Постанова № 58376657, 14.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа№ 911/972/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Ропій Л.М.

при секретарі судового засідання Богатчук К.І.

від представників сторін :

позивача - Якусик Д.В.

відповідача - Власюк Д.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2016 (Рябцева О.О.).

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінновації"

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної

промисловості "Укрспирт"

про стягнення 703554,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.04.2016 по справі №911/972/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінновації" 37299,94 грн. - 3% річних, 518760,18 грн. - інфляційних втрат та 8340,90 грн. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016, апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2016 призначено до розгляду 14.06.2016.

Розпорядженням від 14.06.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 14.06.2016, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею, на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження.

14 червня 2016 року, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суд, представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 14.06.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2016.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

9 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоінновації" та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" укладено договір купівлі-продажу ректифікаційних царг за №01-КП/711.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цих договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цих договором, зобов'язується прийняти й оплатити ректифікаційні царги, згідно з специфікацією (далі - товар).

Згідно з пунктом 1.2 Договору загальна кількість та характеристика товару, одиниці виміру товару та ціна кожної одиниці товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком №1 до цього договору.

Як вбачається з пункту 2.1 договору загальна ціна товару за цим договором складає 1179600,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору передача товару від продавця до покупця за цим договором здійснюється протягом 15 робочих днів з моменту укладення цього договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.09.2015 року у справі №911/3506/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінновації" до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінновації" 979600,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу ректифікаційних царг за №01-КП/711 від 09.06.2014 та 19592,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Законодавство не обмежує можливість позивача захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення основної суми боргу.

Правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 р.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення платежу в сумі 1179600,00 грн. за період з 10.09.2014 по 25.09.2014.

В подальшому, в зв'язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу, залишок заборгованості становив 979600,00грн.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 49287636 від 10.11.2015 р. з виконання наказу господарського суду Київської області від 09.10.2015 по справі № 911/3506/15 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоінновації" 999192,00 грн.

25 листопада 2015 року державною виконавчою службою Броварського міськрайонного управління юстиції виставлено платіжну вимогу №49287636/в20 від 24.11.2015 в банк боржника, ПАТ "ПУМБ", на загальну суму 1099211,20 грн., з яких 999192,00 грн. заборгованості на підставі наказу господарського суду Київської області від 09.10.2015 по справі №911/3506/15, 99919,20 грн. виконавчого збору та 100,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції від 21.12.2015 виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 09.10.2015 по справі №911/3506/15 закінчено, в зв'язку зі сплатою боргу, згідно з платіжним дорученням №3350 від 10.12.2015.

Згідно з банківською випискою позивача, грошові кошти в сумі 999192,00 грн. перераховано на рахунок позивача 14.12.2015.

Щодо посилань апелянта на невірно визначений період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки моментом виконання грошового зобов'язання є 24.11.2015 (дата зарахування коштів на депозитной рахунок відділу держаної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції), колегія суддів зазначає наступне.

Рішення суду про стягнення заборгованості саме по собі не породжує цивільні права та обов'язки, та є засобом примусового виконання існуючого у відповідача обов'язку, що виник з договору. Відтак, ухвалення Господарським судом Київської області рішення від 09.10.2015 по справі №911/3506/15 та його примусове виконання жодним чином не змінює строків виконання грошових зобов'язань, встановлених у Договорі та критерії визнання таких зобов'язань належним чином виконаними у даному виді правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що кошти боржник має сплатити за час прострочення по день надходження коштів на рахунок належного кредитора, а не на рахунок органу державної виконавчої служби, оскільки саме в цей день припинилось порушення майнових прав та інтересів кредитора, а боржник є таким, що виконав грошові зобов'язання за Договором належним чином, і це зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.

Крім того, п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, що порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 147494,64 грн., в зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2016 по справі №911/972/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2016 по справі №911/972/16 без змін.

2.Матеріали справи №911/972/16 повернути до Господарського суду Київської області.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Л.М. Ропій