Ухвала суду № 58372682, 15.06.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"15" червня 2016 р. Справа № 289/915/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" лютого 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Радомишльського районного управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення та скасування реєстрації права власності ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року позивач звернулась з позовом до Реєстраційної служби Державної реєстрації Речових прав на нерухоме майно Радомишльського районного управління юстиції, в якому просила визнати незаконними рішення та скасувати реєстрацію права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є власником 1/2 частини будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2, Радомишльський район, Житомирська область, та земельної ділянки, власником іншої 1/2 частини будинку є ОСОБА_5 (батько позивача). 10 травня 2015 року позивачу стало відомо, що Реєстраційною службою Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Радомишльського районного управління юстиції зареєстровано право власності на 1/2 частини зазначеного будинку за ОСОБА_3 (братом позивача), що на думку позивача є грубим порушенням норм чинного законодавства, так як будинок та земельна ділянка є власністю ОСОБА_4 та її батька ОСОБА_5.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19234367 від 10 лютого 2015 року.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, третя особа - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 серпня 2003 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частинах кожному належний їй на праві особистої власності житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2, Радомишльський район, Житомирська область.

Позивач 29 вересня 2003 року в БТІ Радомишльського району зареєструвала своє право власності, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. ОСОБА_5 своє право власності зареєстрував 21 серпня 2013 року, що підтверджується копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Проте, в травні 2015 року позивачу стало відомо, що 10 лютого 2015 року реєстраційною службою Державної реєстрації прав на нерухоме майно Радомишльського районного управління юстиції на підставі дубліката договору дарування зареєстровано право власності на 1/2 частини будинку за адресою АДРЕСА_2, Радомишльський район, Житомирська область - за ОСОБА_3 ( братом позивача).

Як вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2009 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Ліпіним М.О. був виданий дублікат договору дарування замість втраченого. Судом безспірно встановлено невідповідність дати укладення договору та дати вчинення нотаріальної дії, а саме: на титульній сторінці договору зазначена дата 29 серпня 2003 року, а на зворотному - 26 серпня 2003 року.

Оскільки сторонами визнається факт не відповідності дубліката договору дарування оригіналу зазначеного договору, суд першої інстанції вірно зазначив про можливість застосування частину 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

10 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора реєстраційної служби Державної реєстрації прав на нерухоме майно Радомишльського районного управління юстиції для проведення реєстрації права власності на підставі вищевказаного дубліката договору дарування. В цей же день державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19234367, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2, Радомишльський район, Житомирська область, розмір частки: 1/2 - за ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що відповідач під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень здійснив повторну реєстрацію права власності на житловий будинок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, коли на один будинок зареєстровано право власності за трьома власниками по 1/2 частини кожному.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( далі - Закон) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок).

Нормами частини 1 статті 10 Закону, передбачено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Крім того, статтею 22 Закону передбачено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Частиною 15 Порядку визначено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Встановлено, що ОСОБА_3 подав державному реєстратору в якості правовстановлюючого документу дублікат договору дарування.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що всупереч ч. 1 с. 10 Закону, державний реєстратор не звернув уваги на той факт, що дата укладання договору дарування, вказана на титульній сторінці дубліката, не відповідає даті, зазначеній на звороті, а тому дублікат договору дарування не відповідає оригіналу.

Приписами пункту 3 частини 3 статті 10 Закону передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Колегія суддів зазначає, що державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, з метою недопущення порушення прав вже зареєстрованих власників, повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року. Державному реєстратору слід було звернутись до органів державної влади, які відповідно до чинного законодавства проводили оформлення права власності, з запитом про наявність вже зареєстрованих прав власників на спірний будинок, а також перевірити відповідність дублікату договору дарування - оригіналу. Проте, державним реєстратором таких дій вчинено не було.

Частиною 8 статті 18 Закону встановлено, що у разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного об'єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень здійснив повторну реєстрацію права власності на житловий будинок, що є недопустимим, а тому рішення Реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19234367 від 10 лютого 2015 року підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" лютого 2016 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "15" червня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_4 АДРЕСА_2

3- відповідачу: Реєстраційна служба Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Радомишльського районного управління юстиції вул.9-го Січня,2-А,м.Радомишль,Житомирська область,12200

4-третій особі: ОСОБА_8 - АДРЕСА_1,02152

5 - представник позивача: ОСОБА_9: АДРЕСА_3

6 - представник третьої особи: адвокат Данилов Юрій Валентинович АДРЕСА_4