Рішення № 58370931, 14.06.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа № 925/533/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Петрова В.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Шполянської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 12 894,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12 894,73 грн. з яких: 10 715,84 грн. заборгованості по орендній платі за землю, 1818,64 грн. пені, 132,20 грн. як 3 % річних та 228,05 грн. інфляційних на підставі договору оренди землі № 13 від 13.02.2015.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника у жодне судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвала суду від 03.06.2016 надіслана відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шполянської міської ради № 2-17.5/VІ від 30.12.2010 ( а.с. 11) "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право оренди ФОП ОСОБА_2 на земельну ділянку в АДРЕСА_2" було вирішено затвердити фізичної особі - підприємцю ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право оренди терміном на 5 років на земельну ділянку площею 0,0567 га, для комерційної діяльності в межах АДРЕСА_2.

На підставі вказаного рішення 13.02.2015 між Шполянською міською радою в особі заступника міського голови ОСОБА_3 , який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Орендодавець за договором та позивач у справі), з однієї сторони та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Орендар за договором та відповідач у справі) з другої сторони було укладено договір оренди землі № 13 ( а.с. 12-13) за умовами якого Орендодавець і Орендар в звязку з прийняттям рішення сесії Шполянської міської ради від 30.12.2010 № 2-17.5/VІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право оренди ФОП ОСОБА_2 на земельну ділянку в АДРЕСА_2" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ( п. 1.1.1. договору).

Договір діє до 30.12.2015. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1 договору).

В оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 0,0567 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 (п. 2.1. договору).

06.04.2016 між сторонами у справі було підписано акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель Шполянської міської ради, що засвідчує факт користування відповідачем орендованою земельною ділянкою (а. с. 15).

На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, - нежитлова одноповерхова капітальна будівля (кафе); майно знаходиться в стані придатному до використання за призначенням ( п. 2.2. договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що надається в оренду по АДРЕСА_2, згідно з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки наданого відділом Держземагенства у Шполянському районі від 08.07.2014 р. № 4450/07-17 становить: за площу 567 кв. м. - 156 565,71 грн. ( п. 2.3. договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7.5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0567 га, в АДРЕСА_2 з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, що дорівнює 1,249 і становить - 1222,19 (одна тисяча двісті двадцять дві гривні 19 коп). на місяць (п. 4.1. договору).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації. Орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, та щорічно сплачувати проіндексований розмір орендної плати. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься відповідно без внесення змін та доповнень до цього договору (п. 4.2. договору).

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно до 30 числа наступного місяця за звітним на рахунок міської ради. Рахунок про сплату орендної плати орендодавцем не виставляється. Орендар бере на себе обов'язок уточнення зміни розмірів орендної плати та банківських реквізитів, в орендодавця або через фінансові та податкові органи за місцезнаходженням земельної ділянки (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правовідносини сторін регулюються нормами статей 759 ч. 1, 760 ч. 3, 762 ч. 1, 3, 5, 763 ч. 1, 795 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором; договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Сторонами не надано доказів визнання недійсним укладеного ними договору оренди землі, чи його розірвання в період обрахунку позивачем боргу по орендній платі.

Позивач вказує, що після закінчення дії договору 30.12.2015 року даний договір за згодою сторін продовжений не був, відповідач також не доводив свої права через суд на поновлення дії цього договору в порядку ст. 33 ЗУ "Про оренду землі".

За твердженням позивача, за період з 06.04.2015 по 30.12.2015 відповідачу нараховано орендну плату в розмірі 10 715,84 грн., що підтверджується розрахунком суми позовних вимог ( а.с. 24).

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

В статті 25 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Доказів повної сплати суми боргу за позовними вимогами відповідач суду не надав, звіряння розрахунків за пропозицією суду відповідач із позивачем не провів. Заперечень проти наявності, підстав виникнення та розміру боргу за позовними вимогами з боку відповідача суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною та такою що підлягає до задоволення вимогу позивача про стягнення з відповідача 10 715,84 грн. заборгованості по орендній платі за період з 06.04.2015 по 30.12.2015 (а.с. 24). Розрахунок заборгованості складено вірно та у відповідності до умов договору між сторонами.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 ЦК якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

В п. 4.6. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

На підставі ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими визначено, що пеня встановлюється угодою сторін, але при її сплаті розмір пені не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період прострочення, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в суму 1 818,64 грн. за період з квітня по грудень 2015 року (а.с. 25-29).

Нарахування позивачем пені також не виходить за межі шестимісячного строку, передбаченого для її обрахунку згідно ч. 6 ст. 232 ГК України.

Розрахунок пені перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Після перерахунку сума пені складає лише 1 818,63 грн.

Доказів проведення розрахунку по пені із позивачем відповідач суду не надав, а тому позов у цій частині підлягає до часткового задоволення - з відповідача на користь позивача слід стягнути примусово 1 818,63 грн. пені.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, користуючись своїм правом, просить суд стягнути з відповідача 132,20 грн. як 3% річних за квітень-грудень 2015 року та інфляційних в сумі 228,05 грн. за період з 31.05.2015 року по 29.02.2016 року за прострочення сплати орендної плати за землю за 2015 рік (а.с. 30-33).

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 132,20 грн. за відповідні періоди, встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов в цій частині повністю.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних в сумі 228,05 грн. за відповідні періоди, встановив неправильність їх нарахування і після перерахунку належна сума інфляційних становить лише 227,35 грн.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не надав, докази проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач довів наявність порушеного права та обґрунтованість підстав для задоволення позовних вимог, однак позов підлягає до часткового задоволення - з відповідача на користь позивача слід стягнути 10 715,84 грн. боргу по орендній платі, 1818,63 грн. пені, 132,20 грн. як 3% річних, 227,35 грн. інфляційних на підставі умов договору № 13 оренди землі від 13.02.2015 року.

В решті вимог у позові слід відмовити повністю через помилки у розрахунках.

На підставі ст. 49 ГПК України, враховуючи вину відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 378,00 грн. повністю на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Шполянської міської ради (ідентифікаційний код 04061576, Черкаська область, м. Шпола, вул. Пролетарська, 59) -- 10 715,84 грн. боргу по орендній платі, 1818,63 грн. пені, 132,20 грн. як 3% річних, 227,35 грн. інфляційних на підставі умов договору № 13 оренди землі від 13.02.2015 року та 1378,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 16 червня 2016 року

Суддя Н.М. Спаських