Рішення № 58386225, 15.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 335/15373/14-ц Головуючий у 1 інстанції Рибалко Н.І.

Номер провадження 22-ц/778/69/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Краснокутської О.М.,

Суддів: Пільщик Л.В., Сапун О.А.,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6,правонаступником якої є ОСОБА_2, третя особа Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнювала, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Комунарський ВДВС Запорізького МУЮ про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та зняття арешту з майна.

В обґрунтування позову позивачка зазначала, що 23 жовтня 2012 року, між нею та ОСОБА_2 був укладений договір про позику грошових коштів в сумі 485000 грн., що на момент укладення договору за курсом продажу доларів США є еквівалентом 59200 доларів СПІА. За вказаним договором позики позичальник отримала у позивачки зазначені грошові кошти і зобов'язалась до 22 жовтня 2013 року їх повернути , а у разі прострочення повернення боргу відшкодувати завдані простроченням збитки та сплатити штраф у розмірі 0,4% від суми боргу за кожен день прострочки.

В забезпечення виконання обов'язків за договором позики, 23 жовтня 2012 року, між позивачкою як Іпотекодержателем та ОСОБА_2, що діяла особисто та від імені ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як Іпотекодавцями, укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером 3694 ,за яким квартира АДРЕСА_1,що належить іпотекодавцям , кожному по ? частині, на підставі Свідоцтва №394 про право власності на житло,видане Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради 28 жовтня 1998 року, передана і в іпотеку.

Позивачка зазначала,що ОСОБА_2 не виконанні зобовязання за договором позики. Станом на 10 червня 2015 року загальна кількість днів прострочення суми боргу склала 595 днів, відповідно відшкодуванню підлягають збитки, а саме, штраф у розмірі 1154300,00 грн.

Позивачкою направлено ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень, яке вона отримала 11 листопада 2014 року

12 грудня 2014 року ОСОБА_2 надала заяву про згоду, що на квартиру АДРЕСА_2 буде звернуто стягнення шляхом визнання права власності за іоптекодержателем ОСОБА_4 ,яка була посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8

При зверненні до нотаріуса для набуття позивачкою як Іпотекодержателем права власності на предмет-іпотеки їй було відмовлено по причині наявності арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_3, що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 44194580 від 07 серпня 2014 року, виданого Державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, номер запису про обтяження 7768251 від 12 серпня 2014 року.

Позивачка просила суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 23 жовтня 2012 року у розмірі 1639300 грн., та зняти арешт з предмету іпотеки, накладений постановою Державного виконавця Комунарського відділу державне: виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, за № 44194580 від 07 серпня 2014 року.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 за договором про позику грошей від 23 жовтня 2012 року у розмірі 985000 грн., що складається із заборгованості за позикою - 485000 грн., неустойки - 500000 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23 жовтня 2012 року шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання за ОСОБА_4 права власності на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 74,56 кв.м., в тому числі житловою 49,8 кв.м., розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Матросова Олександра. АДРЕСА_4, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, за ціною визначеною на момент такого набуття, на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Скасовано арешт з предмету іпотеки - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №44194580 від 07 серпня 2014 року Державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, номер запису про обтяження 7768251 від 12 серпня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 3238,89 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 листопада 2015 року апеляційне провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступників відповідачки ОСОБА_6, яка померла 05 жовтня 2015 року.

Ухвалою апеляційного суду від 19 травня 2016 року апеляційне провадження відновлено у зв»язку із залученням правонаступника померлої ОСОБА_6 ОСОБА_2

В засідання судової колегії з»явився представник позивачки ОСОБА_4

Інші особи не з»явились. Повідомлені про час і місце розгляду справи.Про причини своєї неявки не заявили.

У засідання судової колегії надійшло письмове клопотання адвоката ОСОБА_9,якою 14 червня 2016 року укладений договір про надання юридичних послуг з ОСОБА_3 В клопотанні адвокат просить розгляд справи відкласти через її зайнятість у іншій справі. До клопотання додана довідка про зайнятість адвоката у іншій справі,яка підписана не завідуючим юридичною консультацією Орджонікідзевського району м. Запоріжжя,від імені якої надана довідка, не містить у собі штампу або печатки юридичної консультації , тому не є належним доказом поважності причин неявки адвоката у судове засідання.

Інші представники ОСОБА_3 - ОСОБА_10,ОСОБА_11 за довіреністю від15.01.2015р.(а.с.196),строк дії якої не сплив ,які повідомлені про час і місце розгляду справи,що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення повісток, про причии своєї еявки не повідомили.

Судова колегія вважає,що поважні причини неявки учасників процесу відсутні.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За вимогами ст.. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог ст.. 214ч.1 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 і звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, суд першої інстанції,зокрема, зазначив у рішенні про те,що керується ст..ст. 35,37 Закону України «Про іпотеку», і виходив із того,що позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки неможливе.

Судова колегія вважає,що такі висновки не відповідають вимогам закону, обставинам справи і здобутим доказам.

Із позовної заяви ОСОБА_4 (а.с.8) вбачається,що позов пред»явлений в порядку ст..37 Закону України «Про іпотеку», підставою позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на це майно зазначено застереження про це у договорі іпотеки від 23 жовтня 2012року ,не виконання іпотеко держателями умов договору іпотеки .

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається те,що 23 жовтня 2012 року, між позивачкою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір про позику грошових коштів в сумі 485000 грн., за яким позичальник отримала у позивачки зазначені грошові кошти і зобов'язалась до 22 жовтня 2013 року їх повернути , а у разі прострочення повернення боргу відшкодувати завдані простроченням збитки та сплатити штраф у розмірі 0,4% від суми боргу за кожен день прострочки.

В забезпечення виконання обов'язків за договором позики, 23 жовтня 2012 року, між позивачкою як Іпотекодержателем та ОСОБА_2, що діяла особисто та від імені ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як Іпотекодавцями, був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером 3694(Далі- Договір іпотеки) ,за яким квартира АДРЕСА_1,що належить іпотекодавцям , кожному по ? частині, на підставі Свідоцтва №394 про право власності на житло,видане Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради 28 жовтня 1998 року, передана і в іпотеку.

За змістом умов п.1, п.3 Договору іпотеки цей договір забезпечує виконання боржником ОСОБА_2 зобов»язань за договором позики від 23 жовтня 2012р.,і у разі невиконання позичальником та іпотекодавцями зобов»язань за договором позики отримання іпоткодаржателем задоволення своїх вимог за рахунок майна,переданого в іпотеку.

ОСОБА_2 не виконанні зобовязання за договором позики, борг не повернутий,що не спростовує відповідачка ОСОБА_2 та інші відповідачі.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку")

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Частиною 3 указаної статті установлено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно з умовами п.12 Договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцями обов»язків,встановлених цим договором,іпотекодержатель має право, попередньо повідомивши іпотекодавців в термін до одного тижня,вимагати виконання основного зобов»язання,а у разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Із матеріалів справи видно,що 11.11.2014 року вимога щодо погашення боргу і попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки було надано лише боржнику ОСОБА_2

Іпотекодавцям ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 така вимога в порядку,передбаченому ст..12 Договору іпотеки не направлялась.

У пункті 15 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусу або застереження,вказаного в цьому договорі, про задоволення вимог іпотекодержателя, а також в судовому або іншому передбаченому законодавством України порядку, та його реалізацію.

Згідно з п.16 договору позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено шляхом передачі іпоткодержателю права власності на предмет іпотеки згідно з ст..37 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином сторонами обумовлено перехід права власності на предмет іпотеки в порядку ст..37 Закону України «Про іпотеку» як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, проте суд,дійшовши висновку про те,що позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки неможливе,задовольнив позовні вимоги,які заявлені саме на підставах ст..37 Закону України «Про іпотеку». При цьому суд не взяв до уваги те,що звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду за змістом ст..33 Закону України «Про іпотеку» є одним із способів захисту цивільних прав поряд з виконавчим написом нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, і здійснення такого способу захисту прав врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку»,згідно з якою у разі задоволення судом позову про звернення стягення на предмет іпотеки зазначається,зокрема,спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу,встановленої статтею38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний Кодекс України передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 Кодексу. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином з урахуванням обставин справи і доказів, поданих сторонами судова колегія приходить до висновку про те, що не підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_4 у спосіб, який визначено нею, а саме шляхом визнання за нею права власності на предмет іпотеки, оскільки такий спосіб є позасудовим способом врегулювання цього питання.

Зазначені обставини і вимоги закону суд першої інстанції не взяв до уваги і не надавши належної оцінки доказам у справі,неправильно застосувавши матеріальний закон, неправильно вирішив справу,постановив незаконне і необґрунтоване рішення,яке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених підстав.

Керуючись ст.ст. 307, 309,88 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити .

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2015 року у даній справі скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6,правонаступником якої є ОСОБА_2, третя особа Комунарський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та зняття арешту з майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодуваня судових витрат 1827гр.00коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: