Рішення № 58375867, 08.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2016р. Справа№ 914/1072/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Пустомити Львівської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", м.Городок Львівської області про: стягнення боргу. Ціна позову: 3 641,64 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача:ОСОБА_2- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача:Дрогомирецька О.Р. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Пустомити Львівської області, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", м.Городок Львівської області про стягнення боргу. Ціна позову: 3 641,64 грн.

Ухвалою суду від 21.04.2016р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2016р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі. Явка представників сторін в судове засідання визнана судом обов'язковою.

10.05.2016р. за вх.№19650/16 відповідачем подано відзив на позовну заяву, який судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 18.05.2016 року, розгляд справи відкладався на 08.06.2016 року.

03.06.2016р. за вх.№23437/16 позивачем подано заперечення на відзив відповідача з долученими додатковими доказами, які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 08.06.2016р. забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, позов просить задоволити.

Відповідач явку представника в судове засідання 08.06.2016р. забезпечив, позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 10.05.2016р. (вх.№19650/16 від 10.05.2016р.) де зокрема зазначив, про те, що як передбачено ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» видаткова накладна є первинним обліковим документом, що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин. Відповідач вказує на ч.2 ст.9 даного Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського обліку, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач звертає увагу на те, що на видатковій накладній № 334 від 17 липня 2013р. не має ініціалів та прізвища уповноваженої особи, не зазначено номеру і дати довіреності, на отримання товару з боку відповідача. Як зазначає Відповідач, видаткова накладна № 334 від 17 липня 2013р. не може бути належним доказом отримання Відповідачем товару з боку Позивача.

Крім того, Відповідач зазначає, що вимоги Позивача по стягненню пені за порушення строку оплати, заявлені після спливу строку позовної давності в один рік, встановлений ст..258 Цивільного кодексу України до вимог по стягненню неустойки, відтак вказані норми, як вважає Відповідач, задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки № 01/09/11.

Відповідно до договору поставки № 01/09/11 від 01 вересня 2011 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі-Постачальник) виконав умови договору і згідно накладної № 334 від 17 липня 2013р. поставив пакувальні матеріали, а саме стрічку поліпропіленову та скобу дротяну для Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (Надалі - Покупець), згідно виставленого рахунку на оплату №332 від 17.07.2013р. (копію якого позивачем долучено до матеріалів справи).

Згідно п.3.2. Договору покупець здійснює оплату за поставлений товар на підставі виставленого рахунку на умовах відстрочки платежу на термін 20 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п.3.4. Договору датою оплати вважається день зарахування перерахованих коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно п.4.1. Договору поставка здійснюється Постачальником на підставі узгодженої з Покупцем заявки у якій зазначається асортимент, кількість, ціна, адреса поставки та строк передачі товару. Прийняття та узгодження заявки з Постачальником здійснюється через електронний, факсимільний чи телефонний зв'язок. Доставка Товару здійснюється Постачальником на власному транспорті не пізніше 3-х діб з моменту подання Замовником заявки.

Відповідно до п.4.2 Договору права власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами накладної або акту прийому-передачі товару.

Відповідач не провів оплати за даним договором (за товар ториманий по накладній від 17.07.2013р. №334. З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2015 року було боржнику надіслано претензію про сплату боргу 1662,59 грн.

Як зазначає Позивач, згідно Акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2013р. по травень 19.02.2016р., заборгованість у розмірі 1662,59 грн. відповідач визнав, про що свідчить підпис та печатка ТзОВ «Яблуневий дар».

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати поставленого товару не виконав, на дату розгляду справи в суді відсутні докази погашення відповідачем зазначеної заборгованості перед позивачем. Відтак, позивач просить задоволити вимогу про стягнення з відповідача 1662,60 грн. основного боргу.

Відповідно до п. 5.2. договору, за порушення термінів оплати робіт, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше суми заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, у відповідності до п.5.2. Договору, у розмірі 499,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 1350,00 грн. та 129,54 грн. 3 % річних у відповідності до ст.625 ЦК України..

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Договір №01/09/11 від 01.09.2011року на підставі якого заявлено позовні вимоги за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З приводу тверджень відповідача, що видаткова накладна № 334 від 17 липня 2013р. не може бути належним доказом отримання Відповідачем Товару від Позивача, оскільки не містить всіх необхідних реквізитів, суд зазначає, що дефект видаткової накладної у будь-якому випадку не спростовує самого факту отримання Відповідачем від Позивача товару по зазначеній накладній. Видаткова накладна №334 від 17.07.2013р. містить підпис особи відповідача, яка отмувала товар та штамп ТзОВ "Яблуневий дар" з реквізитами про місцезнаходження ТзОВ "Яблуневий дар" склад на котрий було поставлено товар.

Доказів зворотнього, в розумінні ст.34 ГПК України відпвоідач суду не надав. Суд оцінює дану накладну в сукупності з іншими наявними в справі доказами (у тому числі копією акту взаємозвірки між сторонами завіреного печатками покупця і постачальника, за яким сальдо на користь позивача виведено в сумі 1662,59 грн., оригніал якого суд оглядав в судового засіданні; податковою накладною на суму 1662,59 грн., яка містить посилання на договір поставки від 01.09.2016р. №01/09/11). У відповаідності до ст.43 ГПК України та приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт поставки Позивачем відповідачу товару на виконання умов договору №01/09/11 від 01.09.2011р. вартість 1662,59 грн.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Крім того, Позивач зазначає про те, що ТзОВ «Яблуневий дар» у акті звіряння за період від 01.01.2013 р.- 19.02.2016р. визнає заборгованість згідно накладної від 17.07. 2013р. №334 у розмірі 1662,59 грн., на акті звіряння є печатка та підпис.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач поставив Відповідачу товар, згідно видаткової накладної від 17.07.2013р. № 334 на суму 1662,59 грн. і дана заборгованість судом вважається підставною та підтвердженою матеріалами справи, проте, позивач в прохальній частині просить суд стягнути 1662,60 грн. заборгованості, відтак суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу частково в розмірі 1662,59 грн., а решті позовних вимог в частині стягнення 0,01 грн. основного боргу відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 1350,00 грн. інфляційних втрат та 129,54 грн. 3% річних. Згідно із положеннями ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3.2. Договору покупець здійснює оплату за поставлений товар на підставі виставленого рахунку на умовах відстрочки платежу на термін 20 календарних днів з моменту поставки товару.

Беручи до уваги, що поставка Товару відбулася 17.07.2013р., оплата Товару, з врахуванням 20 календарних днів, повинна була відбутись по 06.08.2013р. включно. Відтак можливість на нарахування штрафних санкцій у Позивача виникає з 07.08.2013р.

Враховуючи вищевикладене суд здійснив перерахунок 3% річних заявлених позивачем до стягнення та встановив, що за період: з 07.08.2013р. по 10.03.2016р. щодо суми заборгованості 1662,59 грн. розмір 3% річних повинен становити 129,41 грн. Відтак, вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 129,54 грн., підлягає до задоволення частково, а саме до стягнення з відповідача підлягає 129,41 грн. 3 % річних.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, встановив, що за період: з 07.08.2013р. по 10.03.2016р. щодо суми заборгованості 1662,59 грн. розмір інфляційних втрат повинен становити 1339,30 грн. Відтак, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1350,00 грн., підлягає до задоволення частково, а саме до стягнення з відповідача підлягає 1339,30 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 5.2. договору, за порушення термінів оплати робіт, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше суми заборгованості.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Укладеним між сторонами Договором поставки інше не встановлено.

Згідно приписів статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом зазначається, що при нарахуванні пені - необхідно керуватися встановленим ГК України строком нарахування штрафу, пені (шість місяців).

Відповідно до п.3.2 Договору покупець здійснює оплату за поставлений товар на підставі виставленого рахунку на умовах відстрочки платежу на термін 20 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

В розумінні ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки, у пункті 3.2 договору сторонами погоджено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар на підставі виставленого рахунку на умовах відстрочки платежу на термін 20 календарних днів з моменту поставки товару і враховуючи, що поставка Товару відбулася 17.07.2013р., оплата Товару, з врахуванням 20 календарних днів, повинна була відбутись по 06.08.2013р. включно. З врахуванням наведених норм чинного законодавства позивач вправі був нарахувати пеню за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за період з 07.08.2013 року по 07.02.2014 року включно.

Відповідно до ст.256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки, відповідачем заявлено клопотання про застосування спливу строку позовної давності на пеню, то в задоволенні вимоги позивача про стягнення 499,50 грн. пені позивачу слід відмовити, у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає: 1662,59 грн. основного боргу, 129,41 грн. 3 % річних, 1339,30 грн. інфляційних втрат.

Частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивачем при поданні позову сплачено 1378,00 грн. судового збору квитанцією від 08.04.2016р. №ПН1512.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, беручи до уваги часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати пропорційно до задоволення позовних вимог, а саме у розмірі 1184,89 грн.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИ Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (81500, Львівська область, вул.Львівська, буд. 274, корп. «а», ідентифікаційний код 32475074) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1662,59 грн. основного боргу, 129,41 грн. 3 % річних, 1339,30 грн. інфляційних втрат та 1184,89 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В засіданні 08.06.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення, з врахуванням вихідних днів 11.06.2016р. та 12.06.2016р. виготовлено 15.06.2016р.

Суддя Кітаєва С.Б.