Постанова № 58370921, 15.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.06.2016 р. справа №905/3699/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю; ОСОБА_5 - за довіреністю; ОСОБА_6 - за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського регіонального виробничого управління Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Маріупольна рішення господарського суду Донецької областівід14.03.2016 р.у справі№ 905/3699/15 (суддя: Гринько С.Ю.)за позовомКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського регіонального виробничого управління Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Маріупольдо Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Маріупольпропереддоговірний спір

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського регіонального виробничого управління Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі КП "Компанія "Вода Донбасу" в особі МРВУ КП "Компанія "Вода Донбасу", позивач), як постачальник, та Комунальне підприємство "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі КП "МВУ ВКГ", відповідач), як споживач, уклали договір № 3 про надання послуг централізованого питного водопостачання від 21.11.2013 р. (далі - договір).

КП "Компанія "Вода Донбасу" в особі МРВУ КП "Компанія "Вода Донбасу" направило відповідачу проект додаткової угоди № 4 від 26.11.2015 р. до договору (далі додаткова угода № 4).

Відповідач додаткову угоду № 4 підписав з протоколом розбіжностей від 26.11.2015 р. (далі протокол розбіжностей).

З пропозицією відповідача щодо підписання додаткової угоди № 4 в редакції протоколу розбіжностей позивач не погодився, що стало підставою для звернення останнього до господарського суду Донецької області з позовом в порядку ст. 181 Господарського кодексу України.

Вирішуючи спір місцевий господарський суд 14.03.2016 р. прийняв рішення, резолютивну частину якого виклав наступним чином:

Позов Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" м.Маріуполь в особі Маріупольського регіонального виробничого управління Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" м.Маріуполь до Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" м.Маріуполь про вирішення неврегульованих пунктів протоколом розбіжностей до додаткової угоди № 4 від 26 листопада 2015 року до договору № 3 від 21.11.2013р. про надання послуг централізованого водопостачання задовольнити частково.

Вважати врегульованими пункти додаткової угоди № 4 від 26.11.2015р. наступним чином:

1. П.3.1 розділу 3 "Ціна договору" викласти в наступній редакції: "Вартість послуг за цим договором за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року складає 117306000,00грн. (разом з ПДВ). Тариф на послугу з питного водопостачання за кубічний метр становить 1,47 грн. без врахування податку на додану вартість. Податок на додану вартість за ставкою 20%";

2. П.1.1 розділу 1 "Предмет договору" викласти в наступній редакції: "Постачальник" зобовязується протягом дії договору надати послуги "Споживачу" з централізованого водопостачання, а "Споживач" зобовязується прийняти і оплатити надані "Постачальником" послуги. Найменування послуг за ДК 016:2010: код 36.00.2. обробка та розподіл води трубопроводами".

3. П.2.1 розділу 2 "Якість послуг" викласти в наступній редакції: "Якість води, що поставляється централізованого водопостачання повинна відповідати державним стандартам, державним санітарним нормам і правилам".

4. П.4.2 розділу 4 "Порядок здійснення оплати" викласти в наступній редакції: "До рахунку додаються: акти наданих послуг, податкова накладна, на підставі яких здійснюється остаточний розрахунок за поставлену кількість води за минулий місяць "Споживачем". При цьому податкову накладну "Постачальник" повинен оформити згідно з правилами, встановленими п.20.1.1 Податкового кодексу України та зареєструвати її у Єдиному реєстрі у строки, встановлені Податковим кодексом України. У випадку порушення "Постачальником" зобов'язань по наданню податкової накладної та порядку її оформлення, встановлених абзацом першим цього пункту 4.2. Розділу 4 договору та Податковим кодексом України "Постачальник" сплачує "Споживачу" штраф у розмірі суми ПДВ протягом п'яти днів з моменту пред'явлення письмової претензії "Споживачем".

5. П.5 додаткової угоди прийняти в наступній редакції: "Початок строку дії додаткової угоди №4 до договору № 3 від 21.11.2013року з дня набрання законної сили рішення господарського суду".

Стягнути з Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", ЄДРПОУ 03361508, Донецька область, м.Маріуполь 87500, вул. Варганова, 7 на користь Маріупольського регіонального виробничого управління Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", ЄДРПОУ 35397832, Донецька область, м.Маріуполь 87547, вул. К. Лібкнехта, 177а витрати по оплаті судового збору у розмірі 698,00грн.

Рішення суду мотивоване обгрунтованістю пропозиції відповідача щодо внесення змін до умов договору в редакції протоколу розбіжностей.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2016 р., позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким додаткову угоду № 4 залишити в його редакції та не приймати пропозиції відповідача, викладені в протоколі розбіжностей.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Щодо п. 2.1. розділу 2 договору скаржник стверджує, що господарським судом Донецької області безпідставно не прийнято до уваги ТУ У 41.0-00191678-002:2005 "Вода господарсько-питного призначення Старо-Кримської фільтрувальної станції", оскільки ТУ У, на його думку, є нормативним документом, на який позивач вправі посилатися у договірних відносинах з відповідачем.

Позивач вважає, що визначена судом першої інстанції редакція п. 4.2. розділу 4 договору не відповідає вимогам чинного законодавства, так як оплата за надані послуги може здійснюватися виключно на підставі актів наданих послуг, а також, повна оплата відповідачем наданих послуг не свідчить про виникнення збитків на 20 % втраченого податкового кредиту по ПДВ. Крім того, позивач вказує на те, що штраф не має відношення до зазначених збитків та разом зі строком оплати в 5 діб не передбачений чинним законодавством.

Представники позивача у судових засіданнях підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.06.2016 р. проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

За змістом договору, в т.ч. п. 3.1., додаткової угоди № 1 до договору, загальна ціна цього договору встановлюється, виходячи з діючих тарифів, встановлення яких не залежить від волі сторін та кількісних характеристик послуг (їх обсяг), що узгоджуються сторонами на кожен рік дії договору з помісячним розрахунком.

Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що цей договір діє з 01 січня 2014 р. до 31 березня 2014 р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому сторонами при виконанні договору укладались додаткові угоди до договору: - № 1 від 10.02.2014 р.; - № 1-1 від 10.02.2014 р.; - № 2 від 01.12.2014 р.; - № 3 від 12.02.2015 р., за змістом яких підтверджувався факт продовження дії договору та відображалася загальна ціна послуг на відповідний рік.

Виходячи зі змісту додаткової угоди № 4 позивач фактично підтвердив продовження дії договору на 2016 рік та зазначив загальну ціну договору, виходячи з погодженого між сторонами обсягу надання послуг на 2016 рік та діючих тарифів.

Отже, зазначена угода не вносить будь-яких змін до діючого договору на 2016 рік, а лише підтверджує його пролонгацію та визначає загальну ціну договору на цей період.

Звертаючись з вимогою до суду щодо розгляду розбіжностей, які виникли при підписанні додаткової угоди № 4 позивач помилково вважав, що зазначена угода є окремим договором, підписання якої є обовязковим в силу закону та помилково вважав, що умови, зазначені відповідачем в протоколі розбіжностей є такими, що будуть вважатися прийнятими позивачем в разі незвернення його до суду в 20-денний строк в порядку ст. 181 ГК України.

Матеріалами справи встановлено та сторонами не оспорюється, що дію основного договору, обов'язкове укладення якого передбачено діючим законодавством, продовжено сторонами на 2016 рік, він виконується сторонами на момент звернення позивача з позовом до суду, на момент розгляду судом та на даний час не припинив свою дію.

Отже, підписання сторонами будь-якої угоди до договору або спір з цього приводу може стосуватися лише внесення змін до діючого договору або його розірвання.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Будь-яких позовних вимог з приводу внесення змін до договору позивачем не заявлялося.

Позовні вимоги відносно підписання спірної угоди не містять вимог щодо зазначених змін, оскільки додаткова угода № 4 за змістом не вносить будь-яких змін до умов договору.

Суд першої інстанції помилково вирішив по суті пропозиції відповідача щодо внесення змін до умов договору, які викладені в протоколі розбіжностей, оскільки відповідач зустрічний позов у межах даної справи щодо внесення змін до умов договору в редакції протоколу розбіжностей не заявляв.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому, задоволенню не підлягають.

Отже, місцевим господарським судом порушено вимоги ст. 181 Господарського Кодексу України та помилково застосовано до правовідносин ст.ст. 180, 187, 189 ГК України та ст.ст. 546, 630, 638, 666, 691-695 ЦК України.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються на позивача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського регіонального виробничого управління Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2016 року у справі № 905/3699/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2016 року у справі № 905/3699/15 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського регіонального виробничого управління Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийК.І. Бойченко

Судді:О.В. Стойка

ОСОБА_3