Рішення № 58370335, 13.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016№910/9638/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про стягнення 26 571,83 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 13.06.2016р. на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 26 571,83 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2016р. порушено провадження у справі №910/9638/16 та призначено розгляд справи на 13.06.2016р.

09.06.2016р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшло повідомлення про страхове покриття.

У судове засідання 13.06.2016р. представники сторін не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Відповідно до роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, сторони вважаються належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на те, що рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.05.2016р. поверулись до суду з відміткою «Укрпошти» про отримання уповноваженою особою (наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Дослідивши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

16.10.2015 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_1, був укладений Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №370012/4600/0000016 (далі - Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «Хонда», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

01.02.2016 року в м. Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Чері», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3

01.02.2016 року страхувальник звернувся до страховика із заявою про факт настання події.

24.02.2016 року ПрАТ «СК «Уніка» на підставі Договору страхування складено страховий акт №00186090.

Відповідно до звіту №01-03/02 від 03.02.2016р., складеного СПД «ОСОБА_4», вартість відновлювального ремонту та матеріальний збиток складає 28 837,39 грн. Крім цього, згідно Рахунку №003029/210120161 від 21.01.2016р. ПрАТ «Дніпро Мотор Інвест», вартість ремонту становить 28 321,83 грн.

На виконання умов Договору страхування, ПрАТ «СК «Уніка», на підставі страхового Акту, здійснило 25.02.2016 р. виплату страхового відшкодування у розмірі 26 571,83 грн. (платіжне доручення № 006838).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи, в межах суми 26 571,83 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи та постанови Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/6190/16-п від 10.03.2016р., шкоду було заподіяно внаслідок експлуатації транспортного засобу «Чері», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3

Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/6190/16-п від 10.03.2016р. визнано винним ОСОБА_3 та притягнуто його до відповідності за ст. 124 КпАП України і накладено штраф у розмірі 340 грн.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Чері», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АЕ/5579556 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, відповідач є особою на яку полісом АЕ/5579556 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації транспортного засобу «Чері», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на час спірної ДТП.

11.03.2016р. позивач звернувся до відповідача з заявою №17122 (Вих.№1526 від 11.03.16р.) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 26 571,83 грн.

Однак, за твердженням позивача, станом на момент подачі позову кошти від відповідача на рахунок позивача не надходили. Матеріали справи також не містять доказів перерахування відповідачем сума у розмірі 26 571,83 грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

За встановленими судами обставинами справи, позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспорту у розмірі 26 571,83 грн. та отримав право вимоги в сумі розмірі 26 571,83 грн, яке особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим, відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву не подав та не спростував заявлені позовні вимоги.

Згідно вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Водночас, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до положень ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення заявленого позову, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду задоволення позову витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70 а, код 20033533) 26 571,83 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят одну гривню 83 коп.) відшкодування шкоди в порядку регресу та 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 16.06.2016.

Суддя М.Є. Літвінова