Ухвала суду № 58385270, 14.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/517/2016(м)

264/1952/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Харитонова Г.Л.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 50

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Ігнатоля Т.Г., Лоленко А.В.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом до колишнього чоловіка ОСОБА_3, з яким вона перебувала у шлюбі з 31.01.2009р., від якого сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, 03.01.2013р.н., доньку ОСОБА_5, 28.10.2014р.н. Діти проживають разом із нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх дітей в добровільному порядку не надає, хоча має таку можливість. Просила стягнути з відповідача аліменти на щомісячне утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 2000грн., але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 травня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, 03.01.2013р.н., ОСОБА_5, 28.10.2014р.н. у розмірі 1600грн. щомісяця, до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи з 21.03.2016р.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення від 11 травня 2016 року скасувати частково, ухваливши нове рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дітей по 1/4 частці від всіх видів доходу (заробітку) на кожну дитину.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, який підтримав доводи скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленої про дату і час розгляду справи позивача ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, за таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 31.01.2009р., від якого мають двох дітей сина ОСОБА_4, 03.01.2013р.н., та доньку ОСОБА_5, 28.10.2014р.н., які проживають разом з позивачем і знаходяться на її утриманні.

ОСОБА_2 отримує державну допомогу на молодшу дитину у розмірі 860 грн.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач не має постійної роботи і заробітку, що є підставою для стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі. При цьому суд визначив у мотивувальній частині розмір аліментів по 800грн. на кожну дитину, що не більше за прожитковий мінімум і не менше встановленого ст. 182 СК України 30% прожиткового мінімуму.

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. ст. 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Кошти на утримання дитини за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її батька, або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У відповідності із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у пункті 17 Постанови від 15.05.2006р. № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК (не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно визначив наявність підстав для присудження аліментів на утримання двох дітей, враховуючи зобов'язання батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, вірно обрав спосіб присудження аліментів у твердій грошовій сумі, зважаючи на те, що відповідач постійно не працює і не має стабільного заробітку.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтвердив, що на момент ухвалення рішення він не мав постійного місця роботи, працював без офіційного працевлаштування з 2013 року в м. Києві, займаючись сантехнічними-теплотехнічними роботами, отримуючи нерегулярний заробіток щомісячно: взимку від 500грн. до 2,5тис.грн., а в інший сезон по 5-6тис.грн.

За відсутності у справі документів про наявність у ОСОБА_3 постійного місця роботи на день ухвалення рішення судом першої інстанції, колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги відповідача з приводу неправильності висновків суду про те, що він не має постійного доходу.

Надана ж для огляду колегії суддів довідка про працевлаштування ОСОБА_3 з 13.06.2016р. (за день до ухвалення рішення апеляційним судом) і отримання в подальшому у зв'язку з цим постійного заробітку, є новими обставинами, які не впливають на правильність ухваленого судом першої інстанції рішення від 11.05.2016р. Такі обставини тягнуть правову можливість в майбутньому порушувати питання про зміну розміру аліментів в залежності від зміни матеріального, сімейного стану платника і отримувача аліментів.

Зважаючи на викладене, посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосування до спірних відносин положень ч. 1 ст. 183 СК України (щодо стягнення аліментів у частці від доходу) не є юридично спроможними.

Присуджений судом першої інстанції розмір аліментів по 800грн. на кожну дитину відповідає вимогам Сімейного кодексу України (ч. 2 ст. 182 СК), бо він більше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (прожитковий мінімум для дитини віком дo 6 років з 01.05.2016р. - 1228 грн., а 30% - це 368,40грн.) і не перевищує його максимальну межу; не суперечить положенням ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», що визначає максимальний розмір аліментів, що мають бути стягнуті з платника аліментів, бо не перевищує 50% розміру середньої заробітної плати в Донецькій області станом на статистично визначений квітень 2016 року в розмірі 6121грн., яка після відрахування єдиного соціального внеску 220,36грн. (3,6%), податку з доходу фізичних осіб 918,15грн. (15%), військового збору 91,82грн. (1,5%) становить 4890,67грн., а 50% - це 2445,34грн. максимально на двох дітей.

Беручи до уваги обсяг матеріальних потреб дитини на підставі загальновідомих даних про ціни на продукти харчування, дитячий одяг тощо, присуджений судом розмір аліментів по 800грн. на кожну дитину відповідатиме інтересам дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5, бо їх мати, з якими вони проживають, перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною і має дохід у вигляді визнаної обома сторонами спору соціальної допомоги на молодшу дитину у розмірі 860грн. Відомостей про отримання позивачем грошей в певному розмірі з інших джерел в ході судового розгляду справи не здобуто.

Рішення суду відповідає положенням ст. ст. 180-182, 184 СК України, розясненням у п. 17 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України № 3.

Доводи апеляційної скарги не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем не надано і в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання протягом двадцяти днів касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.А.Попова

Судді Т.Г.Ігнатоля

ОСОБА_6