Ухвала суду № 58378852, 14.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5164/15-ц Головуючий у І інстанції Пухна О. М.Провадження № 22-ц/780/2975/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 24 14.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Антоненко В.І., Яворського М.А.,

за участі секретаря Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_2, третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» про відшкодування шкоди в порядку регресу,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року позивач ПАТ «СК «Інгосстрах» звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу. Посилався на те, що ПАТ «СК «Інгосстрах» та ПАТ КБ «ПриватБанк» 19 липня 2014 року уклали договір страхування, за яким позивач зобовязався у разі страхового випадку сплатити страхове відшкодування у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором. 09 серпня 2014 року у м. Бровари відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 Постановою Броварського суду від 11 вересня 2014 року останнього визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якого автомобіль застрахований автомобіль було пошкоджено. За звітом про оцінку вартості майнової шкоди розмір заподіяної шкоди склав 84272,92 грн., страхове відшкодування виплачене страхувальнику на підставі платіжного доручення в повному розмірі. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у третьої особи, ПАТ «УСК «Княжа Вієнна іншуранс груп» 06 липня 2015 року перераховано кошти на користь позивача в сумі 50000 грн. в розмірі ліміту відповідальності страховика. Таким чином, у ПАТ «СК «Інгосстрах» залишилась невідшкодованою частина шкоди в розмірі 34938,52 грн. Просив стягнути із відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування витрат, повязаних зі сплатою страхового відшкодування, 34938,52 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року позов ПАТ «СК «Інгосстрах» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 34938,52 грн. та судовий збір.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з урахуванням доказів, наданих сторонами.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов ПАТ «СК «Інгосстрах» про відшкодування шкоди в порядку регресу, суд першої інстанції виходив із того, що постановою суду встановлено вину ОСОБА_2 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль, застрахований позивачем, отримав механічні ушкодження, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню завдана внаслідок цього шкода в частині, яка не була відшкодована страховою компанією відповідача.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 28 липня 2011 року між ПАТ «СК «Інгосстрах» та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір страхування наземного транспорту № КЗТ0АХ0000267340, за умовами якого страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник зобовязується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору і правил страхування. За цим договором майном, що страхується, є транспортний засіб Chevrolet Aveo д.н.з. НОМЕР_3, страхова сума 106880 грн. (а. с. 2).

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2014 року встановлено, що 09 серпня 2014 року близько 20:30 по автодорозі Київ-Чернігів на 29 км. + 400 м. Афіцький О.Ю. керував автомобілем НОМЕР_4, під час маневру розвороту ліворуч не надав перевагу в русі автомобілю НОМЕР_1, який рухався по зустрічній смузі, внаслідок чого відбулося зіткнення зазначених транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а. с. 5 6).

Згідно звіту № 33/08/14 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного фізичною особою підприємством ОСОБА_4 16 серпня 2014 року, кваліфікаційне свідоцтво № 83 від 05 квітня 2014 року, вартість обєкту оцінки станом на дату пошкодження 120538,50 грн., вартість відновлювального ремонту 84272,92 грн. (а. с. 7 17, 20).

Згідно рахунку-фактури № РЯ-0000243 та акту виконаних робіт на ремонт автомобіля від 01 вересня 2014 року, складених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, загальна вартість виконаних робіт складає 84272,92 грн. (а. с. 17 19).

05 вересня 2014 року ПАТ «СК «Інгосстрах» складено страховий акт, яким встановлено, що сума страхового відшкодування за умовами страхування складає 83738,52 грн. за вирахуванням франшизи 534,40 грн. Вирішено після виплати страхового відшкодування предявити регресний позов винній особі в сумі виплаченого відшкодуваня та оплати за експертизу 1200 грн., всього 84938,52 грн. (а. с. 20 21).

09 вересня 2014 року платіжним дорученням № НОМЕР_5 «СК «Інгосстрах» перераховано 83738,52 грн. на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» в якості виплати страхового відшкодування (а. с. 21). 10 вересня 2014 року платіжним дорученням № 1 ПАТ КБ «ПриватБанк» перераховано 83738,52 грн. на рахунок фізичної особи підприємця ОСОБА_5 згідно рахунку-фактури РЯ-0000243 (а. с. 22).

06 липня 2015 року ПАТ «УСК «Княжа Вієнна іншуранс груп» платіжним дорученням № 3Р034884 перераховано на рахунок ПАТ «СК «Інгосстрах» 50000 грн. відшкодування згідно страхового акту (а. с. 24). Згідно полісу № АС/8166036 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із строком дії з 13 березня 2014 року по 12 березня 2015 року, застрахованим транспортним засобом у ПАТ «УСК «Княжа Вієнна іншуранс груп» є автомобіль НОМЕР_6, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 50000 грн. (а. с. 50).

Відповідачем також надано звіт № 17477 про оцінку пошкодженого транспортного засобу від 09 січня 2016 року, за яким ринкова вартість пошкодженого КТЗ складає на дату оцінки 69813,40 грн. Оцінку проведено на підставі акту огляду, складеного фахівцем і фотографій, виконаних за допомогою цифрового фотоапарата (а. с. 106 122).

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобовязанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах. Регресну вимогу може бути предявлено протягом трьох років із дня виконання зобовязання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Згідно п. п. 14, 15 вказаної постанови, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

З матеріалів справи вбачається, що страховиком ПАТ «СК «Інгосстрах» виплачено страхове відшкодування страхувальнику ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 83738,52 грн., із яких 50000 грн. було відшкодовано позивачу страховою компанією відповідача, винного в настанні страхового випадку, які є лімітом відповідальності, визначеної ст. 9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та полісу обовязкового страхування № АС/8166036, а отже суд першої інстанції зробив правильний висновок, що різниця між фактичним розміром шкоди відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і страховою виплатою повинна бути стягнута із відповідача.

Із доводами апеляційної скарги, що судом неправильно визначено розмір стягнутої шкоди, колегія суддів не може погодитися, виходячи із наступного.

На підтвердження розміру спричиненого збитку позивачем надано звіт № 33/08/14, складений оцінювачем колісних транспортних засобів ОСОБА_4 із кваліфікацією оцінювача обєктів у матеріальній формі за спеціалізацією «Оцінка колісних транспортних засобів», кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 83 від 05 квітня 2014 року, зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів 30 квітня 2014 року, при виконанні оцінки оцінювач керувався Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, Методикою оцінки вартості майна, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891. Метою дослідження є визначення ринкової вартості та вартості відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1.

Колегія суддів відхиляє надану відповідачем в якості доказу рецензію на звіт № 33/08/14 про оцінку автомобіля, складена ТОВ «ПК Селтим» 28 вересня 2015 року за № 14734/0915, згідно якої звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів, є неякісним і не може бути використаний (а. с. 54 56). При цьому до рецензії прикладено сертифікат оцінювача на імя ОСОБА_6 та свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів, в якому мається відмітка, що ОСОБА_6 зареєстровано в Державному реєстрі оцінювачів як оцінювача, який має право здійснювати оцінку майна та майнових прав за напрямом 1.6 Оцінка рухомих речей, що становлять культурну цінність (а. с. 57, 58).

Оскільки колісний транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1 не є рухомою річчю, що становить культурну цінність, рецензія на звіт складена неналежною особою і не є підставою для відхилення оспорюваного звіту.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги звіт № 17477 від 09 січня 2016 року, який визначає тільки ринкову вартість транспортного засобу з пошкодженнями на момент проведення дослідження та не дає змог встановити загальну вартість завданої шкоди. Крім того, експерт проводив дослідження за наданою замовником інформацією без огляду пошкодженого транспортного засобу, що суперечить вимогам п. 5.1 ОСОБА_7 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, який передбачає, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Також не можна погодитися із доводами апеляційної скарги, що автомобіль є фізично знищеним, а тому позивачу має відшкодовуватися лише різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається із звіту № 33/08/14 про оцінку автомобіля, вартість обєкту оцінки станом на дату пошкодження складає 120538,50 грн., вартість відновлювального ремонту 84272,92 грн., тобто вартість відновлювального ремонту не перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, отже автомобіль не можна вважати фізично знищеним.

Доводи відповідача щодо вартості відновлювального ремонту в сумі 128946,82 грн. спростовується рахунком-фактурою № РЯ-0000243, актом виконаних робіт на ремонт автомобіля від 01 вересня 2014 року, складених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, а також сумою виплаченого позивачем страхового відшкодування на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо необхідності призначення експертизи, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Ст. 143 ЦПК України визначає, що для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема звіт № 33/08/14 про оцінку автомобіля, є повними та достатніми для прийняття рішення у справі, не викликають сумнівів у їх правильності і не потребують перевірки шляхом призначення експертизи, клопотання про призначення якої відповідачем в суді першої інстанції не заявлялось.

Посилання апелянта на наявність відмінностей в розрахунках позивача та відповідача колегія суддів розцінює як різні підходи до визначення розміру майнової шкоди при знищеному та незнищеному транспортному засобі, що не містять суперечностей при окремому їх застосуванні, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Антоненко В.І.

ОСОБА_7