Постанова № 58371138, 15.06.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р.Справа № 915/85/16Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання - Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1 (за посвідченням),

від Коблівської сільської ради не зявився,

від Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області не зявився,

від ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод» ОСОБА_2 (за довіреністю),

від ПАТ «Юнекс Банк» - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 19.04.2016

у справі № 915/85/16

за позовом Керівника Миколаївської міської прокуратури №1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області

до 1. Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області

2. Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 Публічне акціонерне товариство «Юнекс Банк»

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку і його скасування

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 15.06.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року керівник Миколаївської міської прокуратури №1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі Прокуратура, позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області із позовом до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі Адміністрація, відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» (далі ПАТ «ЧСЗ», відповідач 2) в якому, просив:

визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №795 від 18.08.2008;

визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЕ № 930143 від 26.09.2008 на право власності Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівний завод» на земельну ділянку площею 2, 6277 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0201, розташовану на проспекті Курортний, 39 в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Позов обґрунтований тим, що спірна земельна ділянка повністю розміщена в нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а продаж земельних ділянок прибережних захисних смуг у власність законодавством не передбачений. Крім цього, оскаржене розпорядження прийнято Березанською райдержадміністрацією з перевищенням наданих законом повноважень.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.04.2016 залучено до участі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 Публічне акціонерне товариство «Юнекс Банк» (далі Банк, третя особа).

19.04.2016 до господарського суду від прокурора надійшло клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, в якому останній просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між Березанською райдержадміністрацією та ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» від 22.08.2008 та зареєстрований у реєстрі правочинів за №1827.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.04.2016 у задоволенні позову Прокурору відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що прийняте Березанською райдержадміністрацією спірне розпорядження № 795 від 18.08.2008 (як субєктом владних повноважень) про продаж ПАТ «ЧСЗ» у власність земельну ділянку є ненормативним актом органу влади, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Обраний заявником спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку і його скасування, суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний акт не є актом нормативного характеру, є похідним від оспорюваного рішення.

Клопотання прокурора щодо виходу судом за межі позовних вимог та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Березанською райдержадміністрацією та ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» 22.08.2008, зареєстрований у реєстрі правочинів за № 1827, не було розглянуто господарським судом, у звязку з відмовою у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, прокурор звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду не відповідає обставинам справи, судом помилково застосовано до спірних правовідносин висновки Конституційного Суду України і Верховного Суду України, у звязку з чим вказане рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.06.2016.

26.05.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від ПАТ «ЧСЗ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить застосувати строки позовної давності.

01.06.2016 у звязку з неявкою в судове засідання представників Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» розгляд апеляційної скарги було відкладено на 15.06.2016.

Представники Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» в судове засідання 15.06.2016 не зявились, та не скористались своїм правами на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 13.05.2016, 02.06.2016, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Проте, така неявка представників Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та Публічного акціонерного товариства «Юнекс Банк» не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалами Одеського апеляційного господарського суду явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 15.06.2016 представник прокуратури надала пояснення, якими підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила задовольнити останню.

Представник відповідача ПАТ «ЧСЗ» в судовому засіданні 15.06.2016 заперечував щодо апеляційної скарги та просив суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури та ПАТ «ЧСЗ», перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 19 серпня 2008 року за № 795 Березанською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження «Про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення», згідно з яким вирішено продати державній акціонерній холдинговій компанії «Чорноморський суднобудівний завод» земельну ділянку загальною площею 2,6277 га, яка знаходиться в її користуванні, рекреаційного призначення для обслуговування бази відпочинку «Чорноморець», розташованої за адресою: зона відпочинку «Коблево» (с.Коблево, пр. Курортний, 39) за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, встановивши вартість земельної ділянки відповідно до висновку експертної оцінки в розмірі 1 249 103,00грн.

На підставі вказаного розпорядження, 22 серпня 2008 року між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області (продавцем), та державною акціонерною холдинговою компанією «Чорноморський суднобудівний завод» (покупцем), був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив згадану земельну ділянку, на якій сьогодні знаходиться нерухоме майно, комплекс, пансіонат «Чорноморець», належне покупцеві на праві власності.

Зазначена земельна ділянка була передана покупцю за актом приймання-передачі 22.08.2008 (а.с.28).

На підставі вказаних документів ПАТ «ЧСЗ» оформило право власності на земельну ділянку, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №930143 та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.10.2015 (а.с. 30-38).

Щодо застосування у даній справі строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року, № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Таким чином, для застосування строку позовної давності суд повинен встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

В даному випадку господарським судом було вірно зазначено, що позовні вимоги Керівника Миколаївської міської прокуратури №1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області задоволенню не підлягають, у звязку з тим, що обраний заявником спосіб захисту не порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Згідно приписів статті 15 цього кодексу, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2).

Положення статті 16 наведеного кодексу передбачають захист цивільних прав та інтересів судом та визначають способи такого захисту, і встановлюють, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому вбачається, що ефективним засобом захисту є такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Отже, скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є розпорядження органу місцевого самоврядування щодо продажу земельної ділянки для несільськогосподарського призначення, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, розпорядження про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення), позов, предметом якого є спірне розпорядження органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14.

Судова колегія зазначає, що господарським судом встановлено, а заявником не спростовано, що спірне розпорядження було виконано шляхом укладання 22 серпня 2008 року між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області (продавцем) та державною акціонерною холдинговою компанією «Чорноморський суднобудівний завод» (покупцем) договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Приймаючи до уваги те, що розгляд даного позову не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування спірною земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків), колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення даного позову як в частині визнання недійсним розпорядження так і в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку і його скасування, оскільки вказаний акт не є актом нормативного характеру, є похідним від оспорюваного рішення.

Також, враховуючи доводи скаржника та пояснення сторін, наданих на апеляційну скаргу, слід зазначити, що положення частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачають застосування такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, у рівній мірі як стосовно актів, виданих органом державної влади, так і виданих органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, отже доводи учасників судового процесу про можливість застосування цієї норми як норми прямої дії без врахування правових позицій Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України є безпідставними.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, вказаних висновків не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.04.2016 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:Головей В.М.

Судді:Гладишева Т.Я.

ОСОБА_3