Ухвала суду № 58386213, 15.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 311/1528/15-ц Головуючий у 1 інстанції Кочева І.В.

Номер провадження 22-ц/778/2519/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Краснокутської О.М.,

ОСОБА_2,

Суддів: Сапун О.А.,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року у справі за позовом Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області до ОСОБА_3, Управління державної міграційної служби в Запорізькій області, третя особа Комунальне підприємство «Дім» Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобовязання зняти з реєстрації та розірвання договору, виселення-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року Степногірська селищна рада Василівського району Запорізької області звернулась до суду з зазначеним позовом, який в процесі розгляду справи уточнювала.

В позові позивач зазначав, що гуртожиток «Сучасник», який знаходиться за адресою: вул.. Молодіжна, 3б в смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області перебуває у комунальній власності Степногірської селищної ради.

28 грудня 2002 року у кімнаті № 52 гуртожитку безпідставно був зареєстрований ОСОБА_3

Відповідач неодноразово зверталися до селищної ради з приводу переоформлення особистого рахунку з колишнього наймача кімнати на нього, проте йому було усно відмовлено.

14 квітня 2005 року було ухвалено рішення № 889 про відмову у переоформленні особистого рахунку на відповідача.

Житлові приміщення у вказаному гуртожитку підлягають приватизації відповідно до рішення № 8 ХХУП сесії селищної ради від 15 листопада 2012 року та рішення №16 ХХХІ сесії селищної ради від 28 березня 2013 року. Після початку процесу приватизації у 2013 ,2014 роках відповідач звертався до селищної ради , проте у звязку з наданням неналежних документів відповідачу було відмовлено в приватизації вказаного житлового приміщення.

Позивач також зазначив,що з часу реєстрації місця проживання у гуртожитку відповідач жодного дня не проживав у вказаній кімнаті, кімната знаходиться у стадії незакінченого ремонту. Електроенергією відповідач у кімнаті не користувався з 2002р по 2015 рік, споживання дорівнює нулю. Послугами водопостачання та водовідведення відповідач також не користується, сплачує лише за комунальні послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території.

Під час проведення перевірок 29 грудня 2014 року та 01 квітня 2015 року за участю комісії з питань житлового обліку та контролю за використанням житла КП «Дім», інших членів комісії, мешканців кімнат № 45 та № 51 було встановлено, що відповідач не проживає у вказаному житловому приміщенні понад 6 місяців, 5-6 років там взагалі не зявляється, за кімнатою не наглядає. Відповідач тривалий час з сім`єю мешкає і працює в м. Києві, куди виїхав на заробітки. Заяв від відповідача про збереження за ним права користування житловим приміщенням не надходило.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в кімнаті № 52 гуртожитку «Сучасник» по вул. Молодіжна 3б в смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області у звязку з відсутністю в ньому понад 6 місяців без поважних причин, зобовязати Управління державної міграційної служби в Запорізькій області зняти відповідача з реєстрації за вказаною адресою, розірвати договір № 809 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (найму житлового приміщення) укладеного 09 січня 2013 року між відповідачем та КП «Дім» Степногірської селищної ради у звязку з наданням неправдивої інформації під час укладання цього договору, а саме: підробленого ордеру на вселення в житлове приміщення, з виселенням відповідача ОСОБА_3 з вказаного житла, без надання іншого житла, в порядку ст.826 ЦК України та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Степногірська селищна рада Василівського району Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,які беруть участь у справі,мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відмовляючи в задоволенні позову Степногірської селищної ради ,суд першої інстанції ,зокрема, виходив із того, що доводи позивача про відсутність відповідача у спірному житловому приміщенні понад шість місяців без поважних причин не підтверджені доказами .

Щодо позовних вимог про виселення судом зазначено,що відповідач ОСОБА_3 не підпадає під коло осіб, перелік яких міститься у Примірному положенні про гуртожитки, що є чинним на теперішній час,які можуть бути виселені з гуртожитку. Належних доказів про підробку ордеру, на підставі якого вселився відповідач у спірну кімнату, суду позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У статті 130 ЖК УРСР передбачено, що порядок користування житловою площею в гуртожитках визначається законодавством України.

Разом із тим, окрім відповідної глави ЖК УРСР, зазначене питання врегульоване Примірним положенням про гуртожитки. У розділі VIII Примірного положення про гуртожитки передбачено відповідальність за порушення правил надання жилої площі в гуртожитку, користування гуртожитками та їх утримання, зазначено, що особи, винні у порушенні правил користування гуртожитками, несуть відповідальність відповідно до законодавства. У зв'язку з цим можна розмежовувати правовий режим гуртожитків, житлові приміщення у яких підлягають приватизації та правовий режим гуртожитків, які призначені для тимчасового проживання.

Правовий режим гуртожитків, житлові приміщення яких підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", прирівняно до правового режиму житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду.

На спірні правовідносини поширюється Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (далі - Закон), який набув чинності 1 січня 2009 року, і регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей.

Судом встановлено, що Степногірська селищна рада Василівського району Запорізької області є органом місцевого самоврядування, зареєстрована як юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (а.с.8-10).

Належність гуртожитку «Сучасник», в якому знаходиться спірна кімната №52, і перебування його у комунальній власності Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області підтверджено: архівною копією Розпорядження голови Василівської РДА №502 від 06 червня 1996 року (а.с.27), актом передачі майна (а.с.28).

Відповідно до довідки (а.с.18) КП «Дім» відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із позовної заяви видно,що підставами для визнання відповідача таким,що втратив право користування житловим приміщенням у гуртожитку, є його не проживання в спірній кімнаті з часу його реєстрації в ній, а саме з 28.12.2002 року.

Разом із тим як із позовної заяви, так і із матеріалів справи(акт обстеження кімнати №52 в буд.№3-б по вул..Молодіжній у смт. Степногірськ а.с.148), а також пояснень представника позивача,третьої особи-КП «Дім» вбачається,що відповідач займає спірну кімнату, у якій тривалий час здійснюється ремонт, неодноразово звертався до відповідача з заявами про оформлення на нього спочатку особистого рахунку на кімнату №52 гуртожитку -у 2004 році, а потім про приватизацію кімнати у 2012р,2013 роках, проте йому було відмовлено.

09.01. 2013 року відповідачем як мешканцем кімнати №52 укладений з КП «Дім» Степногірської селищної ради договір з утримання будинку гуртожитку і споруд № 3-б по вул..Молодіжній та прибудинкової території гуртожитку,який діє до теперішнього часу і виконується сторонами.

Згідно з поясненнями представника позивача у зв»язку із тривалим ремонтом кімната №52 була відключена від електропостачання, проте відповідно до довідки КП «Дім» (а.с.147) кім.52 вказаного гуртожитку була підключена до електропостачання у грудні 2015 року на підставі заяви мешканця.

З акту (а.с.150) КП «Дім» вбачається, що кімната № 52 була відключена від енергопостачання з 2005 року,тому посилання позивача на не споживання електроенергії відповідачем як на доказ його відсутності у спірній квартирі є безпідставними.

Відповідно до довідки КП «Облводоканал» ЗОР Степногірського експлуатаційного цеху водо забезпечення і водовідведення, відповідач за період з 01 лютого 2007 року за вказаною вище адресою послугами водопостачання та водовідведення не користувався.

З урахуванням того,що відключення кімнати відповідача від електро- і водо забезпечення здійснено в примусовому порядку,ці обставини не можуть бути доказом відсутності відповідача у спірній кімнаті без поважних причин, а навпаки є доказом здійснення йому перешкод у користуванні житловим приміщенням.

Таким чином із здобутих у справі доказів вбачається те,що відповідач на законних підставах користується житловим приміщенням кімнатою №52 в гуртожитку за адресою№Запорізька область, Василівський район, смт Степногірськ, 3-б по вул..Молодіжній .

Докази його не проживання у спірній кімнаті- акти комісії від 01.04.2015р.29.12.2014р,15.02.2016р.,16.11.2015р.02.09.2015р.02.08.2015р. не є належними доказами у справі,оскільки складені в період менший,ніж за 6 місяців до звернення позивача до суду з даним позовом, а також в період розгляду судом даної справи.

Не є належним доказом не проживання відповідача у спірній кімнаті більше ніж 6 місяців без поважних причин відомості про його роботу у місті Києві,оскільки із цих доказів не вбачається характер роботи і не проживання у цій кімнаті відповідача протягом зазначеного періоду.

Разом із тим відповідач у засіданні судової колегії пояснив,що у зв»язку із неможливістю працевлаштування у смт.Степногірськ він вимушений періодично виїжджати до місця роботи до Києва,проте його відсутність у спірній кімнаті ,де він здійснює ремонт,є нетривалою і вимушеною.

Непроживання відповідача у спірній кімнаті гуртожитку спростовується і заявленими до нього позовними вимогами про виселення із цієї кімнати, і позовною заявою, із якої не вбачається,що вселився він у спірне житлове приміщення неправомірно після тривалої відсутності без згоди власника гуртожитку.

Позовні вимоги щодо розірвання договору №809 від 09.01.2013року про надання послуг з утримання будинку гуртожитку і споруд та прибудинкової території гуртожитку,укладеного ОСОБА_3МИ. з КП «Дім» не підлягають задоволенню,оскільки заявлені особою,яка не є стороною у договорі,і права її укладеним договором не порушені.

Згідно із частинами другою, третьою статті 132 ЖК УРСР працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Позивачем не доведені підстави для виселення відповідача,передбачені ст..132 ЖК України і Примірним положенням про гуртожитки,затвердженим постановою Ради міністрів УРСР від 03 червня 1986р. №208,яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

У порушення вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, ст. 60 ЦПК України позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог .

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку про те,що підстави для визнання відповідача таким,що втратив право користування житловим приміщенням ,а також щодо його виселення і розірвання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території відсутні і у позові належить відмовити, тому рішення суду є правильним.

Судом повно і всебічно з»ясовані обставини справи,що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені, застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги про те,що судом надано неналежної оцінки доказам у справі спростовуються матеріалами справи.

Посилання на неповно з»ясовані обставини у справі є невмотивованим і неспроможним,оскільки позивач не був обмежений судом у наданні доказів і з»ясуванні обставин справи,що вбачається із технічного запису і журналів судових засідань.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: