Ухвала суду № 58372576, 14.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

14.06.2016 р.Справа № 820/12163/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р. по справі № 820/12163/15

за позовом Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Державне підприємство "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- визнати дії відповідача щодо несвоєчасного винесення рішення №0047191702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13.10.2015, винесене заступником начальника ДПІ у Московському районі м. Харкова Якименко І.А., відповідно до якого вказаною посадовою особою було прийнято рішен ня про застосування до ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ" штрафу у розмірі 157870,61 грн. за пері од з 23.07.2013 р. по 23.07.2015 р., за період з 21.07.2015 р. по 23.07.2015 р. у розмірі 22057.58 гри. та нарахування пені у розмірі 327655.38 грн. неправомірними;

- рішення № 0047191702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13.10.2015, винесене заступником начальника ДПІ у Московському районі м. Харкова Якименко І.А., відповідно до якого вказаною посадовою особою було прийнято рішення про застосування до ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ" штрафу у розмірі 157870,61 грн. за пері од з 23.07.2013 р. по 23.07.2015 р., за період з 21.07.2015 р. по 23.07.2015 р. у розмірі 22057.58 гри. та нарахування пені у розмірі 327655.38 грн. визнати відкликаним в порядку ч. 4 ст. 25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та скасувати в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року адміністративний позов Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. ст. 35, 40, 155 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не прибув у судове засідання, про яке він був належним чином повідомлений, без поважних причин.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Виходячи з приписів ч.3 ст.128 КАС України, у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналогічне положення закріплено також у п.4 ч.1 ст.155 КАС України, яким передбачено, що позов підлягає залишенню без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою для застосування такої підстави залишення адміністративного позову без розгляду є саме повторна неявка позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин. Зазначені наслідки настають, якщо позивач не з'явився вдруге поспіль (тобто повторно) і від нього не надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції колегією суддів встановлено, що позовну заяву підприємства залишено без розгляду у зв'язку із неявкою позивача у судові засідання призначені на 19.04.2016 та 11.05.2016. За висновком суду першої інстанції, представник позивача в судове засідання, призначене на 19 квітня 2016 року, не з'явився без поважних причин, оскільки разом із заявою про відкладення розгляду справи від 18.04.2016 року та на час прийняття ухвали позивачем не було надано жодних належних доказів перебування представника позивача на лікарняному (медичної довідки, тощо), а в судове засідання на 11.05.2016 р. уповноважений представник позивача повідомлений належним чином також не з'явився, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляду у порядку письмового провадження від представника позивача до суду не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання, призначене на 19 квітня 2016 року, сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

18 квітня 2016 року позивачем - директором ДП "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування", до суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 19 квітня 2016 року, у зв'язку із хворобою повноважного представника підприємства. Також позивач просив суд визнати участь представника позивача по справі обов'язковою для забезпечення повного та всебічного розгляду справи.

Матеріали справи свідчать, що фіксування судового засідання 19 квітня 2016 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Згідно наявної у матеріалах справи довідки від 19.04.2016 року за підписом секретаря судового засідання, розгляд справи відкладено на 11 травня 2016 року за клопотанням позивача (а.с. 64).

Таким чином, подане позивачем клопотання було розглянуто та задоволено судом.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що судом першої інстанції, за результатами розгляду відповідного клопотання, було визнано неповажними причини неявки позивача в судове засідання через відсутність відповідних доказів. Також матеріали справи не містять відомостей щодо вжиття судом першої інстанції, після відкладення розгляду справи, заходів для з'ясування поважності причин неприбуття представника позивача в судове засідання 19.04.2016 року - витребування доказів перебування представника на лікарняному з власної ініціативи.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо неявки позивача в судове засідання 19.04.2016 року без поважних причин колегія суддів вважає необґрунтованим.

Також колегією суддів встановлено, що у судове засідання, призначене на 11.05.2016 р. уповноважений представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак до суду 04.05.2016 року повернувся поштовий конверт з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Так, у відповідності до п.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Проте, колегія суддів зазначає, що позивачем у позовній заяві зазначено інші засоби зв'язку - два номери телефону підприємства (а.с. 4). Заперечень проти їх використання для одержання судових повісток матеріали справи не містять, а тому суд мав можливість у відповідності до ст. 38 КАС України здійснити виклик позивача шляхом надсилання тексту повістки телефонограмою або факсом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використані не усі передбачені нормами чинного законодавства засоби повідомлення позивача про час, місце та дату судового розгляду справи.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано передчасну юридичну оцінку фактичним обставинам справи та зроблено помилковий висновок суду першої інстанції про повторне неприбуття належним чином повідомленого позивача в судове засідання без поважних причин.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 цієї ж статті передбачено, що у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії та рішення відповідача про застосування штрафних санкцій. Однак, судом першої інстанції при винесенні ухвали про залишення позовної заяви без розгляду не було враховано, що в даному випадку обов'язок доказування правомірності своїх дій та рішень покладено саме на відповідача, представник якого був присутнім в судовому засіданні 11 травня 2016 року. Таким чином, у суду першої інстанції була можливість з'ясувати обставини цієї справи без участі позивача, а разі необхідності одержання нових доказів оголосити перерву.

Також слід зазначити, що представник позивача був присутнім під час розгляду справи в судовому засіданні 02 березня 2016 року, надав уточнений позов, заявив клопотання про витребування додаткових доказів у відповідача, яке було задоволено судом, та у зв'язку з чим судом було зупинено провадження у справі. Зазначене унеможливлює зробити висновок про втрату інтересу позивача до вирішення справи.

Слід зазначити, що дійсно, положення ч. 3 ст.128 та п.4 ч.1 ст.155 КАС покликані забезпечити добросовісне ставлення позивача до своїх процесуальних прав та не допустити таким чином можливість затягування розгляду справи та відповідно сприяють досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. В той же час, вказаними положеннями передбачено оціночну умову їх застосування, зокрема поважність причин неявки, яка повинна бути оцінена судом у кожному конкретному випадку з врахуванням усіх обставин справи і суд не повинен формально ставитися до виконання таких дій.

Положення статей КАС не передбачають автоматичного застосування наслідків неявки позивача, які ними передбачені, а лише надають суду можливість в разі зловживань з боку позивача своїми процесуальними правами урегулювати публічний спір, який ним розглядається шляхом постановлення відповідної ухвали.

Таких зловживань своїми правами з боку Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" не вбачається, а матеріалами справи також підтверджується, що позивач не втратив інтересу до заявленого ним позову, а поважність причин відсутності його у судовому засіданні судом першої інстанції досліджено не було, що суперечить положенням п.4 ч.1 ст.155 КАС.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст.155 КАС України, чим порушив право позивача на розгляд справи в адміністративному суді, гарантоване ст.6 КАС.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини, Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

У справі "Мушта проти України" ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують участь особи у судовому розгляді, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

За змістом частини 4 статті 204 КАС України, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р. по справі № 820/12163/15 - скасувати.

Адміністративну справу № 820/12163/15 за позовом Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2016 р.