Рішення № 58378972, 15.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/8406/13-ц Головуючий у І інстанції Рябченко Л. А.Провадження № 22-ц/780/1810/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 15.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонногосуду Київської області від 06 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Білоцерківської міської ради Київської області, відділу Держземагенства у м. Біла Церква Київської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування рішення міської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, -

встановила:

у червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області до Білоцерківської міської ради Київської області, відділу Держземагенства у м. Біла Церква Київської області та ОСОБА_2, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 05 серпня 2005 року №306 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0993га., та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0489га., видані на імя ОСОБА_2

В обґрунтування свого позову, ОСОБА_3 послався на те, що рішенням Білоцерківської міської ради №278 від 29 серпня 2000 року йому було надано право постійного користування земельною ділянкою розміром 320кв.м. для ведення особистого підсобного господарства по вул. П.Запорожця, 205-А у м. Біла Церква Київської області, а розпорядженням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №316р від 27 квітня 2001 року - надано дозвіл на будівництво сараю-гаражу-літньої кухні на вказаній земельній ділянці. Технічний план на садибний будинок по вул. П.Запорожця, №205-А у м. Біла Церква Київської області позивач виготовив 30 січня 2006 року, а 28 січня 2010 року був виготовлений кадастровий план, де зазначено площу його земельної ділянки в розмірі 0,0491га.

Звернувшись до Білоцерківської міської ради з заявою про приватизацію зазначеної земельної ділянки, позивач ОСОБА_3 дізнався, що вказану земельну ділянку вже приватизував відповідач ОСОБА_2 на підставі рішення Білоцерківської міської ради Київської області №306 від 05 серпня 2005 року. Позивач ОСОБА_3 вважає, що рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 05 серпня 2005 року було прийняте з порушенням чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка на законних підставах перебуває в його користуванні з 2000 року і рішення щодо її вилучення не приймалось, що, на його думку, є підставою до визнання оспорюваного рішення та виданих на його підставі державних актів недійсними.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 306 від 05 серпня 2005 року в частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 489 0кв.м. для ведення садівництва та затвердження виготовленої технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадян України в межах Білоцерківської міської ради.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 0313918, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 0306 від 05 серпня 2005 року, на земельну ділянку площею 0,0489га., для індивідуального садівництва по вул. П.Запорожця, 205 у м. Біла Церква Київської області.

Не погоджуючись з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги (т.1.а.с.151-156, т.1 а.с.162-165).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було повернуто апелянту (т.1 а.с.178).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2013 року залишено без змін (т.1 а.с. 204-206).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2014 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 лютого 2014 року скасовано та передано справу до Апеляційного суду Київської області для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 (т.1 а.с.222-223).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2013 року залишено без змін. (т.1 а.с.251-255).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 жовтня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2 а.с.42-43).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 червня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2013 року залишено без змін (т.2 а.с.77-81).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2 а.с.109-111).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилався на те, що рішення виконавчого комітету від 29 серпня 2000 року про виділення позивачу для постійного користування спірної земельної ділянки не є підтвердженням його права користування земельною ділянкою.

Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав та вказує про недопустимість в якості належного доказу у справі кадастрового плану, наданого позивачем.

Також, апелянт, посилається на те, що рішення Білоцерківської міської ради позивач отримав 29.08.2000 року і саме з цієї дати як стверджує позивач почав користуватися спірною земельною ділянкою, але звернувся до суду з позовною заявою в якій стверджує, що нібито порушено його право, як користувача тільки в 2013 році і поважність пропуску цього строку не зазначив та поновити останній не просив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Білоцерківської міської ради Київської області №278 від 29 серпня 2000 року «Про впорядкування земельних відносин громадян» було вирішено оформити право постійного користування ОСОБА_3, проживаючому ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну ділянку площею 320кв.м. по вул. П.Запорожця, 205-А, для ведення особистого підсобного господарства за рахунок земель міськземфонду.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 6 червня 2001 року ОСОБА_3 було надано дозвіл №9 на виконання будівельних робіт з будівництва господарчих споруд (сараягаража-літньої кухні) по вул. П. Запорожця, 205-А відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої за рішенням міськвиконкому №316р від 27 квітня 2001 року.

Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації був виготовлений технічний паспорт на садибний будинок (літня кухня, сарай, гараж, огорожа) по вул. ОСОБА_4, 205-А у м. Біла Церква 30 січня 2006 року та зареєстрований Білоцерківським МБТІ 7 листопада 2007 року.

13 листопада 2009 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до управління земельних ресурсів у м. Біла Церква про оформлення та видачу державного акта на право власності на вказану земельну ділянку.

Також встановлено, що у 2010 році було виготовлено кадастровий план земельної ділянки площею 0,0491га., для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. П.Запорожця, 205-А у м. Біла Церква Київської області.

На заяву позивача від 13 квітня 2010 року щодо приватизації земельної ділянки по вул. П.Запорожця, 205-А у м. Біла Церква Київської області виконавчий комітет Білоцерківської міської ради надав відповідь №0-0827 від 14 червня 2010 року, в якій йдеться про те, що власник домоволодіння по вул. П. Запорожця, 205 у м. Біла Церква ОСОБА_2 має державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0993 га та державний акт на земельну ділянку площею 0,0489 га., при цьому позивачу розяснено право звернення до суду з метою вирішення спору з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками.

На заяву ОСОБА_3 від 21 травня 2012 року про надання інформації щодо земельної ділянки, яку приватизував ОСОБА_2, виконавчий комітет Білоцерківської міської ради повідомив, що рішення про вилучення земельної ділянки з користування ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 не приймалося, а копії документів, що стосуються видачі останньому державних актів, виконавчий комітет не має можливості надати, як і надати межі земельної ділянки домоволодінь №205 та №205-А по вул. П. Запорожця у м. Біла Церква.

15 червня 2012 року управління Держкомзему у м. Біла Церква повідомило ОСОБА_3 про відсутність інформації щодо реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку по вул. П.Запорожця, 205-А та неможливість надати копії правовстановлюючих документів чи інформацію щодо земельних прав, зареєстрованих за ОСОБА_2 без його згоди.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при виготовленні технічної документації про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки площею 0,0489га., по вул. П. Запорожця, 205 в м. Біла Церква від 08 червня 2004 року, погодження меж із суміжним користувачем земельної ділянки ОСОБА_3 здійснено не було, і ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку, якою на відповідних правових підставах користується позивач, з користування якого спірна земельна ділянка не вилучалася.

З такими висновками суду першої інстанції повністю не можливо погодитися з наступних підстав.

Відповідно до договору дарування від 04 червня 2003 року ОСОБА_2 на праві власності належить жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. П.Запорожця, 205 у м. Біла Церква Київської області (т.1, а.с.53).

Рішенням Білоцерківської міської ради №306 від 05 серпня 2005 року «Про передачу земель у власність громадян, надання в оренду та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю, внесення змін та доповнень у попередні рішення» затверджено виготовлену «Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадянам України в межах Білоцерківської міської ради», а також площі, переданих у власність земельних ділянок громадянам, зокрема, у власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 489кв.м. для індивідуального садівництва, яка розташована по вул. П. Запорожця, 205 у м. Білій Церкві Київської області (т.1, а.с.65).

На підставі даного рішення ОСОБА_2 30 січня 2006 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №313918 (т.1, а.с.19).

У наданій технічній документації із землеустрою міститься копія акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки по вул. П.Запорожця, 205 у м. Біла Церква від 8 червня 2004 року (т.1, а.с.117) та кадастрові плани земельних ділянок розміром 0,0993га., та 0,0489га., (т.1, а.с.118-119), в яких не зазначено суміжним землекористувачем ОСОБА_3 та земельну ділянку по вул. П.Запорожця, 205-А, якою він користується.

Відповідно до листа управління Держкомзему у м. Біла Церква Київської області від 15 червня 2012 року у вказаному управлінні відсутня інформація щодо реєстрації будь-яких правовстановлюючих документів (державного акту на право власності на земельну ділянку, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди) на земельну ділянку, що знаходиться по вул. П. Запорожця, 205-А у м. Біла Церква (т.1, а.с.18).

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 29 серпня 2000 року за №278 ОСОБА_3 вирішено оформити право постійного користування на земельну ділянку розміром 320кв.м. о вул. П.Запорожця, 205-а в м. Біла Церква для ведення підсобного господарства за рахунок земель міськземфонду (т.1 а.с.9).

Згідно ст.22 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час винесення зазначеного вище рішення за №278) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до виконання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст.23 Земельного Кодексу України(в редакції чинній на час винесення зазначеного вище рішення за №278)право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 29 серпня 2000 року за №278 про виділення позивачу для постійного користування земельної ділянки розміром 320кв.м., по вул. П.Запорожця, 205 а, не є підтвердженням права позивача на користування зазначеною земельною ділянкою.

Згідно відповіді виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 25 листопада 2013 року №М-2134 за період з 1992 року на час подання апеляційної скарги відсутня інформація з питання присвоєння адреси вул. Петра Запорожця 205-а.

Відповідно наданої позивачем в якості доказу кадастрового плану виготовленого приватним підприємством «Геокадастр» земельної ділянки ОСОБА_5 205-а станом на 28 січня 2010 року земельна ділянка ОСОБА_5 205 а становить 0,0491га. При цьому за рішенням Білоцерківської міської ради від 29 серпня 2000 року за №278 позивачу виділено для постійного користування земельну ділянку розміром 320кв.м.

Доводи апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності, як підставу для відмови в позові, колегією суддів відхиляються, оскільки в позовній заяві ОСОБА_3 стверджує те, що йому стало відомо про те, що спірні ділянки приватизовані ОСОБА_2, із відповіді виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14.06.2010 року за №О-0827.

В своїй ухвалі від 23 грудня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що вказаний лист було надіслано у доповнення до листа від 27 квітня 2010 року №О-0827, який судом не досліджувався, й, відповідно, належним чином не перевірено, момент з якого позивач ОСОБА_3, дізнався про порушення своїх прав. У матеріалах справи зазначений лист взагалі відсутній (т.2 а.с.111).

На виконання вимог ухвали від 23 грудня 2015 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області постановила ухвалу якою зобовязала виконавчий комітет Білоцерківської міської ради направити на адресу Апеляційного суду Київської області належним чином засвідчену копію листа від 27 квітня 2010 року за №О-0827 виконавчого комітету Білоцерківської міської ради адресованого: ОСОБА_3 вулиця Жовтнева, 37, с. Поправка, Білоцерківського району, 09181.

01 квітня 2016 року судом була отримана відповідь від виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 25.03.2016 року за №876/1-13 згідно якого заяви за 2010 рік були знищені. В звязку з цим не має можливості надати суду лист від 27 квітня 2010 року за №О-0827. (т.2 а.с.140).

Звернення позивача до суду з даним позовом у червні 2013 року вчинене в межах строку позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України. Доказів на підтвердження того, що позивач дізнався про порушення свого права раніше, ніж з листа Білоцерківської міської ради Київської області від 14 червня 2010 року, матеріали справи не містять.

Враховуючи вище зазначене колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 29 серпня 2000 року за №278 про виділення позивачу для постійного користування земельної ділянки розміром 320кв.м., по вул. П.Запорожця, 205 А, не є підтвердженням права позивача на користування спірною земельною ділянкою.

Скасовуючи рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2013 року, в частині задоволених позовних вимог, та ухвалюючи в цій частині нове рішення, колегією суддів апеляційного суду береться до уваги те, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було відхилено та залишено рішення першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позивних вимог, без змін.

Зазначена ухвала Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2014 року набрала законної сили, оскільки дані про те, що вона була оскарженав касаційному порядку, матеріали справи не містять.

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі фактичні обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2013 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Білоцерківської міської ради, відділу Держземагенства у м. Білій Церкві Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради Київської області №306 від 05 серпня 2005 року в частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 489кв.м. для ведення садівництва та затвердження виготовленої технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадян України в межах Білоцерківської міської ради, визнанню недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №313918, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення Білоцерківської міської ради Київської області №306 від 05 серпня 2005 року, на земельну ділянку площею 0,0489га., для індивідуального садівництва по вул. П.Запорожця, 205 у м. Біла Церква Київської області, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді