Ухвала суду № 58373235, 14.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Київ К/800/11650/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Білуги С.В., Заїки М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року

у справі № 814/3938/15

за позовом ОСОБА_1

до Ленінського районного відділу у м. Миколаєві Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області

про визнання протиправною відмову,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ленінського районного відділу у м. Миколаєві Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в якому просила визнати протиправною відмову Ленінського районного відділу у м. Миколаєві управління ДМС України в Миколаївській області у реєстрації місця проживання її за адресою: АДРЕСА_1, також просила зобов'язати відповідача зареєструвати її місце проживання за вказаною адресою.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 16 жовтня 2015 року ОСОБА_1 подала до Ленінського районного відділу у м. Миколаєві Управління ДМС пакет документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Підставою звернення ОСОБА_1 до суду стала відмова відповідача реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація є внесенням інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, під місцем проживання розуміється адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Вимогами статті 6 вказаного Закону, громадянин України зобов'язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, адреса якого зазначається під час реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Пунктом 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року № 1077 встановлено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру, зокрема, документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що квартира АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 08 липня 2011 року належить громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - по 1/4 ідеальній частці, кожному.

Один із співвласників квартири - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 11 червня 2015 року НОМЕР_1. Спадкові права на час розгляду справи не оформлені, коло спадкоємців невідомо.

Згідно з пояснень представника позивача, двоє із співвласників - ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_5 проживають у Державі Ізраїль та не мають достатніх коштів, щоб відвідати консула або нотаріуса для оформлення нотаріально посвідченого дозволу для реєстрації позивача у зазначеній квартирі.

14 жовтня 2015 року між четвертим співвласником ОСОБА_3 в якості орендодавця та позивачкою в якості орендаря було укладено договір оренди, за яким вона передала позивачу у користування свою 1/4 ідеальну частку у праві власності на зазначену вище квартиру.

Таким чином, підставою для відмови у реєстрації місця проживання за вказаним договором стала відсутність згоди інших співвласників квартири.

Крім того, відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з частиною першою статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Також, частиною третьою цієї ж статті передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Таким чином, в разі виділення в натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, кожний співвласник самостійно здійснює право володіння та користування виділеною йому частиною спільного майна, а право розпорядження обмежується лише обов'язком продавця повідомити інших співвласників про намір продати свою частку та належним співвласника переважним правом купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Отже, в разі виділення в натурі частини квартири, що перебуває у спільній частковій власності декількох осіб, кожний із співвласників самостійно здійснює право володіння, користування та розпорядження виділеною йому частиною, з урахуванням обмежень, визначених Цивільним кодексом України, у тому числі й самостійно надає іншим особам право на проживання в належний співвласнику частці.

Судами встановленою, що позивачем не було надано доказів того, що на належну орендодавцю ідеальну частку у спільній частковій власності на квартиру їй у користування було виділено певну конкретну частину житлового приміщення, а саме що був визначений порядок користування житловим приміщенням між співвласниками.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що Ленінський районний відділ у м. Миколаєві Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області правомірно відмовило ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

М.М. Заїка