Рішення № 58378818, 14.06.2016, Іванківський районний суд Київської області

Є.У. №366/1197/16-ц;

Пр. №2/366/258/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 червня 2016 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючої - судді Тетервак Н.А.,

при секретарі - Німченко Н.Ю.,

за участю адвоката - ОСОБА_1,

за участю сторін:

позивачки - ОСОБА_2,

представників відповідача та третьої особи ОСОБА_3О,, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження»,третя особа ОСОБА_5 про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення відшкодування моральної шкоди,спричиненої незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення відшкодування моральної шкоди,спричиненої незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності, а саме: наказу №3-к від 20 квітня 2016 року , яким їй оголошено догану та вирішено не застосовувати до неї заходів заохочення на весь період дії даного дисциплінарного стягнення,починаючи з 20.04. 2016 року.

Підставою для винесення даного наказу стали наступні обставини:

11 квітня 2016 року о 10 год. 15 хв. вона прийшла на роботу і побачила,що на її робочому столі лежала заява провідного інженера ОСОБА_6 про надання їй відпустки, яка там була залишена іншим працівником-Брикою ОСОБА_7, як керівник структурного підрозділу,погодила заяву ОСОБА_6 та о 10 год. 30 хв. передала цю заяву провідному інженеру ОСОБА_8, для надання заяви до розгляду директором підприємства.

Через 15 хвилин на робочий телефон ОСОБА_6 зателефонувала ОСОБА_8 з питанням від директора чи знає вона за якими сімейними обставинами працівнику її відділу знадобилася відпустка. ОСОБА_7 повідомила,що сімейні обставини,про які вказано у заяві на відпустку, їй не відомі. Після 11 години вона намагалася потрапити до директора для вияснення ситуації по заяві її підлеглого, але їй було відмовлено ОСОБА_8, яка виконує функції секретаря директора та сказано, що директор її запросить пізніше. Після обідньої перерви,о 14 год. 15 хв.,через секретаря Ровінську О.В.,її було запрошено до кабінету директора. Після вирішення виробничих питань вона задала директору запитання про те,як вирішена заява ОСОБА_6 про надання їй відпустки за сімейними обставинами. Директор їй відповів,що він підписав заяву групі кадрів до наказу, але на даний час ще з»ясовує, які саме сімейні обставини спонукали працівницю написати заяву про надання відпустки. На її запитання,чи зателефонувати ОСОБА_6, попередити її про відмову у наданні відпустки, чи буде заява передана групі кадрів,директор зауважив,що пізніше,до кінця робочого дня,він повідомить її про результат.

В Журналі обліку робочого часу олівцем,відповідно до погодженої нею заяви про відпустку провідного інженера ОСОБА_6, вона відмітила дні її відпустки з 11 квітня по 30 квітня 2016 року. Зважаючи на резолюцію та відсутність будь-якої іншої інформації щодо заяви працівника,при складанні табелю за першу половину місяця було використано запис з Журналу обліку робочого часу та працівнику ОСОБА_6 проставлено відмітку В(відпустка).

Відповідно до п.1.7 Інструкції з обліку робочого часу група кадрів проводить перевірку табелів на відповідність наказам. Через відсутність працівників групи кадрів з 4 квітня 2016 року ОСОБА_9 обліку робочого часу першої половини місяця працівників відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці було надано 11 квітня 2016 року о 16 год. 15 хв. прямо до відділу бухгалтерської звітності та обліку без перевірки та відповідного підпису працівника групи кадрів.

ОСОБА_6 не могло бути відмовлено у наданні відпустки за сімейними обставинами, оскільки вона є ветераном праці і у відповідності до пункту 15 ч.1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 14 календарних днів повинна надаватися їй в обов»язковому порядку.

Оцінивши викладені фактичні обставини, відповідач дійшов хибного висновку про те,що вона внесла до ОСОБА_9 обліку робочого часу за першу половину квітня 2016 року неправдиві відомості про перебування ОСОБА_6 у відпустці з 11.04. 2016 року по 30.04. 2016 року. Такий висновок відповідачем обґрунтовується тим,що заява ОСОБА_6не була задоволена керівником і наказ про надання їй відпустки не надавався.

Відповідач вважає,що вона неналежним чином виконувала свої трудові обов»язки щодо достовірності табельного обліку. Відповідач сам визнає необхідність її вини як підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

ОСОБА_7 вважає,що вини її у внесенні недостовірних даних до ОСОБА_9 обліку робочого часу немає, адже вона була переконана, що відпустка ОСОБА_6 надана.

Незаконним притягненням її до дисциплінарної відповідальності спричинило їй недовиплату заробітної плати у вигляді щомісячної премії та інших заохочувальних виплат протягом квітня - травня 2016 року. Крім того,їй спричинена значна моральна шкода,оскільки вона після 15 років бездоганної роботи на території зони відчуження безпідставно і незаконно притягнута до дисциплінарної відповідальності. Моральну шкоду вона оцінює у 10000гривень.

Позивачка просить визнати незаконним наказ Державного підприємства «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» №3-к від 20 квітня 2016 року №3-к про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Стягнути з Держаного підприємства ««Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» недоплачену заробітну плату у вигляді премії за результатами господарської діяльності підприємства за квітень 2016 року у максимальному розмірі та стягнути моральну шкоду в сумі 10000 гривень.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов. Пояснила,що працює на даному підприємстві з першого дня утворення їх структурного підрозділу і свої посадові обов»язки виконує належним чином,згідно Посадової інструкції. 11 квітня 2016 року вона прийшла на роботу о 10:15. Робочий день в понеділок у неї розпочинається з 10:30. На її столі лежала заява ОСОБА_6,працівника її підрозділу, в якій вона просила відпуску за сімейними обставинами. Які це були сімейні обставини. ОСОБА_7 не знає, але підписала ОСОБА_6 заяву, так як напередодні ОСОБА_6 їй телефонувала і запитувала,чи мається можливість взяти відпустку. ОСОБА_7 відповіла ОСОБА_6,що можливість взяти відпуску є. Так як ОСОБА_6 ветеран праці, то вона має право на відпустку без збереження заробітної плати. Після того, як вона погодила заяву ОСОБА_6 про надання тій відпустки, вона передала заяву,через секретаря, директору. Після обіду, приблизно о 14:15, після обговорення з директором виробничих питань, вона запитала про відпустку ОСОБА_6,на що директор відповів,що заяву передасть у групу кадрів, але буде виясняти,які сімейні обставини у ОСОБА_6 для надання їй відпустки та щоб вона почекала з вирішенням цього питання до кінця робочого дня. Коли робочий день вже закінчувався, після 16 год. вона підписала ОСОБА_9 робочого часу, де вказала,що ОСОБА_6 у відпустці »В»,так як була впевнена,що директор підписав наказ,так як інших вказівок не було. Директор сам сказав, що передасть групі кадрів «До наказу». Потім після 18-ої години почали проводити збори.

Робочий день у них до 19 години.

Представники відповідача та третьої особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнали.

Представник відповідача та третьої особи,ОСОБА_3,-суду пояснив,що дійсно, 11 квітня 2016 року на розгляд керівника ДП»Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» поступила заява ОСОБА_6, провідного інженера відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці.

Заява ОСОБА_6 про надання їй відпустки не була задоволена керівником підприємства, а з приводу її відсутності 11 квітня 2016 року на робочому місці директором була скликана нарада, яка проводилася спільно з відділом бухгалтерської звітності та обліку. Нарада відбувалася після 17 години. На цій нараді виявилося,що до Відділу бухгалтерської звітності та обліку подано ОСОБА_9 обліку робочого часу,в якому проставлено,що ОСОБА_6 у відпустці,хоча такої відпустки їй ніхто не надавав.

В заяві ОСОБА_6 не було вказано причин та підстав надання їй відпустки. На підприємстві існує графік надання відпусток і він має суворо дотримуватися.

Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_4 пояснила,що позивачка правомірно притягнута до дисциплінарної відповідальності, наказ №3-к від 20.04.2016 року видано на підставі внесеної ОСОБА_2 недостовірної інформації до ОСОБА_9 обліку робочого часу, яка, як керівник структурного підрозділу, відповідає за достовірність вказаного документу. Заява ОСОБА_6 про надання відпустки була не зрозумілою, не відповідала вимогам, оскільки відпустка за сімейними обставинами могла бути як із збереженням заробітної плати, так і без збереження заробітної плати. Інформація про те,що ОСОБА_6 є ветераном праці і має право на таку відпустку і саме бажає її отримати, в заяві вказано не було, а наявність, чи відсутність сімейних обставин, які спонукали працівника писати заяву, директор намагався встановити,але до кінця робочого дня зв»язатися з нею не зміг. Позивачка не мала права без наказу по відпустку проставляти спочатку в Журналі обліку робочого часу,а потім і в ОСОБА_9 обліку робочого часу,не маючи наказу про те,що ОСОБА_6 у відпустці. Тобто,не ставити «відпустка», а мала вказати «НЗ», чи «НБ».

Вислухавши позивачку, представників відповідача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Позивачка ОСОБА_2 працює в Державному підприємстві «Центр організаційно - технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» на посаді начальника відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці. Даний факт сторонами визнається.

З наказу №3-к від 20 квітня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2Д.» слідує,що:

« 11.04. 2016 року до відділу бухгалтерського обліку і звітності ДП»ЦОТІЗ» було надано табель обліку робочого часу за першу половину квітня 2016 року відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці.

В табелі серед іншого зазначено та проставлені відмітки про те,що ОСОБА_6 провідний інженер групи планування і аналізу фінансово-економічної діяльності відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці з 11.04. 2016 по 30.04.2016 перебуває у відпустці.

Такі дані є неправдивими,такими,що гне відповідають дійсності та фактичним обставинам,не підтверджуються первинним документам (наказам), оскільки заява ОСОБА_6М.»Про надання відпустки» від 10.04. 2016(неділя),подана 11.04. 2016,не була задоволена керівником,наказ про надання відпустки ОСОБА_6 не видавався. Працівник ОСОБА_6 Т.М.11.04. 2016 року 11.04. 2016 на роботі відсутня.

Зважаючи на те,що до ОСОБА_9 обліку робочого часу за першу половину квітня 2016 року ВП і АЕД та ОП було внесено недостовірні дані та надано його до відділу бухгалтерського обліку і звітності,відповідно до пункту 1.7,4.1 Інструкції з обліку робочого часу,враховуючи статтю 139 КЗпП України,частину 1 пункту 6.1.Розділу 6 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ДП «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження»(Додаток до Колективного договору),зважаючи на те,що персональна відповідальність за достовірність табельного обліку покладається на керівника структурного підрозділу,а також,що працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни у тому числі за невиконання або неналежне виконання з власної вини покладених на нього трудових обов»язків.

Враховуючи доповідну записку групи нормативно-правової роботи від 13.04. 2016 вх.№137-14/22,службову записку головного бухгалтера від 20.0-4. 2016 вх. №146-14/22,беручи до уваги письмові пояснення начальника ВП і АЕД та ОП ОСОБА_2 у зв»язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності від 14.04. 2016 вх.№138-14/22,керуючись статтями 147-149 частиною 3 статті 151 КЗпП України,

Н а к а з у є:

1.Ремінінй ОСОБА_10(таб.№0020),начальнику відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці,оголосити догану та не застосовувати до ОСОБА_2 заходів заохочення протягом дії даного дисциплінарного стягнення,починаючи з 20.04. 2016 року.

2. Віддлу документального та організаційного забезпечення ознайомити ОСОБА_2 із цим наказом під підпис.».

З даним наказом позивачка не погоджується.

Відповідно до ст. 139 Кодексу законів про працю України(далі-КЗпП) працівники зобов»язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах,в установах,організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці,методами переконання,виховання,а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни,суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов»язки. Щодо окремих несумлінних застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

З ст.147 КЗпП України слідує,що за порушення трудової дисципліни до працівника може мути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1)Догана;

2)2) звільнення.

3)Законодавством, статутами і положеннями про дисциплінарну відповідальність можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу(обрання,затвердження і призначення на посаду).

З наказу №3-к від 20.04. 2016 року слідує,що дисциплінарне стягнення у виді догани до ОСОБА_2 накладено директором ДП «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження».

Згідно п.1.1. Розділу 1 .( Загальні положення) Інструкції з обліку робочого часу працівників ДП» «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження»,затверджено 31.03. 2014 року(далі-Інструкція), слідує,що :

«Ця Інструкція визначає вимоги до встановлення вірогідності обліку робочого часу та контролю за дотриманням встановленого режиму праці, відпочинку,розрахунку заробітної плати всім категоріям працівників ДП «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження»(далі-Підприємство).

1.2.Табель-документ,який підтверджує використання робочого часу всіма категоріями працівників,у тому числі і відряджених,використовується для контролю виконання працівниками Підприємства встановленого режиму роботи,нарахування заробітної плати і одержання даних про відпрацьований час. ОСОБА_9 являє собою іменний список працівників структурного підрозділу або у цілому по організації і ведеться відповідно до табельних номерів або в алфавітному порядку. У табель вносяться відомості про відпрацьований час,надурочні години та неявки на роботу.

1.3. Ведення табеля обліку робочого часу дозволяє роботодавцеві контролювати дотримання працівниками Підприємства режиму роботи,установленого колективним або трудовим договором,правилами внутрішнього трудового розпорядку,отримувати дані для розрахунку заробітної плати,а також для складання звітів до органів статистики,зокрема за формою №1-ПВ.

Відповідно до п.1.4 Інструкції табелювання працівників усіх структурних підрозділів Підприємства здійснюють табельники або посадові особи,яких наказом(розпорядженням) Підприємства призначено відповідальними за ведення обліку робочого часу(надалі-табельники). Табельники здійснюють оформлення табелів,надають їх на перевірку та затвердження керівникам структурних підрозділів,здають їх до групи кадрів Підприємства у встановлені терміни:

За першу половину місяця та виправний не пізніше 10 числа кожного місяця;

За другу половину-не пізніше 20 числа кожного місяця.

Згідно п.1.7 Інструкції ОСОБА_9 обліку робочого часу підписуються табельниками,візуються безпосередніми керівниками структурних підрозділів,перевіряються відповідальними працівниками відділу організації праці та заробітної плати. Після перевірки заповнення правильності (прізвища, категорії, відповідності графікам і ін.) та підпису працівником групи кадрів ОСОБА_9 передається у відділ бухгалтерсього обліку та звітності для нарахування заробітної плати.

Відповідно до п.2.1 Інструкції,підставою для табелювання є особистий розпис працівника в Журналі обліку робочого часу, який веде посадова особа,відповідальна за ведення обліку робочого часу.

Як слідує з ОСОБА_9 обліку робочого часу за першу половину квітня 2016 року,ОСОБА_6,табель №0022, з 11.04. по 30.04. 2016 року перебувала у відпустці (В).

ОСОБА_9 підписано: провідним інженером ОСОБА_11,начальником відділу ОСОБА_2, підпис провідного інженера з групи кадрів - відсутній.

Як пояснили сторони, в групі кадрів, на час складання вказаного ОСОБА_9 працівник була у відпустці,табель групою кадрів не підписувався.

З пояснень сторін також вбачається,що ОСОБА_9 обліку робочого часу за першу половину квітня 2016року табельником був складений на підставі Журналу обліку робочого часу, який ведеться у підрозділі,де біля прізвища ОСОБА_6 начальником відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці ДП» Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» ОСОБА_2, яка погодила заяву про надання відпустки ОСОБА_6 та передала її директору підприємства, було відмічено »відпустка»(В).

Відповідно до ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами,установами,організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи,надаються щорічні(основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи(посади) і заробітної плати.

Порядок і умови надання щорічної відпустки регламентується ст. 79 КЗпПУкраїни. Зокрема, в ч. 4 ст. 79 КЗпП України вказано,що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації,і доводяться до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва,особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

З Графіку надання відпусток працівникам ДП»ЦОТІЗ»на 2016 рік слідує,що ОСОБА_6 відпустка запланована в червні та грудні 2016 року. Працівник ознайомлена з графіком під розпис.

Статтею 84 КЗпП України встановлено,що у випадках,передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки»,працівнику за його бажанням надається в обов»язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін,обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом,але не більше 15 календарних днів на рік.

З копії заяви ОСОБА_6 на ім»я директора ДП»ЦОІЗ» від 10.04. 2016 року слідує,що вона просить надати їй відпустку з 11.04. 2016 року по 30.04. 2016 рік за сімейними обставинами.(20 календарних днів). На який вид відпустки претендувала ОСОБА_6,в заяві не вказано. Не вказано, які саме сімейні обставини спонукали працівницю подати заяву про надання їй відпустки.

Як слідує із ч.2 ст. 84 КЗпП України за сімейними обставинами відпустка може надаватися без збереження заробітної плати на термін,обумовлений між працівником та власником або уповноваженим ним органом,але не більше 15 календарних днів. Як слідує з пояснень сторін,заяви про надання відпустки, яка була ОСОБА_6 передана через іншу особу, 11.04. 2016 року ОСОБА_6 на роботу не з»явилася, а отже, визначити термін відпустки, як указано в статті 84 КЗпП »обумовлений угодою між працівником та власником», було неможливо. З пояснень представників відповідача слідує,що директор намагався зв»язатися з працівницею, але до кінця дня не зміг. Через які сімейні обставини працівник не з»явилася 11.04. 2016 року на роботі,вона не повідомила також безпосереднього керівника-начальника підрозділу ОСОБА_2

Позивачка посилається на те,що ОСОБА_6 має право на відпустку як ветеран праці,що ніким не заперечується в суді, але про право на вказану відпустку, чи на інший вид (оплачуваної чи без збереження заробітної плати), працівниця у своїй заяві не вказала, хоча при наданні любого виду відпустки право її надання належить власнику або уповноваженому ним органу, в даному випадку директору, який має право та зобов»язаний перевірити підстави надання відпустки, видати наказ.

Як слідує з ст. 25 Закону України «Про відпустки»,на яку посилається позивачка, передбачає надання відпусток без збереженя заробітної плати 18 категорії працівників.

Відпустка за сімейними обставинами передбачена ст. 26 Закону України «Про відпустки», яка «може надаватися … на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік».

Оскільки на підприємстві маються різні підрозділи, кожний з яких відповідає за певний відрізок роботи, тому не директор має виясняти наявність чи відсутність підстави для надання відпустки працівнику. Директор лише приймає рішення. Підстави для надання відпустки ОСОБА_6 в заяві не вказала, на особистий прийом не з»явилася та не повідомила, які термінові справи перешкодили їй з»явитися на роботу,щоб належним чином оформити свою відпустку.

Позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги тим,що ОСОБА_6 ветеран праці і відповідно до п.15 ч.1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» має право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 14 календарних днів, яка їй мала надаватися в обов»язковому порядку,тому вона вважала,що директор підпише наказ про відпустку.

Однак, про надання ОСОБА_6 відпустки без збереження заробітної плати як ветерану праці- це позиція позивачки, оскільки ОСОБА_6 у своїй заяві не вказала, що просить надати їй відпустку як ветерану праці, а вказує,що «за сімейними обставинами», а така відпустка передбачена ст. 26 ЗУ»Про відпустки».

Дане твердження позивачки є безпідставним, виникло через певний час, для виправдання свого поступку.

Крім того, відпустка за сімейними обставинами надається на термін,обумовлений угодою сторін, але не більше 15 календарних днів,відпустка як ветерану праці-до 14 календарних днів, тобто, може бути меншою, а не більшою, оскільки з 11.04. по 30.04.- це 20 календарних днів.

В судовому засіданні позивачка також наполягала,що відповідач дійшов хибного висновку про те,що вона внесла до ОСОБА_9 обліку робочого часу неправдиві відомості про перебування ОСОБА_6 у відпустці, оскільки директор зобов»язаний був задовольнити заяву ОСОБА_6,однак, суд вважає,що саме доводи позивачки мають хибний висновок,оскільки наказ про надання ОСОБА_6 відпустки не був підписаний керівником підприємства, а у наданому відповідачем ОСОБА_9 обліку робочого часу за першу половину квітня 2016 року відмічено біля прізвища ОСОБА_6 за період з 11 по 30,04.16 року «В». Всього :20 календарних днів.

З позовної заяви та пояснень позивачки слідує,що о 14 год. 15 хв. вона спілкувалася з директором ДП, який сказав,що наказ передасть у ОСОБА_12,але ж позивачка знала,що групи кадрів 11 квітня 2016 року не існувало,а ще сказав,що до кінця робочого дня буде виясняти які сімейні обставини у ОСОБА_6,- а вже біля 16 год. позивачка разом з табельником здали до бухгалтерії ОСОБА_9 робочого часу за першу половину квітня 2016 року,де було відмічено,що ОСОБА_6 у відпустці,хоча робочий день на підприємстві закінчується о 19 годині, позивачка про це знала, але чомусь стверджує,що 16 год. - це вже був кінець робочого дня.

З позову вбачається, що позивачка є начальником відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці ДП» ЦОТіЗ», однак, поступок позивачки,а саме: без отримання наказу про відпустку проставити в ОСОБА_9 робочого часу про відпустку ОСОБА_6М, свідчить про порушення своїх обов»язків керівника по організації праці в ДП, оскільки навпаки порушило організацію праці, так як після отримання вказаного ОСОБА_9 робочого часу, головний бухгалтер мав виясняти де знаходиться наказ, чи він існує та чи слід нараховувати ОСОБА_6 грошові кошти чи не нараховувати,що могло б потягнути порушення прав працівника, або ж діяти на припущеннях, як поступила позивачка.

Позивачка мала можливість до кінця робочого часу,а саме,до 19 години, дізнатися чи мається відповідний наказ,або ж зробити іншу відмітку про відсутнього працівника, оскільки для працівника це не породжувало ніяких наслідків,а крім того, після вияснення всіх обставин,Інструкцією передбачено надання додаткового ОСОБА_9 обліку робочого часу.

Факт невідповідності ОСОБА_9 обліку робочого часу виявлено о 18 годині на зборах трудового колективу.

Позивачка, стверджуючи, що працівник є ветеран праці і має право на обов»язкову додаткову відпустку, яку зобов»язаний їй був надати керівник, відповідно до п.15 ч.1 ст. 25 Закону «Про відпустки», вийшла за межі своїх обов»язків та прав, як начальника відділу планування і аналізу економічної діяльності та організації праці ДП»ЦЗТіЗ», як по відношенню до працівника ОСОБА_6, за яку вирішила надати тій відпустку не за сімейними обставинами( ст. 26 ЗУ »Про відпустки»), а як ветерану праці( п.15 ч.1 ст. 25 ЗУ «Про відпустки»), так і щодо директора підприємства,за якого вирішила, що надання відпустки ОСОБА_6 у зв»язку з сімейними обставинами є обов»язковим.

Отже, позивачка допустила порушення своїх трудових обов»язків: підписала ОСОБА_9 обліку робочого часу за першу половину квітня 2016 року у тому виді, який не відповідав дійсності.

Твердження позивача,що для притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідний умисел,не є обґрунтованим. Для притягнення до дисциплінарної відповідальності, як вказано в ст. ст. 139, 147 КЗпП України є виявлення порушення трудової дисципліни, тобто сам факт, проте, як вказано в ч.2 ст. 140 КЗпП України »щодо окремих несумлінних застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу» та відповідно до ст. 147 КЗпП України «власник чи уповноважений ним орган може застосувати вказані заходи стягнення,а відповідно, може і не застосовувати,проте,право це належить органу, який приймає на роботу і який приймаючи рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності мав враховувати поряд з іншими обставинами, наявність чи відсутність у діях порушника,умислу на порушення трудової дисципліни (ст. 147-1 КУпП ).

Оцінюючи наведене вище, вважаю, що наказ №3-к від 20.04. 2016 року про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 директором ДП» Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» прийнято в межах своїх повноважень, відповідно до вимог ст.ст. 139,140, 147,147-1 Кодексу законів про працю України, а тому в позові слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст. 84, 139,140,147,147-1 Кодексу законів про працю України,ст. 25 Закону України «Про відпустки», керуючись ст.ст. 10,60,88,208-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_2 в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд протягом 10-днів з часу проголошення,.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі подачі апеляції, після прийняття рішення апеляційним судом Київської області.

Суддя: