Ухвала суду № 58377193, 16.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15155/15-к Провадження №11-кп/773/355/16 Головуючий у 1 інстанції:Сівчук А. Є. Категорія:ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Оксентюка В.Н.,

суддів Силки Г.І., Хомицького А.М.,

з участю секретаря Гладкого В.В.,

прокурора Остапчука С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальне провадження №12015030130000656 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2016 року, яким, -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, непрацюючий, житель с. Переспа, вул. Тиха-2, Рожищенського району, Волинської області, раніше судимого:

-12.12.2001 року Дубенським міським судом Рівненської області за ст.185 ч.3 КК України до 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

-05.12.2002 року Дубенським міським судом Рівненської області за ст.ст.15 ч.3 - 185 ч.3, 185 ч.3, 70, 71 КК України до 3-х років 6 місяців позбавлення волі, 17.06.2004 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 26 днів;

-20.05.2005 року Дубенським міським судом Волинської області за ст.ст.185 ч.2, 189 ч.2, 69, 70, 71 КК України до 2-х років позбавлення волі, постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 11.10.2005 року звільнено від відбуття покарання за ст.185 ч.2 КК України, та призначено покарання у виді 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

-07.02.2006 року Дубенським міським судом Рівненської області за ст.ст.186 ч.2, 70 ч.4 КК України до 4-х років 3 місяці позбавлення волі;

-08.12.2011 року Дубенським міським судом Рівненської області за ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2, 309 ч.1, 263 ч.1, 70 КК України до 4-х років позбавлення волі;

-24.01.2012 року Дубенським міським судом Рівненської області за ст.ст.15 ч.2 - 185 ч.3, 185 ч.3, 297 ч.2, 70, 71 КК України до 4- років 4 місяці позбавлення волі;

-27.02.2012 року Дубенським міським судом Рівненської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 70, 71 КК України до 4-х років 7 місяців позбавлення волі;

-19.03.2013 року Сарненським районним судом Рівненської області за ст.308 ч.1, 309 ч.2, 70 ч.4 КК України до 4-х років 7 місяців позбавлення волі, 17.04.2014 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова звільнено від відбуття подальшого покарання у зв'язку з тяжкою хворобою,

- засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 визначено з моменту затримання, тобто з 24.08.2015 року.

Відповідно до ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_1 в строк відбуття покарання термін перебування під вартою, в період з 24.08.2015 року до вступу даного вироку в законну силу, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень та моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Речові докази - сокиру із лезом шириною 12 см., сокиру з лезом шириною 15 см., металеву тачку, дві завіси, алюмінієвий посуд, дві настільні лампи, а також дрібні металеві побутові предмети залишено у користуванні ОСОБА_3

Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 23.08.2015 року близько 01:00 год. повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи при цьому протиправність своїх дій, шляхом розбиття металопластикового вікна, проник в приміщення будинку № 61 «а», що по вул. Садова у с. Голишів Луцького району, звідки таємно викрав сокиру із лезом шириною 12 см., вартістю 70 грн., сокиру з лезом шириною 15 см., вартістю 90 грн., металеву тачку, вартістю 640 грн., два завіси, вартістю по 100 грн. кожний, алюмінієвий посуд, вартістю 150 грн., дві настільні лампи, вартістю 200 грн. та 115 грн., а також дрібні металеві побутові предмети, загальною вартістю 5 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1470 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України посилається на те, що вину він визнав та у вчиненому щиро розкаявся, злочин вчинив в силу тяжких сімейних обставин, а також те, що він хворіє на важку хворобу ( ВІЛ та гепатит С ). Просить врахувати зазначені обставини і призначити покарання із застосуванням ст. 69 та 75 КК України. Також просить відмовити потерпілому ОСОБА_3 у задоволенні позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки викрадені речі вироком повернуті потерпілому, а доказів, що він потерпілому заподіяв злочином моральну шкоду у матеріалах провадження відсутні.

Прокурор Луцької місцевої прокуратури поданому на апеляцію запереченні вказує, що підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 більш мякого покарання, ніж позбавлення волі немає, оскільки останній неодноразово засуджування за умисні злочини і через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив умисний тяжкий злочин, ніде не працює. Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував помякшуючі покарання обставини, щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, а також хворобу обвинуваченого. Просить апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Потерпілий ОСОБА_3 у поданому запереченні зазначає, що з ОСОБА_1 суд стягнув лише вартість викрадених у нього і не повернутих йому речей. Просить вирок суду в частині призначеного покарання, стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення. Просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому вирок суду першої інстанції у цій частині не перевіряється, а перевіряється лише у частині призначеного покарання та вирішення цивільних позовів.

Відповідно до ст. 50 та 65 КК України, пунктів1 та 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд призначає покарання у межах санкції статті (частини) статті Особливої частини Кодексу та з врахуванням вимог положень Загальної частини цього Кодексу. При цьому, суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався.

До обставин, що помякшують покарання обвинуваченому суд правомірно відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання суд першої інстанції не встановив. По відношенню до особи ОСОБА_1 також врахував, що він неодноразово засуджувався за умисні тяжкі злочини, був звільнений від відбування покарання у звязку з тяжкою хворобою і через незначний проміжок часу знову вчинив умисний тяжкий злочин. Суд першої інстанції також врахував стан здоровя обвинуваченого, який хворіє на тяжкі хвороби, думку потерпілого, який наполягав на призначенні суворого покарання.

З врахуванням усіх зазначених вище обставин суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України. При цьому суд врахував всі обставини справи, в тому числі і ті, на які посилається ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, а також стан здоровя останнього.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів та знову вчинив умисний злочин, то законних підстав для застосування щодо нього ст. 69 та 75 КК України і призначення покарання нижче найнижчої межі санкції даної статті, а також звільнення його від відбування покарання з випробуванням немає.

В матеріалах провадження відсутні документи про вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання по хворобі, а тому підстав для такого звільнення немає.

Потерпілий ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні заявив до ОСОБА_1 цивільний позов. Просив стягнути з ОСОБА_1 в його користь 1000 гривень майнової шкоди та 1000 моральної шкоди.

В судовому засіданні потерпілий цивільний позов підтримав. Матеріальну шкоду мотивував збитками, повязаними із розбиттям ОСОБА_1 віконного склопакету, а також вартістю викраденого і не поверненого ОСОБА_1 йому майна. Моральну шкоду обґрунтував моральними стражданнями, яких він зазнав у звязку з протиправною втратою та пошкодженням свого майна.

Як вбачається з матеріалів провадження та вироку суду ОСОБА_1 в суді першої інстанції предявлений до нього потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнав повністю, що підтверджується технічним носієм звукозапису від 04 квітня 2016 року.

Постановляючи рішення про відшкодування потерпілому майнової та моральної шкодив, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 позов визнав повністю і не заперечував щодо його задоволення. Крім того з матеріалів провадження встановлено, що злочинними діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 завдані матеріальні збитки, повязані як з пошкодженням ( розбиттям) склопакету вікна так і неповерненням частини викраденого майна і ці збитки становлять 1000 гривень.

Моральна шкода потерпілому завдана переживаннями та моральними стражданнями, яких він зазнав у звязку з протиправною втратою свого майна, яке потерпілому в повному обсязі не повернуто.

Оскільки обвинувачений позов визнав повністю, то суд першої інстанції правомірно задовольнив цивільний позов.

Посилання ОСОБА_1 в апеляції, що частина майна повернута потерпілому, а також, що потерпілим не надано документів на підтвердження розміру моральної шкоди є необґрунтовані.

На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2016 року щодо нього без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

В.Н.ОСОБА_4ОСОБА_5Хомицький