Ухвала суду № 58371431, 31.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2016 рокусправа № 804/2785/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелепова Ю.О.

за участю представників:

позивача: - Студніков І.С. дов від 16.05.2016

відповідача: - Чохелі Т.Р. дов від 04.01.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЙРОН ЮНІОН»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року

у справі № 804/2785/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЙРОН ЮНІОН»

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №002072202 від 01.09.2014,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙРОН ЮНІОН» звернулось до суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002072202 від 01.09.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки посадовими особами відповідача не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з ТОВ «Талис Плюс» підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ «Айрон Юніон» та відображають реальність господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку підприємства. Контролюючим органом не враховано, що копії документів на транспортування, відповідальне зберігання та інші документи, що підтверджують реальність вчинюваних правочинів, були надані до Криворізької Центральної ОДПІ за відповідними запитами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано ненаданням позивачем доказів надходження нафтопродуктів від контрагента будь-яким видом транспорту до зберігача та виконання вимог щодо приймання нафтопродуктів за якістю та кількістю, а також відсутністю у контрагента позивача необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме: відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, транспортні засоби та обладнання.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Позивач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що нафтопродукти, які придбавались у ТОВ «Талис Плюс», зберігались на базах ПАТ «Дніпронафтопродукт», з яким позивач має договірні відносини зі зберігання нафтопродуктів, і суд першої інстанції в оскаржуваній постанові фактично суперечить сам собі, зазначаючи, що позивачем не були надані документи, які підтверджують зберігання нафтопродуктів, та вказуючи, що в договорах зберігання не вказані адреси місцезнаходження складу. При цьому, судом першої інстанції проігноровано той факт, що конкретна адреса місця зберігання не є істотною умовою договору зберігання. Крім того, ненадання до перевірки паспортів якості на нафтопродукти, придбані у контрагента (оформлені власною випробувальною лабораторією контрагента чи іншою випробувальною лабораторією за замовленням контрагента), мало місце в зв'язку тим, що вказані документи не були витребувані відповідачем.

Також позивач вважає помилковим висновок суду, що податкові зобов'язання продавця (контрагента) мали виникнути 01.06.2014 та 20.06.2014, оскільки договорами поставки, які були укладені між позивачем та ТОВ «Талис Плюс», передбачена можливість підписання одного зведеного акту приймання-передачі за весь період поставки (календарний місяць). Таким чином, складання однієї податкової накладної за весь період поставки не заборонено діючим на момент виникнення правовідносин податковим законодавством.

До початку судового засідання на адресу суду надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «АЙРОН ЮНІОН» про відкликання позовної заяви.

За результатами розгляду означеного клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.

Пунктом 2 частини 3 статті 108 цього Кодексу встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо він до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання.

Положення цих норм, відповідно до принципу диспозитивності, передбачає право позивача на порушення провадження в суді та право розпорядження своїми вимогами на свій розсуд.

При цьому право позивача на відкликання позовної заяви є безумовним правом

особи, яка звернулася до суду з позовом, і таке волевиявлення позивача позбавляє суд можливості продовжувати розгляд справи, якщо провадження в адміністративній справі відкрито, і суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.

Разом з тим у розумінні наведених норм відкликання позовної заяви можливо виключно до прийняття судом першої інстанції рішення по суті заявленого позову, що унеможливлює відкликання позовної заяви на стадії апеляційного перегляду справи.

Отже, залишення позову без розгляду за наслідками подання позивачем клопотання про відкликання позовної заяви на стадії апеляційного провадження не передбачено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

На вимогу апеляційного суду позивачем подані копії складених з ПАТ «Дніпронафтопродукт» актів від 30.06.2014 приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання та від 30.06.2014 приймання-передачі нафтопродуктів зі зберігання, які долучені до матеріалів справи в якості додаткових доказів відповідно до ст.195 КАС України.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Криворізькою Центральною ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Айрон Юніон» з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Талис Плюс» за червень 2014 року, за результатами якої складений акт №1089/22-02/37214500 від 15.08.2014.

Перевіркою встановлено порушення підприємством:

1) п. 44.1 ст.44 ПК України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом: Мінфіну України від 24.05.95 № 88, внаслідок чого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Талис Плюс».

2) п.п.198.3 ст.198, ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по податку на додану вартість за червень 2014 року в сумі 1506648грн.

До таких висновків податковий орган дійшов, зокрема, з огляду на те, що первинні документи не дають змоги встановити реальність господарських операцій з ТОВ «Талис Плюс», при цьому відповідачем використані дані акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 22.07.2014 № 750/04-62-22-3/38361594 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Талис Плюс» (т.1, а. с.340-43), в якому зафіксовано, що підприємство не перебуває за податковою адресою, власні/орендовані приміщення відсутні, трудові ресурси відсутні, вартість основних засобів складає 8788 грн., ТОВ «Талис Плюс» у червні 2014 року сформувало податковий кредит за рахунок ТОВ «ЩЦО «МАСТЕРС» (за місцем податкового обліку не знаходиться) на суму 188213908,88 грн., який в свою чергу у червні-липні 2014 р. сформував податковий кредит за рахунок ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ШЕФ» у розмірі 188164645,84 грн., яке також ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ШЕФ» за місцем податкового обліку не знаходиться, декларацію по ПДВ станом на 16.07.2014 не подало. Наведене, на думку відповідача, обумовлює безтоварність господарських операцій по ланцюгу постачання.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002072202 від 01.09.2014, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2259972грн., в тому числі 1506648грн. - за основним платежем, 753324грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про правильність висновків податкового органу.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 (далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся податковим органом, ТОВ «Айрон Юніон» сформовано податковий кредит за рахунок податку на додану вартість, сплаченого у вартості товару - нафтопродуктів, придбаних у ТОВ «Талис Плюс».

Між ТОВ «Айрон Юніон» (Покупець) та ТОВ «Талис Плюс» (Постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів: № 01/06-2П від 01.06.2014 та № 20/06 від 20.06.2014, за умовами яких ТОВ «Талис Плюс» зобов'язується передати, а ТОВ «Айрон Юніон» прийняти та оплатити нафтопродукти, номенклатура, кількість, ціна та строк поставки яких визначаються в додаткових угодах до Договору, які є невід'ємними частинами таких Договорів.

Відповідно до вказаних договорів:

- Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, номенклатуру, кількість, ціна та строк поставки яких визначаються в додаткових угодах, що є невід'ємними частинами таких договорів;

- Постачальник зобов'язався передати Покупцю нафтопродукти за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договорів, забезпечити якість нафтопродуктів, що поставляються, згідно з показниками діючих ДСТУ та технічних умов;

- товар поставляється Покупцю партіями протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними в кожній Додатковій угоді на умовах ЕХW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності;

- Покупець здійснює приймання Товару за кількістю та якістю згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Мінпалива та енергетики, Мінекономіки, Мін транспорту і зв'язку, Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008.

Факт виконання означених договорів підтверджений позивачем наступними документами, які були предметом дослідження відповідачем в ході проведеної перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи:

- до Договору № 01/06-2П від 01.06.2014:

додаткова угода №140630000000005 від 01.06.2014 (Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти до 30.06.2014 бензин А-92-Євро виду II класу С на 200,673 тонн; бензин А-95-Євро виду II класу D на 55,646 та 12,141 тонн; паливо дизельне марки В виду II на 99,020 тонн; повідомлення від 01.06.2014 №02/06-ТП про знаходження придбаних нафтопродуктів на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт», який повідомлений, про перехід права власності від Контрагента до Позивача; акт приймання-передачі № 140630000000005 від 30.06.2014; платіжне доручення від 17.11.2014 на 6858476,86грн.; податкова накладна від 30.06.2014 на 6858476,86 грн.

- до Договору № 20/06-1П від 20.06.2014:

додаткова угода №140630000000007 від 20.06.201.4 (Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти до 30.06.2014 року бензин А-92-Євро виду ІІ класу С на 24,292 тонн; бензин А-95-Євро виду II класу Dна 53,959 тонн; паливо дизельне марки В виду II на 39,406 тонн; повідомлення від 20.06.2014 №03/06-ТП про знаходження придбаних нафтопродуктів на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт», який повідомлений про перехід права власності від Контрагента до Позивача; акт приймання-передачі №140630000000007 від 30.06.2014; платіжне доручення від 17.11.2014 на 2181411,03грн.; податкова накладна від 30.06.2014 на 2181411,02 грн.

Відповідно до означених вище повідомлень від 01.06.2014 №02/06-ТП та 20.06.2014 №03/06-ТП перехід права власності на нафтопродукти (обумовлені додатковими угодами № 140630000000005 від 01.06.2014 та № 140630000000007 від 20.06.2014) від контрагента до позивача відбувся, відповідно, 01.06.2014 та 20.06.2014.

Відповідно до актів приймання-передачі № 140630000000005 від 30.06.2014 та № 140630000000007 від 30.06.201, позивач приймав від контрагента нафтопродукти протягом червня 2014 року.

З урахуванням умов договорів № 01/06-2П від 01.06.2014 та № 20/06-1П від 20.06.2014 контрагент поставив нафтопродукти до резервуарів зберігача - ПАТ «Дніпронафтопродукт», з яким позивачем укладено договір зберігання № 3239 від 28.01.2013.

Позивачем надано суду копію договору зберігання № 3239 від 28.01.2013, укладеного між ПАТ «Дніпронафтопродукт» (Зберігач) та ТОВ «Айрон Юніон» (Поклажодавець), за умовами якого Зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші ТМЦ, які передаються Поклажодавцем, і повернути їх останньому за першою його вимогою (т.1, а. с.86, 87).

На підтвердження використання придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності позивачем надано суду докази транспортування нафтопродуктів з нафтобаз до АЗС товариства, а саме: договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 75 від 22.02.2013, укладений позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» (т.1, а. с.88-90), товарно-транспортні накладні з 01.06.2014 по 29.06.2014, згідно яких замовником та одержувачем є ТОВ «Айрон Юніон», авто перевізником - ТОВ «Днєпротрансойл» та ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс», пункт навантаження - ТОВ «Еквіта» або «Нижньодніпровська нафтобаза», ПАТ «Нафтопродукт», пункт розвантаження АЗС позивача (т.1, а. с.93-134).

З умов вищевказаних Договорів поставки нафтопродуктів та договору зберігання вбачається, що ТОВ «Талис Плюс» постачає позивачу нафтопродукти на нафтобази, які належать на праві власності/користування ПАТ «Дніпронафтопродукт», проте прийом нафтопродуктів товару за кількістю та якістю зобов'язаний здійснювати сам позивач (як покупець та поклажодавець), і тому такий прийом підлягає підтвердженню належними доказами.

Крім того, умови Договорів поставки нафтопродуктів свідчать, що поставка нафтопродуктів постачальником - ТОВ «Талис Плюс» до нафтобаз ПАТ «Нафтопродукт» є складовою господарської операції з поставки нафтопродуктів позивачу за вказаними Договорами, і тому її здійснення також підлягає підтвердженню належними доказами.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що складені суб'єктами господарської діяльності документи, які суперечать законодавчим і нормативним актам та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Тобто будь-які документи (у тому числі, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено вище, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

З огляду на наведені вище подані позивачем документи в їх сукупності неможливо встановити факт отримання позивачем нафтопродуктів від контрагента-постачальника ТОВ «Талис Плюс» і передачі їх на зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт», акти приймання-передачі №140630000000007 від 30.06.2014, №140630000000007 від 30.06.2014 та повідомлення від 01.06.2014 №02/06-ТП, від 20.06.2014 №03/06-ТП про знаходження придбаних нафтопродуктів на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт» не є достатніми для підтвердження здійснення відповідних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Талис Плюс» і відображення їх результатів в бухгалтерському та податковому обліках.

Як вже зазначено вище, апеляційним судом від позивача витребувано додаткові документи на підтвердження передачі придбаних нафтопродуктів на зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт» та паспорти якості (т.2, а. с.39).

Виходячи із змісту поданих позивачем в якості додаткових доказів акта від 30.06.2014 приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання та акта від 30.06.2014 приймання-передачі нафтопродуктів зі зберігання, з урахуванням умов поставки нафтопродуктів за укладеними позивачем з ТОВ «Талис Плюс» договорами, також не вбачається відповідний рух нафтопродуктів, зокрема, перехід права власності на нафтопродукти, що перебувають на зберіганні на ПАТ «Дніпронафтопродукт», від ТОВ «Талис Плюс» до позивача, а також факт прийняття ПАТ «Дніпронафтопродукт» на зберігання нафтопродуктів, отриманих позивачем від ТОВ «Талис Плюс».

Стосовно паспортів якості позивач повідомив про їх відсутність з посиланням на положення ч.4 п.5.6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та оживчої політики від 04.06.2007 № 271/121, паспорти якості, видані вантажовідправником (отримані з транспортними документами) по одному примірнику від кожної партії нафти та/або нафтопродукту, зберігаються в організації не менше 3 місяців після реалізації такої партії нафтопродукту (т.2, а. с.46).

Інструкція з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України від 04.06.2007 № 271/121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 за № 762/14029, встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску.

У пункті 5.6 Інструкції визначено, що згідно з результатами випробувань проб нафти та/або нафтопродуктів випробувальна лабораторія оформлює паспорт якості за формою № 11-НК.

Підставою для заповнення паспорта якості є акт відбирання проби, записи і висновки про якість нафти та/або нафтопродуктів, які занесено до журналів реєстрації результатів випробувань. Оформлення паспортів якості на підставі робочих зошитів лаборантів не допускається. Номер паспорта якості надається згідно з порядковим номером проби в журналі реєстрації проб.

У паспорті, що видається випробувальною лабораторією на підставі випробувань проби стороннього підприємства, зазначаються лише показники, які обумовлені договором. Паспорти якості передаються виключно замовнику. Передача паспортів чи інформації, що міститься в них, іншим організаціям чи особам здійснюється за письмовою згодою замовника або у випадках, передбачених законодавством України.

Паспорт, що видається випробувальною лабораторією на нафту або нафтопродукт, який відпускається, заповнюється в повному обсязі показників, обумовлених нормативним документом на нафтопродукт. Значення показників, що не визначались випробувальною лабораторією, переносяться з даних паспорта, виданого вантажовідправником чи іншою випробувальною лабораторією, до якої проба надсилалась на випробування, про що робиться відповідна примітка. У паспорті якості робиться висновок про відповідність (невідповідність) нафти або нафтопродукту вимогам нормативного документа або ставиться штамп "Стандартний" чи "Нестандартний". У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості, та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою. Паспорти якості, видані вантажовідправником (отримані з транспортними документами) по одному примірнику від кожної партії нафти та/або нафтопродукту, зберігаються в організації не менше трьох місяців після реалізації даної партії нафтопродукту.

При цьому доказів спливу трьох місяців з моменту реалізації партії нафтопродуктів, про отримання яких від ТОВ «Талис Плюс» заявляє ТОВ «Айрон Юніон», як доказів самої реалізації цих нафтопродуктів позивачем суду не надано.

Позивачем, всупереч ч.1 ст.71 КАС України, не доведено належними доказами транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Талис Плюс» до нафтобаз ПАТ «Нафтопродукт», здійснення приймання ТОВ «Айрон Юніон» цих нафтопродуктів за кількістю та якістю та передача їх на зберігання нафтобазам ПАТ «Нафтопродукт», як це передбачено умовами Договорів поставки нафтопродуктів та договору зберігання.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відсутність належних доказів поставки (транспортування) ТОВ «Талис Плюс» товару до нафтобаз та доказів приймання товару позивачем не можуть свідчити про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Талис Плюс», і відповідно, не можуть свідчити про використання таких товарів у господарській діяльності товариства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0002072202 від 01.09.2014.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЙРОН ЮНІОН» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі № 804/2785/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко