Рішення № 58370675, 13.06.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р. Справа № 911/1259/16

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до Бориспільського районного підприємства теплових мереж Райтепломережа, Київська обл., с. Головурів

про стягнення 303 188, 58 грн

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №14-88 від 18.04.2014)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.04.2015 Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі- Національна акціонерна компанія Нафтогаз України/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Бориспільського районного підприємства теплових мереж Райтепломережа (далі-БРПТМ Райтепломережа/відповідач) про стягнення 303 188,58 гривень, з яких: 77 182,75 грн заборгованості по оплаті поставленого газу за договором купівлі-продажу природного газу №13/2814-ТЕ-17 від 28.12.2012, 37 225,01 грн пені, 160 562,91 грн інфляційних втрат та 28 217,91 грн 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2016 порушено провадження у справі №911/1259/16, розгляд справи призначено на 25.04.2016.

Ухвалами господарського суду Київської області від 25.04.2016, 16.05.2016 та 23.05.2016 розгляд справи відкладався на 16.05.2016, 23.05.2016 та 13.06.2016 відповідно.

У судові засідання 25.04.2016, 16.05.2016, 23.05.2016 та 13.06.2016 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання та неприбуття у судові засідання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи БРПТМ Райтепломережа було повідомлене належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0103250966168.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (далі-продавець) та БРПТМ Райтепломережа (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2814-ТЕ-17 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до пп. 3.3. та 11.1. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом січня-квітня 2013 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 546 974,59 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:

- б/н від 30.06.2013 за поставлений газ у січні 2013 року на суму 195 886,43 грн,

- б/н від 28.02.2013 за поставлений газ у лютому 2013 року на суму 143 705,65 грн,

- б/н від 31.03.2013 за поставлений газ у березні 2013 року на суму 154 712,08 грн,

- б/н від 30.04.2013 за поставлений газ у квітні 2013 року на суму 52 670,43 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обовязки за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого газу не виконав.

Як слідує з наданої позивачем відомості по операціям з 01.01.2013 по 28.02.2015 за підписом головного бухгалтера, 25.01.2013 відповідачем було здійснено оплату за природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу №13/2814-ТЕ-17 від 28.12.2012 у розмірі 25 000,00 грн, зарахованих позивачем в рахунок оплати газу за січень 2013 року.

Водночас, з вищезазначеної відомості слідує, що позивачу 29.10.2014 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30 Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, п. 2 ст. 16 закону України «Про держбюджет» та договору №766/30 від 14.10.2014 з Державного бюджету України було перераховано 444 791,84 грн, зарахованих позивачем в рахунок погашення:

- залишку заборгованості відповідача за поставку газу в січні 2013 року у розмірі 170 886,43 грн,

- заборгованості відповідача за поставку газу в лютому 2013 року у повному обсязі у розмірі 143 705,65 грн,

- заборгованості відповідача за поставку газу в березні 2013 року частково у розмірі 130 199,76 грн.

Решту ж вартості поставленого газу у березні 2013 року у розмірі 24 512,32 грн та у квітні 2013 року у розмірі 52 670,43 грн відповідачем не оплачено, внаслідок чого за останнім утворилось сукупно 77 182,75 грн заборгованості.

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути з БРПТМ Райтепломережа, зокрема, 77 182,75 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченавденого.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду наведеного, підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2013 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу та, відповідно, породжує для останнього обовязок щодо його оплати у повному обсязі, у відповідності до п. 6.1. договору, до 14.02.2013, 14.03.2013, 14.04.2013 та 14.05.2013 відповідно.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого позивачем газу у повному обсязі не оплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 77 182,75 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором в частині повної оплати вартості поставленого газу, позивач просить суд стягнути з БРПТМ Райтепломережа, зокрема, 3 621,99 грн пені, нарахованої за період з 14.05.2013 по 13.11.2013 на 52 970,43 грн заборгованості за квітень 2013 року,

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір пені, обрахованої судом в межах визначеного позивачем періоду, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 621,99 грн пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням БРПТМ Райтепломережа своїх грошових зобовязань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема:

- 69 483,14 грн інфляційних втрат, нарахованих, за періоди:

з листопада 2014 року по грудень 2015 року на 54 593,34 грн заборгованості за березень 2013 року, збільшеної на суму інфляційних втрат за попередній період нарахування;

з травня 2013 року по грудень 2015 року на 52 670,43 грн заборгованості за квітень 2013 року;

- 5 267,94 грн 3% річних, нарахованих за періоди:

з 30.10.2013 по 07.02.2016 на 24 512,32 грн залишку заборгованості за березень 2013 року;

з 14.05.2013 по 07.02.2016 на 52 670,43 грн заборгованості за квітень 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З системного аналізу наведеної норми суд дійшов висновку, що нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення.

З огляду наведеного, приписи ст. 625 ЦК України передбачають збільшення суми боргу на індекс інфляції за весь період прострочення, а не наростаючим порядком з урахуванням щомісячного збільшення, у той час, як позивачем інфляційні витрати, зокрема, з листопада 2013 року по грудень 2015 року нараховано не на саму суму боргу, що мала місце у відповідному розрахунковому періоді, а на суму боргу, яка вже збільшена на розмір інфляційних втрат, що суперечить положенням ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, встановлені п. 6.1 договору строки остаточних розрахунків за спожитий газ, а також дні здійснення відповідачем розрахунків за договором, суд здійснював перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат за періоди:

з 01.11.2014 по 31.12.2015 на 24 512,32 грн залишку заборгованості за березень 2013 року,

з 14.05.2013 по 31.12.2015 на 52 670,43 грн заборгованості за квітень 2013 року.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, перерахованих судом в межах визначених позивачем періодів з урахуванням вимог вищезазначених норм закону, становить 61 434,06 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 69 483,14 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 61 434,06 грн.

Водночас, оскільки заявлений до стягнення розмір 3% річних, обрахованих судом в межах визначених позивачем періодів, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 5 267,94 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором в частині проведення своєчасних розрахунків за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 33 603,02 грн пені, 91 043,77 грн інфляційних втрат та 22 949,99 грн 3% річних, нарахованих на вартість несвоєчасного оплаченого газу, який було поставленого протягом січня-березня 2013 року.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з нижчезазначеного.

За змістом приписів ст. ст. 610, 614 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з тим, як встановлено судом та визнається позивачем у даній справі, розрахунок за поставлений природний газ у січні (залишок боргу у розмірі 170 886,43 грн), лютому та березні (частина боргу у розмірі 130 199,76 грн) 2013 року загальною вартістю 444 791,84 грн відбувся у повному обсязі та порядку, що передбачені договором про організацію взаєморозрахунків №776/30 від 14.10.2014.

Таким чином, уклавши 14.10.2014 договір про організацію взаєморозрахунків №766/30, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, отриманий за періоди, на які позивачем було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати, що є предметом розгляду у даній справі, а тому для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

За таких обставин, враховуючи наведені нормативні та законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача відповідача 33 603,02 грн пені, 91 043,77 грн інфляційних втрат та 22 949,99 грн 3% річних, нарахованих на заборгованість по оплаті вартості поставленого протягом січня-березня 2013 року газу, погашеній в порядку, передбаченому договором про організацію взаєморозрахунків №776/30 від 14.10.2014, не відповідає вимогам статей 611, 612, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція про відсутність правових підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобовязання по оплаті вартості поставленого газу у разі укладення договір про організацію взаєморозрахунків, викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012, у той час, як ст. 11128 ГПК України унормована обовязковість рішень Верховного Суду України, прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та зобов'язання судів привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 75, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 610, 614, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Бориспільського районного підприємства теплових мереж Райтепломережа (08353, Київська обл., Бориспільский р-н, с. Головурів, вул. Героя СРСР Гарфункіна, 15, ідентифікаційний код 30349538) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720):

- 77 182 (сімдесят сім тисяч сто вісімдесят дві) грн 75 коп. заборгованості,

- 3 621 (три тисячі шістсот двадцять одну) грн 99 коп. пені,

- 61 343 (шістдесят одну тисячу триста сорок три) грн 06 коп. інфляційних втрат,

- 5 267 (пять тисяч двісті шістдесят сім) грн 94 коп. 3% річних;

- 2 211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн 24 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.06.2015.

Суддя В.А. Ярема