Рішення № 58380082, 13.06.2016, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/628/2016

Справа № 537/2381/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2016 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Демиденка І.О.

при секретарі Костюкевич Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить ухвалити рішення , яким стягнути з ТОВ «Електромонтаж-410» на його користь 17590 грн. 46 коп. заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку , що підлягали виплаті при звільненні; 4972 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки у здійсненні розрахунку при звільненні; 4000 грн. витрат на правову допомогу та 10000 грн. моральної шкоди.

На обґрунтування позову зазначив, що 16.09.2015 року він був прийнятий на роботу до ТОВ «Електромонтаж» на посаду електромонтажника силових мереж та електроустановок 3 розряду . 07.04.2016 року він був звільнений з роботи за угодою сторін. Зазначив, що до його звільнення у відповідача рахувалась перед ним заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2015 року по день його ( позивача) звільнення. Вказав, що в день його звільнення підприємство видало йому трудову книжку, однак не провело з ним повного розрахунку по заборгованості із зарплати, а також не виплатило йому компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку. До теперішнього часу відповідач не провів з ним розрахунку . Відповідно до положень ст. 117 КЗпП України у випадку невиплати з вини підприємства заборгованості в термін, вказаний в ст. 116 КЗпП України підприємство повинно виплати робітнику його середній заробіток по день фактичного розрахунку . Окрім того, зазначив, що неправомірним діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яка полягає у невиплаті заборгованості по заробітній платі , що призвели його (позивача) до стресу , викликали хвилювання, спричинене неможливістю розпоряджатися заробленими грошовими коштами. Також, ним були понесені витрати на правову допомогу. З урахуванням викладеного, просить стягнути з ТОВ «Електромонтаж-410» на його користь 17590 грн. 46 коп. заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку , що підлягали виплаті при звільненні; 4972 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки у здійсненні розрахунку при звільненні; 4000 грн. витрат на правову допомогу та 10000 грн. моральної шкоди.

Позивач та його представник в судове засідання не з»явилися, представник позивача надав суду клопотання, відповідно до якого позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати у його відсутності та у відсутності позивача.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410» свого представника в судове засідання не направив з невідомих суду причин, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений.

На підставі ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.

Представник позивача надав суду клопотання , відповідно до якого не заперечує проти заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності , приходить до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні , ОСОБА_1 був прийнятий на роботу ТОВ «Електромонтаж-410» електромонтажником силових мереж та електроустаткування 3 розряду згідно наказу № 75-к від 15.09.2015 року, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

07.04.2016 року позивач був звільнений з займаної посади за угодою сторін у відповідності до ч.1 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 27-к від 07.04.2016 року, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

Статтею 47 Кодексу Законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 166 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В порушення ст. 116 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 07.04.2016 року не було здійснено відповідний розрахунок по заробітній платі відповідачем.

Беручи до уваги суми нарахованої до виплати заробітної плати позивача, що зазначені в довідці № 180 від 26.04.2016 року, виданій ТОВ «Електромонтаж-410», зважаючи на відсутність доказів її виплати, починаючи з грудня 2015 року по березень 2016 року включно, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно становить 14763 грн. 69 коп.

У відповідності до ст.ст. 74,79 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основана та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві, в установі, організації. Щорічні основана та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого часу.

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Як передбачено частиною другою статті 21 Закону № 504 , порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв»язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки , встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначений порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року за № 100 (надалі Порядок № 100).

Згідно пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв»язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться з урахуванням виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється з урахуванням виплат за фактичний час роботи , тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв»язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки , тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду ( за винятком святкових і неробочих днів, установлених Законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Відповідачем не надано суду доказів виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1966 грн. 36 коп., а також доказів невірності складеного позивачем розрахунку даної суми, тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у встановлений строк підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється , виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови нарахуванням виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Згідно довідки № 180 від 26.04.2016 року, виданої ТОВ «Електромонтаж-410» ОСОБА_1 за лютий 2016 року було нараховано до виплати 4106 грн. 72 коп. ( 21 відпрацьований день) та за березень 2016 року було нараховано до виплати 3020 грн. 367 коп.(22 відпрацьовані дні).

Отже, середньоденний заробіток позивача складає: ( 4106 грн. 72 коп. + 3020 грн. 36 коп.) : (21+22) = 165 грн. 74 коп.

В зв»язку з вищенаведеним, позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримкм розрахунку при звільненні за період з 08.04.2016 року по 24.05.2016 року ( як зазначено позивачем в позовних вимогах) в сумі 4972 грн. 20 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві фізичних і моральних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інші обставини. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров»я потерпілого, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. суд зважає на тривалість невиплати заробітної плати, доведеність факту порушення позивача на оплату праці, в тому числі при звільненні та наявні втрати нормальних життєвих зв»язків, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що в сукупності призвело до моральних страждань позивача, а тому приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 4000 грн. витрат на правову допомогу суд приходить до наступних висновків.

Питання компенсації витрат на правову допомогу врегульовано ст. 84 ЦПК України.

В частині 1 статті 84 ЦПК України зазначено, що витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 1 статті 38 ЦПК України передбачено , що сторона, третя особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Згідно ч. 1 ст.40 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва у суді .

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 займається адвокатською діяльністю згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 853, виданого 28.12.2010 року на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.12.2010 року № 23.

У відповідності до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

З матеріалів справи вбачається , що 21.04.2016 року між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були укладені договір про надання юридичних послуг адвокатом та додаткова угода до Договору про надання юридичних послуг адвокатом від 21.04.2016 року.

Згідно квитанції № 1 від 21.04.2016 року позивачем було сплачено адвокату ОСОБА_2 4000 грн. за юридичні послуги згідно договору від 21.04.2016 року та додаткової угоди від 21.04.2016 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати, пов»язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, компенсуються іншою стороною у сумі, що не перевищує 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2016 року по 30.04.2016 року був встановлений у розмірі 1378 грн.; з 01.05.2016 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений у розмірі 1450 грн.

Таким чином, з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року граничний розмір вартості 1 години роботи адвоката складав : 1378 грн. х 40%:100% = 551 грн. 20 коп. , а з 01.05.2016 року граничний розмір вартості 1 години роботи адвоката складає: 1450 грн. х 40 % : 100% = 580 грн.

Позивачем наданий розрахунок вартості юридичних послуг відповідно до пропорційного часу роботи адвоката у зв»язку з наданням правової допомоги у даній справі ( консультування клієнта з питань пов»язаних із зверненням до суду з позовом про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати , можливості стягнення компенсаційних виплат, пов»язаних з порушенням його прав, стягнення моральної шкоди до 01.05.2016 року 1 година, що складає 551 грн. 20 коп.; складання позовної заяви , вивчення та правовий аналіз документів до 01.05.2016 року 5 годин, що складає 2756 грн.; підготовка, оформлення, копіювання документів, що додаються до позовної заява до 01.05.2016 року 0,5 години, що складає 275 грн. 60 коп.; подання позовної заяви з додатками до суду до 01.05.2016 року 0,5 години, що складає 275 грн. 60 коп.; представництва інтересів позивача в попередньому судовому засіданні після 01.05.2016 року 1 година, що складає 580 грн.; складання, оформлення та подання до суду заяви про збільшення розміру позивних вимог після 01.05.2016 року 1,5 години, що складає 870 грн.)

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за надання правової допомоги ним було сплачено адвокату 5308 грн. 40 коп.

За позовними вимогами , позивач просить стягнути з відповідача на його користь 4000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів .

З огляду на вищевикладене , суд вважає за доцільне розглядати позовні вимоги в межах, що заявлені позивачем.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст. 11 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства та таким,що підлягає задоволенню.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1378 грн., оскільки позивач звільнений від судових витрат .

Керуючись ст.ст.10,60,79,84,88,212-215,224-226 ЦПК України, ст.ст. 47,116,117,237-1 КЗпП України, суд,

Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410» (місцезнаходження : 39600 м. Кременчук вул. Першотравнева буд. 61, код 36410555) на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 17590 (сімнадцять тисяч п»ятсот дев»яносто) грн. 46 (сорок шість) коп.; середній заробіток за час затримки у здійсненні розрахунку при звільненні у розмірі 4972 (чотири тисячі дев»ятсот сімедесят дві) грн. 20 (двадцять) коп.; 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на правову допомогу та 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410» (місцезнаходження : 39600 м. Кременчук вул. Першотравнева буд. 61, код 36410555) на користь держави судовий збір в розмірі 1378 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.О.ДЕМИДЕНКО

Повний текст рішення виготовлений 17.06.2016 року