Постанова № 58371089, 06.06.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р.Справа № 926/1826/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіМатущака О.І.

суддівМарка Р.І.Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргууправління освіти Чернівецької міської ради м. Чернівці

на рішення господарського суду Чернівецької області від 03.02.2016 р.

у справі№ 926/1826/15

за позовом: приватного підприємця ОСОБА_1 м. Чернівці

до відповідача: управління освіти Чернівецької міської ради м. Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача:виконавчого комітету Чернівецької міської ради м. Чернівці

про стягнення 50 674, 00 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не зявився;

відповідача: не зявився;

третьої особи: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецікої області у даній справі від 03.02.2016 р. позов задоволено частково. Стягнуто з управління освіти Чернівецької міської ради на користь приватного підприємця ОСОБА_1 39 868, 58 грн. збитків, заподіяних інфляцією 8 517, 06 грн. 3 % річних та 1 136, 88 грн. судового збору. У решті позовних вимог щодо стягнення суми 465,28 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 1 823,69 грн. 3% річних відмовлено у звязку із тим, що позивачем під час складання розрахунку була допущена арифметична помилка.

Вказане рішення мотивовано тим, що внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем товару, поставленого у серпні-жовтні 2013 р., на виконання умов договору № 29 про закупівлю товару за державні кошти від 19.07.2013 р., настала відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України у вигляді збитків від інфляції та 3% річних.

Відповідачем подано апеляційну скаргу за вих. №01-15/254 від 15.02.2016 р. на зазначене рішення суду яка обґрунтована численною кількість зазначених у ній фактів, роздумів та припущень, які не обґрунтовані хоча б будь-якими нормами чинного законодавства, а також з тієї підстави, що позивачем подано неналежний і незрозумілий розрахунок позовних вимог та що вини відповідача у виникненні спору немає, через обмеженість бюджетного фінансування управлінням державної казначейської служби у м. Чернівцях.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив щодо її задоволення а також вказав, що із змісту оспорюваного рішення не вбачається конкретних підстав та причин часткового, а не повного задоволення позовних вимог, хоча ним апеляційна скарга не подавалася.

У попередніх засіданнях представник позивача наполягав на доводах, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а представник відповідача та третьої особи жодного разу у судові засідання не зявлялися, хоча були належним і неодноразово повідомлені про час, місце та дату розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з доводами та запереченнями представника позивача, доводів, викладених у апеляційній скарзі та запереченнях на таку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не обґрунтована чинним законодавством, тому підлягає відмові у задоволенні, а оспорюване рішення першої інстанції залишенню без змін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним, 19.07.2013 р. між сторонами та третьою особою укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № 29, згідно якого третя особа доручала, а позивач взяв на себе обовязок у 2013 р. поставити відповідачеві прилади електричні побутові, натомість останній зобовязувався прийняти та оплатити товар.

У п. 4.1 договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар проводяться протягом семи банківських днів, з дати отримання відповідачем товаро-транспортних накладних. Відповідач подає доручення на здійснення платежу в управління державної казначейської служби у м. Чернівцях Чернівецької області. У разі затримання бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідачем на свій рахунок бюджетних коштів, призначених для фінансування закупівлі. При цьому розрахунок за поставлений товар може бути відстрочено до 30 календарних днів.

Таким чином, п. 4.1 Договору передбачив, що відповідач повинен розрахуватись з позивачем у будь-якому разі через 30 днів від моменту поставки товару.

Згідно видаткових накладних 22.08.2013 р. позивач поставив відповідачеві товар на суму 69330,00 грн., 02.10.2013 р. на суму 55032,00 грн., 07.10.2013 р. на суму 300555,00 грн.

Оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась із простроченням термінів, передбачених договором, а саме: 03.10.2013 р. сплачено 3000,00 грн., 27.05.2014 р. 231885,00 грн., 18.08.2014 р. 54330,00 грн., 26.08.2014 р. 100000,00 грн.

Наявність прострочення оплати поставленого товару відповідачем не заперечується.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку що у позивача виникло право вимагати від відповідача, а у відповідача обовязок оплати заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції та № 5 річних виходячи із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначені вище норми закону, суд прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову і стягнення 39868,58 грн. збитків, заподіяних інфляцією за період з 07.11.2013 р. по 31.07.2015 р. та 8517,06 грн. 3 % річних за період з 23.09.2013 р. по 27.11.2015 р., проте недостатньо мотивував рішення у цій частині, зіславшись лише на те, що позивачем допущена арифметична помилка.

Перевіривши розрахунки позивача, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про правильність перерахунків проведених судом, оскільки позивач небгрунтовано взяв до розрахунку заокруглений коефіцієнт 3% річних за один день - 0,01%, замість 0,008% (3:365=0,008), а щодо розрахунку інфляції, не врахував часткові розрахунки відповідача протягом травня місяця у сумі 5000 грн., 231 8885 грн., та протягом серпня 2014 року у сумах 30 000 грн., 54 330 грн. та 100 000 грн., а інфляція неправомірно нараховувалася на суму заборгованості, яка існувала на початок кожного із зазначених місяців 2014 року.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірні висновки, що доводи відповідача, які не спростовані доводами та матеріалами апеляційної скарги, спростовуються доказами у справі та не беруться до уваги з підстав, що наведені вище, а також вірно вказав, що прострочка виконання грошового зобовязання, якщо і відбулася внаслідок неналежних дій казначейства, то останнє не є стороною спірних правовідносин, а обовязок оплатити отриманий товар покладений на відповідача згідно умов п. 4.1 договору із максимально можливою відстрочкою платежу до 30 днів.

Окрім цього, відповідач, на що звернув увагу місцевий суд, не надав доказів затримки бюджетного фінансування.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі, тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 03.02.2016 р. у даній справі № 926/1826/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.06.2016 р.

ОСОБА_2Матущак

СуддіР.І.Марко

ОСОБА_3