Рішення № 58370859, 13.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016р. Справа№ 914/763/16

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів, Львівська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Люс-Три», м.Львів

та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», м.Дніпропетровськ,

про стягнення заборгованості в сумі 125 969,81 грн.

Суддя Коссак С.М.

Секретар Сало О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 03.11.2015р.;

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області 21.03.2016р. Приватним акціонерним товариством «Галичина подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люс-Три» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» про стягнення заборгованості в сумі 125 969,81 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.03.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.04.2016р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 18.04.2016р. розгляд справи відкладено на 05.05.2016р., а 05.05.216р. на 18.05.2016р.

18.05.2016р. ухвалою суду продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 13.06.2016р.

В судовому засіданні 13.06.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримує повністю просить позов задоволити повністю, з підстав зазначених в позовній заяві та долучених до матеріалів справи документів.

Відповідачем-1 явки повноважного представника в судове засідання 13.06.2016р. повторно не забезпечено, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання.

Відповідачем-2 явки повноважного представника в судове засідання 13.06.2016р. також повторно не забезпечено, витребуваних судом документів не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ст.75 ГПК України, суд, беручи до уваги встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.

У судовому засіданні 13.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

За рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Галичина» від 29.08.201рр. статут товариства приведений у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» та найменування товариства змінено із Закритого акціонерного товариства «Галичина» на Приватне акціонерне товариство «Галичина», що підтверджується статутом ПрАТ «Галичина» та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.08.2011р.

31.12.2010р. між ТзОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (відповідач-2 у справі) та ЗАТ «Галичина» (позивач у справі) було укладено Договір №141 (далі за текстом - Договір), згідно якого постачальник (позивач у справі») зобовязується поставити товар на умовах СІР (рампа торгівельного центру в місті поставки згідно замовлення покупця), а покупець (відповідач-2) зобовязується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов Договору.

Відповідно п.11.2. Договору, доповнення і додатки, підписанні обома сторонами, є невідємною частиною Договору.

Сторонами за Договором не одноразову підписувалися протоколи розбіжностей до Договору № 141 та додаткові угоди до Договору № 141.

Відповідно до п. 2.6. Договору ( в редакції додаткової угоди б/н від 26.02.2014р.) право власності на товар переходить до покупця з моменту підписаня уповноваженими представниками сторін транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Дата підписання накладної зазначається на штампі покупця «Приймання товару».

Покупець зобовязаний здійснювати оплату за поставлений товар, за вирахуванням сум,які передбачені Договором, які наступають після спливу 25 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату два рази на тиждень по робочих вівторках та четвергах ( в день, який настане раніше після спливу строк оплати) (п.5.6. Договору ( в редакції додаткової угоди б/н від 26.02.2014р.

Згідно транспортних накладних за період з 13.11.2014р. по 12.12.2014р. позивачем поставлено товар, а відповідачу-2 отримано даний товар, що підтверджується підписами та печатками сторін та штампом покупця з датою прийняття товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 покладені на нього зобовязання щодо оплати отриманого товару за Договором в сумі 88 140,65 грн. не виконав, у звязку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар, що підтримується позивачем та належними та допустимими доказами не заперечується відповідачем-2.

Належних та допустимих доказів своєчасної та повної оплати отриманого товару згідно Договору відповідачем-2 не надано.

Належних та допустимих доказів іншого відповідачем-2 не надано.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 3 203,71 грн. 3% річних та 34 625,45 грн. інфляційних втрат.

Судом також встановлено, що 22.02.2016р.між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люс-Три» (поручитель, відповідач-1 у справі)) та ПрАТ «Галичина» (кредитор, позивач у справі) укладено договір поруки №1.

За цим договором поручитель (відповідач-1) зобовязується солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (боржник, відповідач-2), зобовязань за договором від 31.12.2010р. № 141, укладеним між ПрАТ «Галичина» і боржником (п. 1.1. договору поруки).

Відповідно до п. 1.3. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань боржником в повному обсязі, включаючи основний борг, штрафні санкції, інфляційні, проценти річних та відшкодування збитків.

Згідно п. 3.1. договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

У звязку із невиконанням відповідачами своїх зобовязань щодо оплати, позивач звернулося до суду із позовом до ТзОВ «Люс-Три» та ТзОВ «Торгівельний будинок «Амстор» про стягнення солідарно заборгованості у сумі 88 140,65 грн., 3 203,71 грн. 3% річних, 34 625,45 грн. інфляційних нарахувань та судових витрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобовязання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобовязань за Договором. Виконання обовязку проведення відповідачем-2 оплати вартості отриманого товару не підтверджений. Відповідач-2 не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 88 140,65 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на момент винесення судового рішення матеріалами справи обґрунтована наявність заборгованості ТзОВ «Торговий дім «Амстор» перед ПрАТ «Галичина» за товар згідно Договору № 141 від 31.12.2010р. на суму 88 140,65грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання відповідачем-2, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перевірку, встановив, що нараховані позивачем 3% річних від прострочення грошового зобовязання в сумі 3 203,71 грн. нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Відповідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вище наведеного, встановив, що станом на 31.12.2014р., у відповідача існувала заборгованість в сумі 69 262,07 грн., що індексується наступним місяцем у якому мав бути здійснений платіж, тобто січнем 2015р. 103,1%. Станом на 31.01.2015р., заборгованість становила 88 140,62 грн. яка індексується з лютого 2015р. до лютого 2016р., що здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд встановив, що стягненню підлягає 33 084,48 грн. інфляційних втрат, а в частині стягнення 1 540,97 грн. інфляційних трат слід відмовити.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно п. 3.2. договору поруки №1 від 22.02.2016р. даний договір припиняється у випадку не предявлення кредитором вимоги до поручителя протягом десяти календарних днів з моменту настання строку виконання зобовязання боржником.

Як вбачається із матеріалів справи, вимога до відповідача-1 у вказаний строк не предявлялася, договір поруки №1 від 22.02.2016 р. на момент подання позову є припиненим, відтак позовні вимоги до відповідача-1 є безпідставними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача -2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Амстор» обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 88 14065грн. основного боргу, 3 203,71 грн. 3% річних, 33 084,48 грн. інфляційних нарахувань. В задоволенні решти позовних вимог до відповідача-2 та вимог до відповідача -1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Люс-Три» слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача-2, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача-2 відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 15, 526, 530, 543, 553, 554, 559, 599, 610-612, 625, 626 ЦК України, ст. 179, 193, 265 ГК України та ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Амстор» (49038, м. Дніпропетровськ, вул.. Ленінградська, буд. 27; ідентифікаційний код 32516492) на користь Приватного акціонерного товариства «Галичина» (80200, м. Радехів, Львівська область, вул.. Б. Хмельницького, 120; ідентифікаційний код 25553579) 88 140, 65грн. основного боргу, 3 203,71 грн. 3% річних, 33 084,48 грн. інфляційних нарахувань та 1 866,43 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Амстор» та позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люс-Три» відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 16.06.2016р.

Суддя Коссак С.М.