Постанова № 58376636, 08.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2016 року Справа № 904/566/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від відповідача-1: ОСОБА_1, довіреність № 17/1-6461 від 20.07.2015 р.;

від позивача та відповідача-2: представники не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2016 року у справі № 904/566/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект", м. Миколаїв

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна", м. Дніпропетровськ

про стягнення 615 363,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2016 року у справі № 904/566/16 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" на користь ТОВ "Укрніхром" - 554 688 грн. 96 коп. основного боргу, 42 125грн. 96 коп. пені, 14 976 грн. 59 коп. інфляційних втрат, 2 872 грн. 22 коп. 3% річних, 9 230 грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто солідарно з ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" та ТОВ "Вутмарк-Україна" на користь ТОВ "Укрніхром" - 700 грн. 00 коп. - боргу (згідно п. 3.1. договору поруки).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване невиконанням відповідачем-2 умов договору поруки щодо не оплату забезпеченого зобовязання у звязку з порушенням терміну оплати товару господарський суд також задовольнив позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційні втрати.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 боргу у сумі 554 688, 96 грн. у звязку з відсутністю предмету спору у цій частині та відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача-1 про стягнення у солідарному порядку суму у розмірі 700 грн. за договором поруки, основної заборгованості в сумі 554 688, 96 грн., суми індексу інфляції у розмірі 14 976, 59 грн., суми пені 42 125, 96 грн., 3% річних за користування чужими грошовими котами 2 872, 22грн., судового збору 9 240, 00 грн. Стягнути з позивача на користь відповідача-1 витрати зі сплати судового збору у сумі 10 164, 00 грн.

Апеляційна скарга мотивована ненаданням судом першої інстанції належної оцінки заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка є способом припинення зобовязання та не врахував, що за правовою природою припинення зобовязання зарахування зустрічної вимоги це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду. Позивач не звертався з такою вимогою до суду. Таким чином між цими сторонами відсутній предмет спору на суму припинених зобовязань шляхом часткового зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 554 688, 96 грн., посилається на аналогічну правову позицію Вищого господарського суду України від 22.02.2010р. № 17/281.

На думку апелянта, він не є боржником, який порушив виконання своїх зобовязань за договором поставки товару, оскільки апелянт не був повідомлений позивачем про готовність товару до відвантаження, тому не настав строк оплати другої частини попередньої оплати у розмірі 30 % по специфікаціям № 6/3-6/5 до договору поставки.

Крім того, відповідач -1 зазначає, що зобовязання за договором № 1 від 20.12.2012р. є припиненими, оскільки відповідач-1 відмовився від нього, таким чином договір є розірваним.

Також відповідач-1 вважає, що у нього відсутня заборгованість по сплаті за товар по специфікаціях № 4/2 та № 4/4 у звязку з тим, що строк сплати не настав, оскільки відповідач-1 не отримував претензію № 21 від позивача у якості предявлення вимог. Позивач не надав доказів предявлення вимоги до поручителя про сплату за боржника боргу у сумі 700 грн. та договором поруки не передбачена додаткова відповідальність відповідача-1 в зазначеній сумі, тому стягнення цієї суми є необґрунтованою та безпідставною.

Доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу:

У запереченні на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апелянта, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач не погоджується з припиненням зобовязань відповідача-1 на підставі заяви останнього про зустрічну вимогу, оскільки заявлена в ній сума боргу є спірною і спір з цього приводу розглядається господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/602/16. Відповідач-1 не виконав свого обовязку зі сплати другої частини попередньої оплати за специфікаціями № 6/3 - 6/5 на загальну суму 5 910 398, 64 грн. та не надав відповідей на листи і претензію позивача.

Крім того, відповідач-1 не довів належними та допустимими доказами, що він надсилав позивачу лист №17/1-11063 від 24.11.2015р. про втрату інтересу до прийняття виконання зобовязання за договором і повернення сплачених авансових платежів, посилаючись як на підставу припинення спірних зобовязань. У звязку з тим, що позивач не отримував такий лист відсутні правові підстави припинення договірних відносин. За таких обставин, невиконання позивачем свого обовязку з поставки товару за відсутності повної попередньої оплати відповідачем-1, не може вважатись простроченням поставки товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГСУ по справам № 34/198-09, №41/225-09, № 7/30/09, № 45/409, № 16/151.

Таким чином, спірна вимога відповідача-1 не відповідає ознакам зустрічності, однорідності та «дозрілості» вимог, за одночасної наявності яких можливе припинення зобовязання за статтею 601 Цивільного кодексу України на підставі односторонньої заяви сторони.

Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2016р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 24.05.2016р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2016р. розгляд справи перенесено на 06.06.2016р. у звязку з перебуванням судді-доповідача у відрядженні.

У судовому засіданні 06.06.2016р. оголошено перерву до 08.06.2016р.

Відповідач-2 не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.140, 145).

Позивач надав пояснення у судовому засіданні 06.06.2016р., про дату, час та місце наступного судового засідання повідомлений належним чином.

На думку суду, неявка у судове засідання зазначених представників 08.06.2016р. не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 08.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

23 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрніхром", як постачальник, та Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект", як покупець, було укладено договір № 2. (а.с. 13-16)

У відповідності до специфікації № 4/1 від 08.04.2015 року (а.с. 19), № 4/2 від 24.07.2015 року (а.с. 20), № 4/4 від 20.08.2015 року (а.с. 21), що є додатками до вищезазначеного договору передбачена поставка товару, а саме: дріт Х20Н80-Н, дріт ХН60ВТ, дріт ХН75МБТЮ.

Відповідно до видаткової накладної № 71004 від 07.10.15р. (а.с. 27) поставлено товар на загальну суму 289 002,00 грн., а за видатковою накладною № 71003 від 07.10.15р. на загальну суму 323 204,16 грн. (а.с. 23) постачальником був поставлений товар покупцю у відповідній кількості згідно вищевказаних специфікацій.

Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" взяло на себе зобов'язання сплатити решту суми у розмірі 50% за одержаний товар на протязі 10-ти банківських днів від дати поставки товару, як зазначено в п. 4.2. договору та п. 1. додаткової угоди № 4 від 08.04.15р.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходи:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Як встановлено місцевим господарським судом і підтверджено матеріалами справи загальна заборгованість відповідача-1 перед позивачем складає у загальному розмірі 554 688, 96 грн.

Доказів виконання по оплаті на загальну суму 554 688,96 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України). Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено наступне: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не довів належного виконання свого обовязку з оплати товару на загальну суму 554 688,96 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо невиконання місцевим господарським судом вимог по зарахуванню зустрічних позовних вимог відхиляються з огляду на наступне:

Питання умов і порядку зарахування взаємних вимог регулюється главою 50 ЦК припинення зобов'язань.

Один зі способів припинення зобов'язання передбачений ст.601-602 ЦК України, відповідно до якого зобов'язання припиняється заліком зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зі змісту правової норми ч.4 ст.341 ГК прямо випливає, що залік взаємних зобов'язань і грошових претензій між учасниками господарських відносин це один із способів безготівкових розрахунків.

Але, у той же час, інша сторона має право заперечити заявлену вимогу про залік у зв'язку, наприклад, з недійсністю вимоги або відсутністю передбачених законом умов для заліку (ст.602 ЦК).

04 лютого 2016 року позивачем подано до канцелярії суду заперечення № 65 від 04.03.16р. по суті відзиву на позовну заяву № 17/1-1311 від 16.02.16р., в яких зазначає, оскільки у позивача ще не виникло зобов'язання щодо повернення попередньої оплати за договором поставки № 1 від 20.12.12р., а за змістом такого договору, обов'язок позивача полягає у поставці товару, на сьогодні відсутня така умова як однорідність зустрічних зобов'язань відповідача-1 і позивача. Так, зобов'язання з поставки товару з одного боку та перерахування грошових коштів з іншого не є зустрічними однорідними вимогами, а тому не підлягають зарахуванню.

Таким чином, сама заява про залік не є безумовною підставою для заліку грошових вимог і, таким чином, не визначає того моменту, з якого починається дія заліку.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування його рішення.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду в повному обсязі у відповідності до вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не знайшла інших підстав для його зміни або скасування.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2016 року у справі № 904/566/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2016 року у справі № 904/566/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 17.06.2016р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя О.В.Чус