Рішення № 58375961, 14.06.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2016 р. Справа № 918/351/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

про визнання неправомірними нарахування величини спожитої електричної енергії по точці обліку

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю від 12 травня 2016 року № б/н;

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю від 30 грудня 2015 року № 91.

В судовому засіданні 14 червня 2016 року, відповідно до статті 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Рівнеобленерго" в якій просив суд визнати неправомірними нарахування величини спожитої електроенергії по точці обліку.

Ухвалою суду від 16 травня 2016 року порушено провадження у справі № 918/351/16, розгляд якої призначено на 24 травня 2016 року.

У судовому засіданні 24 травня 2016 року оголошено перерву по справі до 07 червня 2016 року.

07 червня 2016 року через відділ канцелярії та документально забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання, в додатках до якого долучив до матеріалів справи частину документів, які на думку останнього підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

У судовому засіданні 07 червня 2016 року оголошено перерву по справі до 14 червня 2016 року.

10 червня 2016 року уповноважений представник відповідача подав додаткові пояснення по суті спору, в яких ПАТ "Рівнеобленерго" просило суд відмовити в задоволенні позову.

14 червня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд, визнати неправомірними нарахування величини спожитої електричної енергії по точці обліку в приміщенні кав'ярні "Аміго" із застосуванням показника лічильника НІК № 0158398 за період з 22 лютого 2016 року по 23 березня 2016 року в сумі 46 633 грн. 00 коп. з ПДВ, що відображено в рахунку фактурі № НОМЕР_1 від 22 квітня 2016 року та скасувати відповідні нарахування.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи зазначені права позивача, суд прийняв таку заяву до розгляду, визнав її обґрунтованою, а тому задоволивє.

Крім того, до заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачем долучено документи, які на думку останнього підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

У судовому засіданні 14 червня 2016 року уповноважений представник позивача підтримав позов в повному обсязі, наполягав на його задоволенні з підстав зазначених у позові, в свою чергу уповноважений представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у письмових поясненнях, наполягав на відмові в позові.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2009 року між Закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго", надалі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - споживач) було укладено договір № 1673 про постачання електричної енергії (надалі - договір, а.с. 11 - 22).

У відповідності до пункту 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 90 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії: визначається відповідно до Додатку № 6 "ОСОБА_4 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Згідно пункту 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Постачальник зобов`язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару (пункт 2.2.2 договору).

У відповідності до пункту 2.3.3 договору споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок заняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Пунктом 2.3.5 договору споживач зобов`язався забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за пред`явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

Згідно пункту 3.1.5 договору постачальник має право доступу до належних споживачу засобів (систем) обліку електричної енергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплений печатками зазначених суб`єктів господарювання

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору від 16 листопада 2009 року № 1673 про постачання електричної енергії, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Крім того, сторонами було підписано додаток № 3 до договору, яким погоджений перелік об`єктів і точок обліку споживача серед яких Кафе "Сієста", Кафе "Таверна", Кафе "Аміго", адреса Короленка, 2, тип лічильника СА4и678, номер приладу обліку 302969.

Згідно додатку № 1 до договору обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу, назва об`єкту користування та місцезнаходження кафе, вул. Короленка, 2, номер лічильника 302969.

10 грудня 2013 року між сторонами було підписано додаток № 1 до додаткової угоди № 1 до договору про постачання електричної енергії від 16 листопада 2009 року № 1673.

Згідно пункту 1 додаткової угоди розрахунковий період вважається періодом з 22 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця, того на який припадає дата остаточного розрахунку.

Покази засобів обліку, відповідно до переліку об`єктів і точок комерційного обліку споживача, подаються споживачем 22 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку, споживач оформлює звіт про використану електроенергію, який подається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та 22 числа надає постачальнику нарочним, але не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію (пункти 2, 3 додатку № 1).

Статтею 714 ЦК України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За статтею 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) врегульовано Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442, дія яких поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

З зазначеного суд вбачає, що між сторонами існують договірні зобов'язання у відповідності до договору на постачання електроенергії.

Як свідчать матеріали справи, 22 лютого 2016 року позивач подав для відповідача звіт, щодо кількості використаної електроенергії за період лютого 2016 року (а.с. 73), згідно якого, по точці обліку Кафе "Аміго", показ лічильника № 0158398 становив 309 968 кВт. год.

23 лютого 2016 року представниками відповідача проводилася технічна перевірка засобів обліку позивача, за результатами якої було оформлено ОСОБА_4 № Р163280, згідно якого, покази лічильника становили 331 454 кВт. год.

Судом встановлено що за період лютого - березня місяця між поданими позивачем показниками лічильника та встановленими актом повноважними особами відповідача показами лічильника була зафіксована різниця (невідповідність) в 21 486 кВт. год.

29 березня 2016 року відповідачем був складений акт Р № 008800 технічної перевірки обліку електричної енергії прямого включення, за результатами якого були зафіксовані показники лічильника - 010787 (а.с. 30), в подальшому лічильник було відправлено на експертизу, що стверджується актом-повідомлення № б/н від 29 березня 2016 року про направлення на експертизу лічильника електроенергії.

29 березня 2016 року актом № 69 проведення експертизи лічильника, повноважні особи відповідача встановили: за результатами проведеної експертизи лічильник № 0158398 типу НІК 2303 АП3 дата повірки ІІІ квартал 2012 року є непридатний для подальшого використання.

Також, зазначеним актом встановлено, що лічильник непридатний для подальшого використання через невідповідність метрологічних характеристик та індикації на РКІ символу "С". Метрологічні характеристики не в нормі. При вимиканні-вмиканні напруги на лічильнику показник змінюється в меншу сторону.

28 березня 2016 року позивач сплатив відповідачу 25 748 грн. 28 коп. боргу за спожиту електроенергію за період з 01 по 31 березня 2016 року.

Свої дії позивач мотивував пунктом 6.20 ПКЕЕ.

У разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення розрахункового обліку до дня відновлення розрахункового обліку, за згодою сторін, може бути визначений на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку або розрахований постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду до порушення розрахункового обліку або наступного після відновлення розрахункового обліку періоду (пункт 6.20 ПКЕЕ).

З зазначеного суд вбачає, що позивач врахував те, що експертиза встановила непридатність до використання лічильника, а тому керувався пунктом 6.20 ПКЕЕ та сплатив за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду.

Однак, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату від 22 квітня 2016 року, в якому зазначив, що ФОП ОСОБА_1 повинен ще сплатити 54 605 грн. 43 коп. за період з 22 лютого 2016 року по 29 березня 2016 року.

Водночас, позивач не погоджується з такими діями відповідача, наголошує на тому, що ці показники є хибними та такими які виставлені на підставі дефектного лічильника, що було підтверджено експертизою самого відповідача 29 березня 2016 року.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, розрахунковим періодом між сторонами є періодом з 22 календарного числа попереднього місяця до 22 календарного числа поточного місяця.

У відповідності до частини 2 пункту 6.20 ПКЕЕ датою початку періоду порушення розрахункового обліку вважається перший день поточного розрахункового періоду, у якому було виявлено порушення обліку, або час та день, зафіксовані засобом обліку (автоматизованою системою обліку).

З зазначеного вбачається, що ПКЕЕ передбачена можливість збою або поломки лічильника.

Матеріалами справи стверджено, що позивач звернувся до відповідача із підозрою про збої в роботі лічильника 24 березня 2016 року, що стверджується відповідною заявою ФОП ОСОБА_1, в якій він зазначає про те, що покази лічильника вказують на те, що ним було спожито електричної енергії на 1 107 238 грн. 03 коп., що фізично не можливо по даній точці обліку (а.с. 76).

Суд зазначає, що звернення позивача із підозрою про збій роботи лічильника відбулося у період квітня місяця (з 22 березня 2016 року по 22 квітня 2016 року).

В той час, як виставлені відповідачем нарахування на додаткові 54 605 грн. 43 коп. були здійснені за період лютого - березня 2016 року, в періоди коли лічильник працював нормально, доказів протилежного суду не надано.

Тому, суд вважає, що посилання позивача на частину 1 пункт 6.20 ПКЕЕ, щодо погодження обсягів нарахування за спірні періоди, або вирахувані середні показники враховуючи минулі періоди є безпідставними та такими які не відповідають частині 2 пункту 6.20 ПКЕЕ - датою початку періоду порушення розрахункового обліку вважається перший день поточного розрахункового періоду, у якому було виявлено порушення обліку, а тому судом не приймаються до уваги.

Суд вбачає, що підставами для нарахування спірних 46 633 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) стала різниця в показниках поданих 22 лютого 2016 року позивачем та зафіксованими в акті 23 лютого 2016 року представниками відповідача.

Порядок складання акту, сторони передбачили пунктом 4.4 договору, згідно якого у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або винагороду тощо, на місці оформляється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження.

Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитися від складання та підписання акта.

У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта в акті робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, що складала акт.

Пунктом 1.2 ПКЕЕ визначено, що споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Позивач стверджує, що даний акт не може прийматися до уваги, оскільки він складений за відсутності споживача (ФОП ОСОБА_1В.) та підписаний не повноважною особою зі сторони позивача.

З матеріалів справи суд вбачає, що 23 лютого 2016 року уповноваженими представниками відповідача було складено акт № 163280, яким зафіксовані покази лічильника відмінні від тих що були подані самим споживачем, що відображено в самому акті, зі сторони постачальника акт підписаний майстром, та двома електромонтерами, а зі сторони споживача - адміністратором Шлюс П.М.

Положеннями частини 10 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що споживач забезпечує в установленому законом порядку безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, яке здійснює передачу енергії, до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку.

Позивач вказує на те, що ОСОБА_5 не працює на позивача, в підтвердження надає витяг з трудової книжки та копію трудового договору від 13 червня 2015 року, з якої вбачається що останній працював на ФОП ОСОБА_6, в той час, як відповідальною особою за договором є ФОП ОСОБА_1

Також позивач зазначав, що позивачу не було відомо про існування такого акту та про те, що відповідачем проводилися зняття показів лічильника.

Водночас, з наданих позивачем та відповідачем пояснень та матеріалів справи суд вбачає, що спірна точка обліку розташована в приміщенні Кафе "Аміго".

Позивач не оспорював факт того, що громадянин ОСОБА_5 працює в приміщенні Кафе "Аміго", хоча на іншого підприємця.

Суд зазначає, що пунктом 10.2 ПКЕЕ передбачено, що споживач забезпечує належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів законодавства України.

З зазначеного слідує, що споживач зобов'язаний обмежувати доступ до точок обліку сторонніх осіб, з метою збереження належного технічного стану та безпечної експлуатації.

Доказів того, що громадянином ОСОБА_5 вчинено протиправні діяння, щодо точок обліку, або щодо перевищення ним наданих повноважень, позивачем не надано.

Крім того, договором та ПКЕЕ передбачений обов'язок споживача забезпечити безперешкодний доступ постачальника до точок обліку, при цьому ні правилами ні договором не зазначено, що цей доступ забезпечується безпосередньо самим ФОП ОСОБА_1

Також, судом враховано, що актом від 23 лютого 2016 року № Р163280 зафіксовані виключно показники лічильника, правильність яких посвідчили 4 особи, 3 з яких повноважні представники відповідача.

Позивачем не оспорюються правильність зазначених у акті даних, позивач вказує виключно на те, що його, як відповідальну особу не було повідомлено про складання такого акту, чим порушено порядок передбачений договором та ПКЕЕ.

Водночас, частиною 3 пункту 4.4 договору сторони передбачили, що навіть у разі відмови (не підписання) споживачем акту, акт вважається дійсним, якщо його складали не менше трьох уповноважених представників постачальника, що в даному випадку і мало місце.

Суд з матеріалів справи вбачає, що акт від 23 лютого 2016 року № Р163280 на момент розгляду справи є чинний, в законом передбачений спосіб не оспорений та не скасований, доказів протилежного уповноваженим представником позивача не надано.

Відтак, виставлені на підставі ОСОБА_4 рахунки до оплати є законними та такими які відповідають договору та ПКЕЕ.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтей 4 - 3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина 1 статті 43 ГПК України).

Враховуючи усе зазначене вище, суд вбачає, що відповідачем правомірно виставлений рахунок на суму 46 633 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), за період лютий березень 2016 року.

Статтею 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, суд вбачає, що наведені у позовній заяві аргументи не відповідають дійсності та матеріалам справи, позивачем не доведено в розумінні статтей 33, 34, 43 ГПК України належними та допустимими доказами неправомірність нарахування величини спожитої електричної енергії по точці обліку в приміщенні кав'ярні "Аміго" із застосуванням показів лічильника НІК № 0158398 за період з 22 лютого 2016 року по 23 березня 2016 року в сумі 46 633 грн. 00 коп., що відображено в рахунку-фактурі від 22 квітня 2016 року № НОМЕР_1 та скасування відповідних нарахувань та необхідності їх скасування.

Тому, суд в задоволенні позову відмовляє.

У відповідності до статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "17" червня 2016 року

Суддя Торчинюк В.Г.