Постанова № 58371160, 31.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа№ 910/24029/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 по справі №910/24029/13 (суддя - Ващенко Т.М.)

за скаргою Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку

передових технологій"

на незаконні дії відділу державної виконавчої служби

Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві

за позовом Державного підприємства "Інформаційний центр"

Міністерства юстиції України

до Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку

передових технологій"

про стягнення 14 092 989,73 грн.

за зустрічним позовом

Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку

передових технологій"

до Державного підприємства "Інформаційний центр"

Міністерства юстиції України

про тлумачення умов договору

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва № 910/24029/13 від 14.04.2016. скаргу Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою скаржник, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення скарги.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача,третій особи та ВДВС в судове засідання не з'явилися, причина суду не відома. Враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.14 у справі № 910/24029/13 відмовлено задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.14, залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.02.15, рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2014 по справі № 910/24029/13 змінено та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Визнати недійсним з моменту укладення Договір оренди нежитлового приміщення № 01-02/06 від 12.01.06. укладений між Закритим акціонерним товариством "Інститут розвитку передових технологій" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій") та Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Первісний позов Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на користь Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 14 092 989,73 грн. отриманих без достатніх правових підстав, 68 820,00 грн. судового збору за подання позовної заяви. В задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" відмовити повністю." Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на користь Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 36 540,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

23.12.14. на виконання вищевказаної постанови Господарським судом міста Києва видані накази про стягнення з ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" на користь ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 14 092 989,73 грн. отриманих без достатніх правових підстав, 68 820грн. судового збору за подання позовної заяви, про стягнення з ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" на користь ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 36 540,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного суду України від 01.07.15 постанову Вищого господарського суду України від 18.02.15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.14 у справі № 910/24029/13 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.14 у справі № 910/24029/13 залишено без змін.

Постановою ВДВС Шевченківського РУЮ від 27.11.15 відкрито виконавче провадження № 49460569 з виконання наказу № 910/24029/13 від 05.11.15р.

14.12.15 ДП «Інформаційний центр» звернувся до ВДВС з вимогами закінчити виконавче провадження № 49460569 та скасувати вжиті заходи примусового виконання рішення, та вчинити інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

15.12.2015 постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві закінчено виконавче провадження № 49460569, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 258/7 від 11.09.2015, вказано про припинення діяльності Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 25287988, місцезнаходження: 04053 м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, б. 73 шляхом ліквідації. Головою ліквідаційної комісії призначено Личова О.В. - заступника генерального директора Держінформ'юст з правових питань. У зазначеному наказі вказано, що ліквідаційна комісія здійснює управління справами Держінформ'юст на період до завершення його ліквідації, у тому числі представляє підприємство у відносинах з третіми особами та виступає в суді від імені підприємства.

Скаржник звертаючись до господарського суду зі скаргою на дії ДВС зазначив, що дії державного виконавця є незаконними, оскільки порушено порядок завершення виконавчого провадження, а саме: постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2015 закінчено виконавче провадження № 49460569, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження".

Крім того, заперечуючи проти ухвали господарського суду від 14.04.2016, якою ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" відмовлено у задоволенні скарги на дії ВДВС Шевченківського РУЮ, скаржник вказує на те, що ліквідації боржника фактично не відбулось; поза увагою залишилось то, що виконання судових рішень виконується органами державної виконавчої служби або органами державного казначейства, а у випадку неможливості його виконання, таке рішення виконується за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень. Таким чином, державний виконавець повинен був надіслати наказ ліквідаційній комісії, а потім закінчити виконавче провадження, тоді як насправді наказ було надіслано зі спливом трьох днів після закінчення виконавчого провадження, що є порушенням ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява N 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Суб'єктний склад сторін спору про оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС регламентується нормами ГПК України і Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.

Так, відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Разом з тим, скаржником не доведено факту відсутності у боржника коштів чи майна на яке можливо звернення стягнення.

Відповідно до ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом реорганізації або ліквідації за рішенням власника чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених Господарським кодексом - за рішенням суду.

За приписами статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції Закону виконавче провадження закінчується після офіційного оприлюднення постанови про визнання боржника банкрутом, і з цього моменту грошові вимоги до боржника за виконавчими документами погашаються в порядку, передбаченому Законом. При цьому виконавчі документи надсилаються до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 14.04.16., Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників. Головою ліквідаційної комісії відповідача є Личов Олексій Валерійович.

Статтю 50 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено частиною четвертою, яка визначає наслідки закінчення виконавчого провадження у зв'язку з офіційним оприлюдненням повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За правилами пунктів 1, 2 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

01.12.2015 Верховний Суд України у справі 21-3331а15818/8714/13а щодо оскарження постанови ДВС про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з ліквідацією боржника зазначив наступне.

Відповідно до частини другої статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням її учасників, в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому статтями 111, 112 ЦК України та статтями 60, 61 ГК України.

Відповідно до частини третьої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Викладене вище спростовує міркування скаржника, що державний виконавець повинен був надіслати наказ ліквідаційній комісії, а потім закінчити виконавче провадження, тоді як насправді наказ було надіслано зі спливом трьох днів після закінчення виконавчого провадження, що є порушенням ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання скаржника на практику Європейського суду щодо ефективного примусового виконання рішення суду, та посилання на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» колегія суддів апеляційного господарського суду вважає недоцільним у даній справі, оскільки, як вже зазначалося вище, у відповідності до статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження закінчується після офіційного оприлюднення постанови про визнання боржника банкрутом, і з цього моменту грошові вимоги до боржника за виконавчими документами погашаються в порядку, передбаченому Законом. На переконання колегії суддів такий документ підлягає подальшому виконанню органом, що проводить ліквідацію юридичної особи. Колегія суддів звертає увагу на те, що у даному випадку підстава для закінчення виконавчого провадження передбачена спеціальною нормою, яка міститься в статті 67 Закону України «Про виконавче провадження», та при застосуванні якої загальні норми статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» не порушуються.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а ухвала господарського суду є обґрунтованою і такою, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 106, 121-2 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 по справі №910/24029/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/24029/13 повернути господарському суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров