 10.02.2015 року 28334,00 грн., 10.03.2015 року 28334,00 грн., 10.04.2015 року 28334,00 грн., 07.06.2015 року 28330,00 грн.

15.06.2012 року ОСОБА_1 уклав з ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» договір добровільного страхування майна фізичної особи, яке є предметом іпотеки №52, згідно якого було застраховано двохкімнатну квартиру загальною площею 76,8 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на страхову суму 432900,00 грн., із призначенням вигодонабувачаза договором страхування АТ«Дельта Банк».

04.03.2014 року між Національним банком України та АТ «Дельта Банк» було укладено договір застави майнових прав №08/ЗМП, предметом якого є застава майнових прав за кредитними договорами, що укладені Заставодавцем (АТ «Дельта Банк») і юридичними та фізичними особами, перелік яких наведений у додатку №1 до цього Договору, в тому числі за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, що укладений між АТ «Дельта Банк» та ФОП ОСОБА_1

Станом на 26.02.2015 року залишок коштів ФОП ОСОБА_1 на його поточному рахунку №26009002010538, що відкритий у АТ «Дельта Банк», становив 18169,55 грн.

Постановою Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Пунктами 1-3 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №51 від 02.03.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» вирішено: розпочати з 03.03.2015 року процедуру виведення АТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження ньому тимчасової адміністрації, тимчасову адміністрацію запровадити строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно, призначити уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5.

Пунктом 1 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 року «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» вирішено внести зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», виклавши п.2 цього рішення у такій редакції: тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року включно.

Пунктами 1-2 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015 року «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк», вирішено продовжити строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» по 02.10.2015 року включно; продовжити повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» ОСОБА_5 по 02.10.2015 року.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

В газеті «Голос України» від 08.10.2015 року № 187 (6191) було опубліковано оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію АТ «Банк «ОСОБА_4».

Заявами від 09.10.2015 року про забезпечення можливості виконання зобовязань та про визнання кредитором і зарахування зустрічних однорідних вимог ФОП ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» з проханням надати письмову інформацію про реквізити банківських рахунків, на які йому потрібно сплатити тіло кредиту та нараховані відсотки за наданим кредитом, а також із вимогою визнати ФОП ОСОБА_1 кредитором АТ «Дельта Банк» за заборгованістю, що вникла за Договором банківського рахунку №08/2010538-13812 від 30.05.2012 року, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ФОП ОСОБА_1, у сумі 18169,55 грн., і зарахувати заборгованість АТ «Дельта Банк» перед ФОП ОСОБА_1, що вникла за Договором банківського рахунку №08/2010538-13812 від 30.05.2012 року, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ФОП ОСОБА_1, у сумі 18169,55 грн. у рахунок оплати простроченої заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед АТ «Дельта Банк» за нарахованими процентами згідно Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року. Зазначені заяви отримані адресатом 21.10.2015 року за адресою доставки м. Київ, бульвар Дружби Народів, 38 та 23.10.2015 року за адресою доставки м. Київ, вул. Щорса, 36-б.

Листом №907 від 26.10.2015 року «Щодо заяви про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог» АТ «Дельта Банк» повідомило ФОП ОСОБА_1 про те, що банк не має правових підстав для задоволення клопотання щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором кредиту №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року та Договором банківського рахунку №26009002010538 від 30.05.2012 року.

Повторною заявою від 18.12.2015 року про забезпечення можливості виконання зобовязань ФОП ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» з проханням надати письмову інформацію про реквізити банківських рахунків, на які йому потрібно сплатити тіло кредиту та нараховані відсотки за наданим кредитом. Зазначена заява отримана адресатом 30.12.2015 року за адресою доставки м. Київ, бульвар Дружби Народів, 38 та 30.12.2015 року за адресою доставки м. Київ, вул. Щорса, 36-б.

Відповідно до Висновку субєкта оціночної діяльності про визначення ринкової вартості майна, складеного ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.», що діє на підставі сертифікату ФДМУ №16812/14 від 12.08.2014 року на замовлення АТ «Дельта Банк», ринкова вартість двохкімнатної квартири №83 загальною площею 76,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Угринів, вул. Тролейбусна, буд.30 та належить ОСОБА_1, без врахування ПДВ становить 1125100 гривень. Дата оцінки станом на 28.01.2016 року.

Довідкою №05-3239470 від 15.02.2016 року АТ «Дельта Банк» повідомило ФОП ОСОБА_1 про те, що його кредиторські вимоги до АТ «Дельта Банк» на суму 18169,55 грн. включено до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк».

Довідкою №05-3239472 від 16.02.2016 року про стан кредитної заборгованості АТ «Дельта Банк» повідомило ФОП ОСОБА_1 про те, що станом на 16.02.2016 року заборгованість по Кредитному договору №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року становить: прострочена заборгованість за кредитом 84998,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками, нарахованими по 31.01.2016 року 51937,90 грн.

Довідкою №05-3239477 від 15.02.2016 року АТ «Дельта Банк» повідомило ФОП ОСОБА_1 реквізити його накопичувального рахунку, що відкритий у Національному банку України для погашення кредитної заборгованості: отримувач АТ «Дельта Банк», код отримувача 34047020, рахунок отримувача 32078115901026, банк отримувача Національний банк України, МФО банку отримувача 300001, призначення платежу для зарахування на рах. №29096012010538 по кред.дог. №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, ФОП ОСОБА_1 (іпн.3216904252).

Платіжним дорученням №258 від 22.03.2016 року ФОП ОСОБА_1 сплатив АТ «Дельта Банк» 84998,00 грн. заборгованості для зарахування на рахунок №29096012010538 по кредитному договору №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, а платіжним дорученням №259 від 22.03.2016 року ФОП ОСОБА_1 також сплатив АТ «Дельта Банк» 8061,13 грн. заборгованості для зарахування на рахунок №29096012010538 по кредитному договору №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року.

Заявою від 22.03.2016 року про виконання зобовязань та списання (прощення) боргу, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» і повідомив, що він 22.03.2016 року сплатив на рахунок АТ «Дельта Банк» №32078115901026, що відкритий у Національному банку України 84998,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 8061,13 грн. нарахованих станом на 22.03.2016 року процентів на суму заборгованості за кредитом та надав розрахунок сплачених сум, просив не здійснювати нарахування процентів згідно п.1.1.1. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року за ставкою 30% та процентів згідно п.1.1.2. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року за ставкою 45,99%, а якщо таке нарахування уже здійснене (проведене), то нараховані суми процентів списати (простити борг), списати (простити борг) нараховані пеню, 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату процентів згідно Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, штраф згідно п.5.7. Іпотечного договору від 08.06.2012 року, відмовитись від позовних вимог, що є предметом розгляду у даній справі. Зазначена заява отримана адресатом 30.03.2016 року за адресою доставки м. Київ, бульвар Дружби Народів, 38 та 06.04.2016 року за адресою доставки м. Київ, вул. Щорса, 36-б.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 платіжним дорученням №258 від 22.03.2016 року сплатив АТ «Дельта Банк» 84998,00 грн. заборгованості за кредитом, і тим самим виконав свої зобовязання перед АТ «Дельта Банк» щодо повернення отриманого кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Умовами Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року тип процентної ставки на визначений.

Частиною 4 ст.1056-1 ЦК України визначено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до ч.5 ст.1056-1 ЦК України, індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

Пунктом 1.1. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року передбачено, що процентна ставка плати за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 25,99% річних.

Відповідно до п.1.1.1. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, у випадку невиконання Позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених п.5.11.-5.12. цього Договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних, починаючи з дня невиконання зазначених зобовязань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30% річних діє до дня (включно) виконання умов п.5.11.-5.12. цього Договору. При цьому Сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому Договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору.

Згідно п.1.1.2. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в першому абзаці цього пункту Договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим Договором збільшується на 20 (двадцять) одиниць та починає застосовуватись до взаємовідносин Сторін за цим Договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим Договором. При цьому Сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому Договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього Договору.

Враховуючи те, що Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року не визначено періодичності зміни процентної ставки, не передбачено обовязку Кредитора письмово повідомляти Позичальника про зміну процентної ставки, не визначено порядку розрахунку змінюваної процентної ставки, не визначено індексів зміни процентної ставки, а ті умови зміни процентної ставки (запровадження іншої процентної ставки), які передбачені п.1.1.1. та п.1.1.2. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, не відповідають передбаченим ч.5 ст.1056-1 ЦК України вимогам, що встановлені для індексу, який використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, суд приходить до висновку, що використана у Договорі кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року процентна ставка не є змінюваною, а відтак, вона є фіксованою.

Відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Виходячи з того, що умови п.1.1.1. та п.1.1.2. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року дозволяють Кредитору в односторонньому порядку визначати наявність підстав для застосування підвищеної процентної ставки і застосовувати таку підвищену процентну ставку без погодження з Позичальником, такі умови на підставі ч.3 ст.1056-1 ЦК України є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Таким чином, суд вважає, що позивач не вправі нараховувати ФОП ОСОБА_1 проценти за процентними ставками, що передбачені п.1.1.1. та п.1.1.2. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року.

Згідно абзацу 2 ч.1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.3.2. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365) на непогашену суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), починаючи з дати видачу кредиту до дати його погашення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Таким чином, враховуючи те, що заборгованість за кредитом ФОП ОСОБА_1 сплатив АТ «Дельта Банк» 22.03.2016 року, то проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню до 22.03.2016 року.

Згідно проведеного відповідачем розрахунку процентів, нарахованих АТ «Дельта Банк» ФОП ОСОБА_1 згідно п.1.1. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року станом на 22.03.2016 року, загальна сума процентів, що нараховані ФОП ОСОБА_1 за користування кредитом за період з дати його видачі (08.06.2012 року) до дати його погашення (22.03.2016 року), становить 143406,44 грн., сума сплачених ФОП ОСОБА_1 процентів грошовими коштами становить 117175,76 грн., а заборгованість ФОП ОСОБА_1 по нарахованих процентах становить 26230,68 грн.

Правильність зазначеного розрахунку перевірена судом. При цьому суд також констатує, що даний розрахунок відповідача у частині нарахованих процентів за ставкою 25,99% за відповідні періоди відповідає розрахунку позивача, який доданий до заяви про збільшення розміру позовних вимог: розрахунки проведені за ідентичною методикою, відображають ті самі періоди нарахування з тією різницею, що розрахунок позивача складений станом на 29.02.2016 року, а розрахунок відповідача станом на 22.03.2016 року, базуються на ідентичних сумах заборгованості за кредитом, містять ідентичні дати та суми платежів ФОП ОСОБА_1 у рахунок сплати процентів та ідентичну загальну суму сплачених процентів (117175,76 грн.). Різниця між вказаними розрахунками полягає у тому, що позивач на підставі п.1.1.1. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року додатково нараховує ФОП ОСОБА_1 проценти за період з 08.09.2012 року по 07.06.2015 року за процентною ставкою збільшеною на 4,01 процентні пункти (за ставкою 30%), а на підставі п.1.1.2. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року додатково нараховує ФОП ОСОБА_1 проценти за період з 08.06.2015 року по 29.02.2016 року за процентною ставкою збільшеною на 20,00 процентні пункти (за ставкою 45,99%), і неправомірність такого нарахування процентів за підвищеною (зміненою) процентною ставкою встановлена судом.

Таким чином, суд встановив, що загальна сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед АТ «Дельта Банк» за нарахованими процентами за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року станом на 22.03.2016 року мала становити 26230,68 грн.

Як встановлено судом, станом на 26.02.2015 року залишок коштів ФОП ОСОБА_1 на його поточному рахунку №26009002010538, що відкритий у АТ «Дельта Банк», становив 18169,55 грн.

Заявою від 09.10.2015 року про визнання кредитором і зарахування зустрічних однорідних вимог ФОП ОСОБА_1 звернувся до АТ «Дельта Банк» з проханням визнати його кредитором АТ «Дельта Банк» за заборгованістю, що виникла за Договором банківського рахунку №08/2010538-13812 від 30.05.2012 року та зарахувати заборгованість АТ «Дельта Банк» перед ФОП ОСОБА_1, що виникла за Договором банківського рахунку №08/2010538-13812 від 30.05.2012 року у сумі 18169,55 грн., у рахунок оплати простроченої заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед АТ «Дельта Банк» за нарахованими процентами згідно Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року.

Довідкою №05-3239470 від 15.02.2016 року АТ «Дельта Банк» повідомило ФОП ОСОБА_1 про акцептування його кредиторських вимог до АТ «Дельта Банк» на суму 18169,55 грн.

Згідно ч.1 ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно доч.3 ст.203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Оскільки, вимоги АТ «Дельта Банк» до ФОП ОСОБА_1 про сплату процентів за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року та вимоги ФОП ОСОБА_1 до АТ «Дельта Банк» за Договором банківського рахунку №08/2010538-13812 від 30.05.2012 року є зустрічним та грошовими, а тому однорідними, оскільки строк виконання таких вимог настав: щодо вимог АТ «Дельта Банк» - щомісячно, у відповідних сумах 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, у відповідності до умов п.3.3. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, а щодо вимог ФОП ОСОБА_1 з дня початку процедури ліквідації банку (02.10.2015 року) у відповідності до умов п.3 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якої з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобовязань банку та зобовязання щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) вважається таким, що настав, тому такі зустрічні однорідні вимоги АТ «Дельта Банк» та ФОП ОСОБА_1 можуть бути зараховані відповідно до ч.1 ст.601 ЦК України та ч.3 ст.203 ГК України.

Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог за зобовязаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом. Пунктом 8 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобовязань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. При цьому встановлено, що зазначене обмеження не поширюються на зобовязання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобовязань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: 1) за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 2) кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Оскільки процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» станом на день подання ФОП ОСОБА_1 заяви від 09.10.2015 року про визнання кредитором і зарахування зустрічних однорідних вимог розпочалася, оскільки ФОП ОСОБА_1 станом на день подання заяви від 09.10.2015 року про визнання кредитором і зарахування зустрічних однорідних вимог був боржником АТ «Дельта Банк» на суму заборгованості по кредиту та нарахованих процентах та одночасно був кредитором АТ «Дельта Банк» на суму 18169,55 грн., оскільки грошові кошти в сумі 18169,55 грн. заявою від 09.10.2015 року про визнання кредитором і зарахування зустрічних однорідних вимог спрямовувались на погашення зобовязань ФОП ОСОБА_1 перед АТ «Дельта Банк» за кредитом, отриманим у АТ «Дельта Банк» на підставі Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, оскільки за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку, оскільки кошти в сумі 18169,55 грн. перебували на поточному рахунку ФОП ОСОБА_1 №26009002010538 на дату початку процедури виведення Фондом АТ «Дельта Банк» з ринку (03.03.2015 року), та оскільки договірне списання з рахунку №26009002010538 передбачено умовами договорів, укладених між ФОП ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк» (пункти 2.4., 2.5., 2.6., підпункти 3.1.2., 3.1.5 пункту 3.1., пункт 5.1. Договору банківського рахунку №08/2010538-13812 від 30.05.2012 року, пункт 6.4. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року), то передбачена п.8 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» заборона зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, зарахування на вимогу однієї із сторін на можливість зарахування зустрічних однорідних вимог АТ «Дельта Банк» та ФОП ОСОБА_1, що випливають із Договору банківського рахунку №08/2010538-13812 від 30.05.2012 року та Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, не поширюється.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 заявою від 09.10.2015 року про визнання кредитором і зарахування зустрічних однорідних вимог провів зарахування заборгованості АТ «Дельта Банк» перед ФОП ОСОБА_1, що виникла за Договором банківського рахунку №08/2010538-13812 від 30.05.2012 року у сумі 18169,55 грн., у рахунок оплати простроченої заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед АТ «Дельта Банк» за нарахованими процентами згідно Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року.

Платіжним дорученням №259 від 22.03.2016 року ФОП ОСОБА_1 сплатив АТ «Дельта Банк» 8061,13 грн. заборгованості по нарахованих станом на 22.03.2016 року процентах. Таким чином, після проведеного зарахування згідно заяви від 09.10.2015 року та сплати процентів згідно платіжного доручення №259 від 22.03.2016 року, у ФОП ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед АТ «Дельта Банк» за процентами, що нараховані на підставі Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року. Доводи позивача про наявність у ФОП ОСОБА_1 станом на 29.02.2016 року заборгованості перед АТ «Дельта Банк» по процентах у розмірі 55043,72 грн. не ґрунтуються на умовах Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року та фактичних обставинах справи.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог та доданого до неї розрахунку, позивач вважає також наявною заборгованість ФОП ОСОБА_1 у вигляді пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 466639,02 грн., трьох процентів річних від суми простроченого кредиту у розмірі 1278,46 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 265254,73 грн., трьох процентів річних від суми прострочених процентів у розмірі 726,73 грн., штрафу, що нарахований згідно п.9.2. та п.5.10., 5.3. та п.5.8. кредитного договору у розмірі 5100 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 466639,02 грн. та пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 265254,73 грн., нарахування зазначеної пені позивач здійснив з розрахунку 3% за кожен день прострочення.

Пунктом 9.1. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року передбачено, що за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Кредитору пеню із розрахунку 3 проценти від простроченої суми за кожен день прострочення.

В той же час, частиною 2 ст.343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Так само, згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені позивачем проведено за період з 11.02.2015 року по 29.02.2016 року. Станом на дату початку періоду нарахування позивачем пені облікова ставка Національного банку України становила 19,5% річних (подвійна облікова ставка 39% річних), з 04.03.2015 року - 30% річних (подвійна облікова ставка 60% річних), з 28.08.2015 року - 27% річних (подвійна облікова ставка 54% річних), з 25.09.2015 року - 22% річних (подвійна облікова ставка 44% річних).

Таким чином, застосована позивачем у розрахунку ставка пені у розмірі 3% за кожен день відповідає ставці 1095% річних (3% за день х 365 днів у році = 1095% річних), що більше, ніж у 18 разів перевищує подвійний розмір максимальної у вказаному періоді облікової ставки Національного банку України (30% річних). Розрахунку пені, проведеного у відповідності до вимог чинного законодавства, позивач суду не надав.

Нараховуючи ФОП ОСОБА_1 заборгованість у вигляді пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 265254,73 грн. та трьох процентів річних від суми прострочених процентів у розмірі 726,73 грн., позивач включає до суми процентів, з яких нараховується пеня та три проценти річних, також суми процентів, що нараховані позивачем на підставі п.1.1.1. та п.1.1.2 Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року за ставкою,збільшеною відповідно на 4,01 та 20,00 процентні пункти, незаконність нарахування яких встановлена судом. Розрахунку пені та трьох процентів річних, що нараховані на суми процентів, які нараховані у відповідності до умов Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року (його п.1.1.) та чинного законодавства,позивач суду не надав.

Як на підставу нарахування ФОП ОСОБА_1штрафу у розмірі 5100,00 грн. позивач у позовній заяві посилався на п.5.7. Іпотечного договору від 08.06.2012 року. На цю ж норму Іпотечного договору від 08.06.2012 року позивач посилається і у заяві про збільшення розміру позовних вимог. Разом з тим, у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач посилається також на п.5.3., п.5.8., п.5.10., п.9.2. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, як на підставу нарахування штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Пунктом 5.7. Іпотечного договору від 08.06.2012 року передбачено, що у випадку недотримання Іпотекодавцем умов, передбачених п.5.1., 5.2., 5.5. цього Договору, Іпотекодержатель на власний вибір має право, як окремо, так і в сукупності вчиняти наступні дії: застрахувати на підставі цього Договору предмет іпотеки за власний рахунок, на свою користь, з подальшим відшкодуванням всіх здійснених страхових платежів з Іпотекодавця, з чим останній погоджується; вимагати сплати штрафу у розмірі 3% від суми кредиту; вимагати дострокового виконання зобовязання за кредитним договором.

Пунктом 5.3. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року передбачено, що Позичальник зобовязується на вимогу Кредитора протягом 3 банківських днів надати Кредитору будь-які документи, що містять відомості, які можна використати для оцінки фінансового стану Позичальника (в тому числі ті, що складають банківську, комерційну таємницю або іншу конфіденційну інформацію), а у випадку застави майна для визначення стану предмету застави.

Пунктом 5.8. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року передбачено, що Позичальник зобовязується протягом 3 банківських днів з дати направлення Кредитором вимоги надати йому документи, що мають значення для оцінки фінансового стану Позичальника.

Пунктом 5.10. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року передбачено, що Позичальник зобовязується використовувати грошові кошти, надані в рахунок кредиту, за цільовим призначенням згідно з п.1.2. цього Договору.

Пунктом 9.2. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року передбачено, що за ненадання Позичальником Кредитору у встановлені цим Договором строки будь-яких документів, обовязковість надання яких передбачено цим Договором (в тому числі документів за вимогою Кредитора, а також у будь-яких інших випадках обовязкового надання документів), а також за неповідомлення Позичальником Кредитора про факти, зазначені у п.5.1.-5.12. цього договору, Позичальник сплачує Кредитору штраф у розмірі 3% від загальної суми отриманих кредитних коштів.

Разом з тим, факту, дати та обставин вчинення ФОП ОСОБА_1 будь-якого з порушень, що перераховані у п.5.7. Іпотечного договору від 08.06.2012 року та п.5.3., п.5.8., п.5.10., п.9.2. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, позивач суду не довів, про вчинення таких порушень ФОП ОСОБА_1 позивач суд не повідомив та доказів на їх підтвердження суду не надав.

Пунктом п.1.5. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року передбачено, що сукупна вартість кредиту за цим Договором визначена у реальній процентній ставці та в абсолютному значенні подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Розмір реальної процентної ставки дисконтує всі майбутні грошові платежі Позичальника за кредитом до чистої суми виданого кредиту і з урахуванням сплати процентів за користування кредитом, плати за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, та інших плат, передбачених цим Договором, складає 29,32% на рік. Абсолютне значення подорожчання кредиту підсумовує всі платежі Позичальника на користь Кредитора та на користь третіх осіб і з урахуванням процентної ставки за користуванням кредитом, плати за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, та інших плат, передбачених цим Договором, складає 123887,31 грн.

Суд вважає, що передбачене п.1.5. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року абсолютне значення подорожчання кредиту є скупною вартістю кредиту і визначається як сума усіх платежів, які Позичальник у відповідності до умов Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року може та/або повинен сплатити на корить Кредитора, включаючи суми нарахованих процентів. Таким чином, на думку суду, абсолютне значення подорожчання кредиту є загальною (максимальною) сумою усіх платежів, які Позичальник у відповідності до умов Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року може та/або повинен сплатити на корить Кредитора. Сплата Позичальником будь-яких платежів на користь Кредитора понад суму абсолютного значення подорожчання кредиту суперечитиме п.1.5. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року.

За час з моменту укладення Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року до моменту предявлення АТ «Дельта Банк» позову в суд ФОП ОСОБА_1 сплатив на рахунок АТ «Дельта Банк» 117175,76 грн. нарахованих процентів. В процесі розгляду даної справи судом ФОП ОСОБА_1 сплатив АТ «Дельта Банк» 26230,68 грн. нарахованих станом на 22.03.2016 року процентів, з яких 18169,55 грн. процентів було зараховано згідно заяви від 09.10.2015 року про визнання кредитором і зарахування зустрічних однорідних вимог, а 8061,13 грн. процентів було сплачено платіжним дорученням №259 від 22.03.2016 року.

Таким чином, встановлена судом загальна сума подорожчання кредиту, що уже сплачена ФОП ОСОБА_1, складає 143406,44 грн., що перевищує передбачене п.1.5. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року абсолютне значення подорожання кредиту.

На підставі наведеного, нарахування АТ «Дельта Банк» ФОП ОСОБА_1 процентів за збільшеною процентною ставкою, що передбачена п.1.1.1. та п.1.1.2. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року, нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 466639,02 грн., трьох процентів річних від суми простроченого кредиту у розмірі 1278,46 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 265254,73 грн., трьох процентів річних від суми прострочених процентів у розмірі 726,73 грн., штрафу, що нарахований згідно п.9.2. та п.5.10., 5.3. та п.5.8. кредитного договору, у розмірі 5100,00 грн. або будь-якого з цих платежів перевищуватиме передбачене п.1.5. Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року абсолютне значення подорожання кредиту, а тому суперечитиме умовам Договору кредитної лінії №ВКЛ-2010538 від 08.06.2012 року.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п.4.1.5. Іпотечного договору від 08.06.2012 року, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобовязання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

Згідно п.7.1. Іпотечного договору від 08.06.2012 року, Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобовязань, вони не будуть виконані (виконанні належними чином).

За результатами розгляду справи,на момент прийняття рішення у справі судом не встановлено вимог АТ «Дельта Банк» до ФОП ОСОБА_1, які б АТ «Дельта Банк» мав право задовольнити за рахунок предмету іпотеки за Іпотечним договором від 08.06.2012 року.

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч.3. ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст.39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Таким чином, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки шляхом визнання права власності в порядку звернення стягнення судом на предмет іпотеки не передбачено чинним законодавством України.

Зазначена позиція ґрунтується на висновку Верхового Суду України, що викладений у постанові від 30.03.2016 року у справі №6-1851цс15, який відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підставі наведеного, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Дельта Банк» безпідставні та задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову, понесені сторонами судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національного банку України про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий Р.Р.Струтинський