Рішення № 5837197, 29.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/25929.07.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМА Логістик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»

про стягнення 48355,81 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача не зявився (у попередніх судових засіданнях

брав участь Косінов С.А.)

від відповідача не зявився (але у попередніх судових засіданнях

брав участь Случак О.О.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМА Логістик»(далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»(далі відповідач) про стягнення 48355,81 грн. заборгованості за надання транспортно-експедиційних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 позовну заяву прийнято до провадження та порушено провадження у справі № 15/259.

Ухвалою від 05.05.2009 у звязку з незявленням представників сторін у судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі розгляд справи відкладено на 02.06.2009.

02.06.2009 суд оголошував перерву у засіданні до 07.07.2009.

Ухвалою від 07.07.2009 задоволено клопотання сторін, продовжено строк розгляду спору у справі № 15/259 до 30.11.2009, зобовязано сторони виконати у повному обсязі вимоги ухвал суду та відкладено розгляд справи на 21.07.2009, явку представників сторін у судове засідання визнано обовязковою.

У засіданні 21.07.2009 представник позивача надав пояснення по суті справи та підтримав позовні вимоги. Представник відповідача подав суду відзив, в якому він не погоджувався з вимогами, однак визнав, що транспортно-експедиційні послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»позивачем були надані. Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 29.07.2009.

У судове засідання 29.07.2009 представники сторін не зявилися.

29.07.2009, до початку судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір № У/ТІR/ЭЗ05/08/08 про надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні (далі договір).

Згідно з умовами договору позивач зобовязувався за винагороду надати послуги з організації перевезення вантажів відповідача найманим вантажним транспортом, а відповідача прийняти та оплатити їх.

Виконуючи умови договору, позивач надав відповідачу послуги з транспортування вантажу по маршруту Бельгія Україна (Київ) на суму 24735,81 грн., що підтверджується заявкою від 05.08.08р., рахунком-фактурою № СФ/0000003 від 01.09.08р., актом здачі-приймання транспортно-експедиційних робіт (надання послуг) № ОУ-0000015 та на суму 23620,00 грн., що підтверджується заявкою від 27.08.08р., рахунком-фактурою № СФ/00000014 від 09.09.08р., актом здачі-приймання транспортно-експедиційних робіт (надання послуг) № ОУ-0000007.

Отже, загальна сума, на яку позивач надав від позивачу послуги, складає 48355,81 грн.

Відповідно до п. 4.4. договору порядок і строк оплати визначаються в заявці, що направляється експедитору (позивачу) перед конкретним перевезенням, проте строк оплати не може перевищувати пяти банківських днів з моменту отримання замовником (відповідачем) рахунку, податкової накладної, акта про виконані роботи.

Проте відповідач не виконав своїх зобовязань, не сплатив позивачу кошти за надані йому транспортно-експедиційні послуги.

14.10.2008 позивач направив претензію відповідачу з вимогою оплатити надані послуги протягом 7 банківських днів з моменту отримання претензії.

У відповіді на претензію відповідач повідомив, що керівництвом фірми вживаються невідкладні заходи щодо задоволення вимог та недопущення затримки в оплаті за договірними зобовязаннями щодо оплати робіт і послуг, виконаних згідно укладених договорів.

Таким чином, відповідач визнав борг перед позивачем та зобовязався його сплатити. Однак на даний час своє зобовязання не виконав.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги, організував перевезення вантажів відповідача найманим вантажним транспортом. Відповідач не оплатив вказані послуги позивачу, чим порушив умови договору та законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Посилання відповідача у відзиві на ст. 617 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності за порушення зобовязання внаслідок випадку або непереборної сили та на Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»як на підставу правомірного невиконання своїх зобовязань перед позивачем судом не приймаються, оскільки фінансова криза не відноситься до обставин непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязань.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються, при задоволенні позову - на відповідача.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 929, 931 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМА Логістик»задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-б, код ЄДРПОУ 14073675, р/р 260019800772 у ВАТ «ТММ-банк», МФО 300896), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМА Логістик»(04073, м. Київ, просп. Московський, 8, код ЄДРПОУ 35789771, р/р 26008501315180 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528) 48355 (сорок вісім тисяч триста пятдесят пять) грн. 81 коп. боргу, 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 56 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя М.Г. Хоменко