Ухвала суду № 58387105, 07.06.2016, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/5202/14-к

УХВАЛА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

прокурора Пастуха А.Є.

захисника ОСОБА_2

законного представника ОСОБА_3

особи, щодо якої передбачається застосування

примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Червонограді кримінальне провадження № 12014144015001631, внесеного у ЄРДР 08.09.2014 року, за клопотанням старшого слідчого СВ Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області, затвердженого прокурором, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

-08.12.2003 року Червоноградським міським судом Львівської області за ч.3 ст.296 , ч.3 ст.185, 69, 70 КК України на 2 роки позбавлення волі;

-27.12.2005 року тим же судом за ч.3 ст.296, ч.2 ст.185, 70 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

-17.06.2008 року тим же судом за ч.3 ст.296, ч.1 ст299, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки 6 місяців

у звязку з учиненням суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 близько 23:00 год. 09.07.2014 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на підґрунті довготривалих неприязних відносин з ОСОБА_6, що виникли через порушення останньою санітарних норм у власній квартирі, перебуваючи на площадці сходової клітки другого поверху будинку № 8 на вул. Купчинського у м. Червонограді, ногою вибив дверне полотно вхідних дверей квартири № 23, які впали на ОСОБА_6 і яка разом із ним впала на підлогу вітальної кімнати. Зайшовши у вказану квартиру, ОСОБА_4, діючи з необережності, наступив на останню та спіткнувшись, став обома колінами на її грудну клітку, після чого ще декілька разів наступив на тіло потерпілої. Внаслідок цих дій заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у виді тупої травми грудей, живота з розривом серцевої сорочки і серця, що супроводжувалось кровотечею в грудну порожнину і привело до знекровлення організму і смерті останньої.

Законний представник ОСОБА_4 його мати ОСОБА_3 пояснила у суді, що у сина вроджений психоневроз, порушена діяльність нервової системи. Останній періодично лікувався починаючи з 1994 року. Зазначила, що він мав конфліктні стосунки з покійною ОСОБА_6 через антисанітарний спосіб життя останньої. Також був в АТО добровольцем. У побуті вів себе нормально, не палив і не вживав алкоголь, займався спортом.

Законний представник та захисник ОСОБА_2 заперечив вину ОСОБА_4 в інкримінованому йому діянні.

У судовому засіданні ОСОБА_4 вказав, що не вчиняв зазначених дій відносно ОСОБА_6.

Не зважаючи на це, вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння підтверджується наступними доказами.

Так потерпілий ОСОБА_5 у суді пояснив, що був братом ОСОБА_6. На протязі останніх трьох років вона йому скаржилася, що боїться ОСОБА_4, що той її б'є, зокрема, тричі вибивав двері у її квартирі. Конфлікти виникали у звязку із антисанітарним станом її квартири.

Показами свідка ОСОБА_7, котрий суду пояснив, що є знайомим ОСОБА_4. Знав про конфлікт останнього з убитою, що мав місце через її антисанітарний спосіб життя, внаслідок чого потерпав і скаржився ОСОБА_4, оскільки ті жили по сусідству й інколи сморід був і у його житлі. Вказав, що після перебування в АТО ОСОБА_4 став більш дратівливий. Зазначив, що в останнього були відхилення психіки.

Показами свідка ОСОБА_8, котра пояснила, що покійна була племінницею її чоловіка. За життя остання мала конфлікти із ОСОБА_4, що жив по сусідству. Скаржилася, що той її постійно б'є, вона боїться жити в квартирі. Зазначила, що одного разу, після того як ОСОБА_4 вибив двері у квартирі покійної, сама зробила йому зауваження, що так робити не можна, однак від нього почула погрози.

Показами свідка ОСОБА_9, яка суду пояснила, що була сусідкою ОСОБА_4 та покійної ОСОБА_6. У квартирі останньої була антисанітарія, із-за якої та мала конфлікти із ОСОБА_4, який робив їй зауваження, проте та на них не реагувала. Пізніше 10.07.2014 року від сусіда дізналась, що у квартирі Познякової були вибиті двері і виявлено її труп.

Показами свідка ОСОБА_10, яка у судовому засідання пояснила, що жила поряд із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Вказала, що покійна зловживала алкоголем, своє житло тримала у запущеному стані, що постійно викликало сварки зі співмешканцями будинку.

Аналогічні покази дала суду свідок ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_12 у суді пояснив, що 10.07.2014 року зранку він побачив вибиті двері у квартиру ОСОБА_6. Коли оглядав квартиру з працівниками міліції, виявили труп останньої. Він також був понятим при відтворенні обставин події із ОСОБА_4 (див. Т.1, с. 120).

Показами свідка ОСОБА_13, наданих нею суду, котра пояснила, що є сестрою ОСОБА_4 й зазначила, що останній є дещо дратівливий. У дитинстві був на лікуванні у психіатричній лікарні.

Свідок ОСОБА_14 показала, що є знайомою ОСОБА_4. 09.07.2014 року пізно ввечері останній приніс їй одежу для прання. Це була чорна уніформа. (Т.1., с. 184).

Свідок ОСОБА_15 у суді пояснив, що 10.07.2014 року він йшов на вулицю і побачив вибиті двері квартири ОСОБА_6. Коли заглянув туди, виявив, що вона лежить на підлозі. Він викликав швидку. Перед тим, ввечері двері були на місці.

Показами експерта ОСОБА_16, котрий вказав, що смерть ОСОБА_6 настала в результаті травми грудної клітки з розривом сорочки і серця. Всі ушкодженя були нанесені в один час. Тупими предметами, від яких настала смерть ОСОБА_6, могли бути з однієї сторони як ступня і коліно, а з іншої підлога квартири.

Показами експерта ОСОБА_17, котрий суду пояснив, що під час обстеження ОСОБА_4 в останнього було виявлено характерні ознаки параноїдної шизофренії. Певні розлади наскільки виразні, що свідчать про давність захворювання. Здатність правильно сприймати оточуючу дійсність виразно порушена. Був хворий на час вчинення інкримінованих йому дій.

Показами експерта ОСОБА_18, допитаної в суді, котра пояснила, що на час обстеження ОСОБА_4 поведінка останнього була агресивна, різко змінювався його настрій і теми розповідей. Себе уявляв надлюдиною, був твердо переконаний, що від таких людей як ОСОБА_6 слід очистити землю. Факт правопорушення не заперечував.

Згідно акту судово-психіатричного експерта № 174 від 15.02.2014 р., у період вчинення інкримінованих йому дій ОСОБА_4 страждав та страждає нині на хронічне психічне захворювання у формі параноїчної шизофренії, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Не може постати перед слідством та судом. Також у акті вказано, що ОСОБА_4 факт скоєння правопорушення відносно ОСОБА_6 не заперечив.

(Т. 1, а.с. 214-218)

Відповідно до висновку судово-психологічного експерта № 104 від 16.02.2015 р., ОСОБА_4 на момент інкримінованих йому дій був психічно хворим, страждає хронічним психічним захворювання у формі параноїчної шизофренії та потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

(Т.1., а.с. 30)

Згідно з висновком експерта № 077/2014 від 08.09.2014 р., причиною смерті ОСОБА_6 стала тупа травма грудної клітки з розривом серцевої сорочки і серця, що супроводжувалось кровотечею в грудні порожнини і привело до гострої крововтрати. Також експертом було виявлено численні тяжкі та середньої тяжкості пошкодження крововиливи й садна на голові й тілі, розриви м'язів, переломи ребер та ін., що утворилися від дії тупих предметів незадовго до настання смерті.

(Т. 1, а.с. 117)

Відповідно до протоколу огляду місця події від 08.09.2014 року під час огляду приміщення квартири № 23 у будинку № 38 на вул. Купчинського у м. Червонограді було встановлено, що біля вхідних дверей знаходиться труп ОСОБА_6

(Т. 1 а.с. 189-194)

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 09.09.2014 р., ОСОБА_4 добровільно надав згоду на проведення останнього та відтворив обставини сварки з ОСОБА_6 та спричинення їй тілесних ушкоджень.

(Т. 1, а.с. 195)

З протоколу допиту свідка від 19.09.2013 р., заяви від 19.09.2013 р., пояснення від 25.07.2013 р., протоколів допиту свідка від 15.07.2013 р., протоколу про прийняття заяви від 15.07.2013 р., витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 12013150150000997 вбачається, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були тривалі неприязні стосунки. Зокрема ОСОБА_6 зверталася до міліції зі заяви на її побиття ОСОБА_4, вибиття ним вхідних дверей, а останній із заявами на ОСОБА_6 щодо її антисанітарного способу життя.

(Т.2, а.с. 1-12)

Висновком експерта № 289/2015 від 26.11.2015 р., згідно якого смерть ОСОБА_6 настала в результаті тупої травми грудей і живота з розривом серцевої сорочки і серця, що супроводжувалось кровотечею в грудні порожнини і привело до знекровлення організму. Розрив серця міг утворитися як від удару тупого предмету в грудну клітку (або навіть в живіт) тік і від стискання грудної клітки між двома тупими предметами.

(Т.2. а.с. 149-150)

Оцінюючи наведені вище докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4.В. вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст.119 КК України вбивство через необережність.

Зазначені дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення були кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6. Однак дана кваліфікація дій ОСОБА_4 не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні. Судом не здобуто доказів щодо умисного заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, що привели до вказаних наслідків.

Тому суд дійшов до висновку, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати як вбивство через необережність, і враховуючи приписи ч.3 ст.337 КПК України та клопотання прокурора про зміну кваліфікації дій ОСОБА_4, змінив правову кваліфікацію суспільно-небезпечного діяння із ч.2 ст.121 КК України на ч. 1 ст.119 цього Кодексу.

При цьому суд враховує, що згідно ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно п.1 ст.93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Так як ОСОБА_4 учинив суспільно-небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 119 КК України, у стані неосудності, що підтверджується наявними у матеріалах справи обґрунтованими висновками експертів-психіатрів, то у звязку з цим відповідно до частини 2 статті 19 цього Кодексу він не підлягає кримінальній відповідальності.

Тому ураховуючи ступінь і характер розладу психічної діяльності й психічної хвороби, тяжкість учиненого діяння, повязаного з посяганням на життя й здоров'я людини, беручи до уваги ступінь небезпечності психічно хворого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Керуючись ст.ст. 19, 93, 94 КК України ст.ст. 372, 376, 512, 513 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Застосувати до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

З часу доставки (прийому) ОСОБА_4 у медичний заклад обраний запобіжний захід поміщення до психіатричного закладу скасувати.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня її оголошення.

Суддя: М. Д. Новосад