Постанова № 58376194, 14.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016 року Справа № 904/1074/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №06/15 від 01.09.2015 р., ;

від відповідача: представник не з`явився. про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року у справі № 904/1074/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний завод гідравлічних машин", м. Бердянськ, Запорізька область

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград

про стягнення 1473499,44грн.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний завод гідравлічних машин" задоволено.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний завод гідравлічних машин" суму основного боргу у розмірі 1403332,80 грн., 70166,64 грн. пені та витрати по сплаті судового збору у сумі 22102,50 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та невірно застосував норми процесуального та матеріального права.

Зокрема, апелянт вважає, що прострочення сплати сталося через значні фінансові труднощі для підприємства, які мають об»єктивні причини, оскільки в теперішній час, держава в особі ДП «Енергоринок» не в повній мірі розраховується за придбану у ТЕС електроенергію, в свою чергу ТЕСи не мають можливості розрахуватися з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за поставлене вугілля.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем було відступлено право вимоги до відповідача ПАТ « Перший Український ОСОБА_2», тому він не мав права звернення із вимогами про стягнення боргу до відповідача.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 17 травня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 14 червня 2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду 23.05.2016року з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 17.05.2016р.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний завод гідравлічних машин" (далі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі-Покупець) 08.12.2014р. був укладений договір поставки №1662-ПУ (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. договору Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - Продукція), в асортименті, кількості, в строки, по ціні і з якісними характеристиками, що узгоджені сторонами у цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору Покупець зобов'язався прийняти і оплатити Продукцію, що поставлена у його власність у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками і в строки, узгоджені Сторонами в специфікаціях до цього договору. Під партією Продукції Сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом стосовно якості та/або одним товаросупровідним документом. Узгоджене місце призначення поставки зазначається Сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Згідно з пунктом 4.7 договору датою поставки вважається дата, що вказана представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем.

Відповідно до пункту 4.8 договору зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції у розпорядження відповідача в узгодженому місці призначення поставки в належній якості, комплектності асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в Договорі і Специфікаціях до Договору. Зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої Продукції.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціни на Продукцію, що поставляється позивачем, встановлюються Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що розрахунки за Продукцію, що поставляється позивачем по цьому Договору, здійснюються відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Конкретні умови оплати, за Продукцію, що поставляється позивачем будуть узгоджуватись Сторонами у відповідних Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Даний договір вступає в силу з 01.01.2015 року при умові його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, якщо у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії Договору встановлюється до 31.12.2016 року включно (п.с. 8.1 Договору).

Докази визнання недійсним, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору поставки № 1662-ПУ від 08.12.2014року., відсутні в матеріалах справи, не надавались сторонами, зокрема, і скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Відповідно до Специфікації від 05 лютого 2015 року (а.с. 19) сторони узгодили, що поставці підлягає Продукція, перелік якої наведений в Специфікації, загальною вартістю 200086,80 грн., у тому числі ПДВ 33347,80 грн.; Специфікації від 12 червня 2015 року (а.с.24) сторони узгодили, що поставці підлягає Продукція, перелік якої наведений в Специфікації, загальною вартістю 1203246,00 грн., у тому числі ПДВ 200541,00 грн. Умови поставки: EXW ("Інкотермс-2000") 71101, м.Бердянськ, Мелітопольське шосе, 77. Умови оплати: розрахунки за Продукцію, що поставляється позивачем, по цій Специфікації до Договору здійснюються відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом п'яти робочих днів з шістдесятого календарного дня з дати поставки відповідної Продукції на підставі отриманого відповідачем рахунку і при умові надання позивачем належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку відповідача.

На підставі видаткових накладних №ЮГМ00000099 від 25.03.2015р., № ЮГМ00000362 від 19.08.2015р., товарно-транспортних накладних №99 від 25.03.2015р., №362 від 19.08.2015р., податкових накладних №15 від 25.03.2015р., №11 від 19.08.2015р. та довіреностями на отримання ТМЦ, копії яких надані Позивачем до справи Постачальник здійснив поставку Продукції Покупцю на загальну суму 1403332,80 грн. з ПДВ (а.с. 20-22, 25-27, 47-48). Накладні мають підписи з боку позивача та відповідача.

Отже, відповідно до п.п. 1.2 та 5.4 договору, Специфікації від 05.02.2015, відповідач зобов'язаний оплатити продукцію вартістю 200086,80 грн., у тому числі ПДВ 33347,80 грн., що отримана ним 25.03.2015, не пізніше 29.05.2015.

Також відповідно до п.п. 1.2 та 5.4 договору, Специфікації від 12.06.2015, відповідач зобов'язаний оплатити Продукцію вартістю 1203246,00 грн., у тому числі ПДВ 200541.00 грн., що отримана ним 19.08.2015, не пізніше 23.10.2015.

Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманої Продукції не здійснив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 1403332,80 грн. основного боргу, що підтверджується довідками Позивача про наявність заборгованості Відповідача станом на 21.03.16р. (а.с. 49,50).

У випадку несвоєчасної оплати Продукції, покупець за письмовою вимогою Постачальника сплачує останньому неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої Продукції, однак не більше 5% від вартості несвоєчасно оплаченої Продукції (п. 6.8 Договору).

Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 70166,64 грн., яка нарахована за період з 30.05.2015р. по 27.08.2015р. та з 24.10.2015р. по 21.12.2015р. Сума пені розрахована на суму боргу з правильним визначенням періоду прострочення та правильним застосуванням розміру облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, а також в межах граничного розміру пені за умовами договору.

Відповідач по справі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» м.Павлоград - свої договірні зобов`язання по оплаті поставленого товару не виконав, що і стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Зазначена норма повністю кореспондується зі ст.265 Господарського кодексу України.

Статтею 692 ЦК України встановлено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання відповідачем умов договору в частині оплати 1403332,80 грн., рішення суду про стягнення заборгованості є обґрунтованим.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У розумінні ч.1 ст.230 Господарського кодексу пеня є одним з видів неустойки.

У випадку несвоєчасної оплати Продукції, Покупець за письмовою вимогою Постачальника сплачує останньому неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої Продукції, однак не більше 5% від вартості несвоєчасно оплаченої Продукції .

Згідно з розрахунком Позивача сума пені складає 70166,64 грн., яка нарахована за період з 30.05.2015р. по 27.08.2015р. та з 24.10.2015р. по 21.12.2015р. Сума пені розрахована на суму боргу з правильним визначенням періоду прострочення та правильним застосуванням розміру облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, а також в межах граничного розміру пені за умовами договору.

Право позивача на стягнення пені передбачено п.6.8 договору. Розмір пені 70166,64 грн. та період, за який вона стягується, визначено судом правильно.

Доводи апелянта щодо відступлення права вимоги до відповідача ПАТ « Перший Український ОСОБА_2» є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з договору факторингу з регресом № Ф-МРL-283 від 31.10.2014року ( далі договір факторингу), що згідно з пунктом 2.1 договору факторингу перелік визначається сторонами у переліку боржників згідно додатку № 1 до цього договору ( а.с.90, т.1).

Але, у переліку боржників , який є додатком № 1 до договору факторингу , відсутнє посилання на те, що договір поставки № 1662-ПУ, боржником по якому є Публічне акціонерне товариство «ДТЕК»Павлоградвугілля», приймається до факторингового фінансування.

Відповідно до пункту 2.2 договору факторингу умови придбання Фактором ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» права вимоги визначаються у Реєстрі, що складається за формою згідно додатку № 2 до цього договору.

Пунктом 1.3 договору факторингу передбачено, що право вимоги є відступленим позивачем ( набутим Фактором) з моменту підписання сторонами Реєстру, що містить таке право вимоги.

Відповідно до пункту 13.1 договору факторингу положення цього договору щодо відступлення позивачем на користь Фактора певного права вимоги до боржника, так само як і здійснення Фактором Факторингового фінансування, набирають чинності з дати підписання позивачем та ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» і скріплення їх печатками Реєстрів ( згідно додатку № 2 до цього договору).

Але як вбачається з матеріалів справи, до договору факторингу не існує Реєстру ( згідно Додатку № 2 до цього договору), що підписаний позивачем та ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» і скріплений їх печатками, відповідно до якого позивач відступив права вимоги до відповідача по договору поставки № 1662-ПУ на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» .

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що права грошових вимог позивача до відповідача по договору поставки № 1662-ПУ відступлені позивачем на користь ПАТ « Перший Український ОСОБА_2» на підставі договору факторингу є необґрунтованими.

Інші доводи відповідача є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року у справі № 904/1074/16 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.06.2016року

Головуючий суддяО.В. Березкіна

СуддяМ.О.Дармін

Суддя О.В.Чус