Рішення № 58369993, 02.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016Справа №910/8047/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле»

до 1. Приватного підприємства «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс»

про стягнення 226 674,35 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Шайдецький В.О. - по дов. № б/н від 05.01.2016

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» про стягнення з Приватного підприємства «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського» 225 674,35 грн., з яких: 208 306,00 грн. основного боргу, 10 415,30 грн. пені, 4 607,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 2 345,58 грн. - 3% річних за неналежне виконання зобов'язань згідно договору № 539 від 12.02.2014; про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс» 1 000,00 грн. згідно договору поруки № б/н від 30.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2016 порушено провадження у справі № 910/8047/16 та призначено справу до розгляду на 19.05.2016.

16.05.2016 від відповідача-2 на адресу суду надійшла заява, в якій відповідач-2 позовні вимоги визнає та не заперечує про розгляд справи без участі представника відповдпача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8047/16 від 19.05.2016, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідачів та невиконанням відповідачами ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.05.2016, розгляд справи був відкладений на 02.06.2016.

Відповідач-1 у поданому 02.06.2016 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що за умовами п. 3.2. договору № 539 від 12.02.2014 відпоідач-1 проводить розрахунки протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання оригіналів документів (рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, CMR). Отримання рахунку підтверджується відміткою в реєстрі фірми агента відповідача-1 або іншим письмовим підтвердженням отримання рахунку. Оскільки рахунки не направлені на адресу відповідача-1, відсутнє письмове підтвердження отримання рахунку, відповідно не сплив термін оплати у відповідності до рахунку.

Відповідачем-1 02.06.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Клопотання мотивовано тим, що договір № 539 від 12.02.2014 підписаний не директором позивача, а іншою не уповноваженою особою.

Позивач в судовому засіданні 02.06.2016 проти задоволення клопотання відповідача-1 про призначення почеркознавчої експертизи заперечував.

Позивач в судовому засіданні 02.06.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач-1 в судове засідання 02.06.2016 не з'явився.

Відповідач-2 в судове засідання 02.06.2016 не з'явився.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідачів.

В судовому засіданні 02.06.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (перевізник, позивач) та Приватним підприємством «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського» (замовника, відповідач-1) укладено договір № 539 (далі - договір № 539).

Відповідно до п. 1.1. договору № 539 його предметом є регламентування правовідносин між перевізником та замовником, що виникають при плануванні, розрахунках та здійсненні міжнародних та внутрішніх (по Україні) автомобільних перевезень вантажів та надання інших послуг пов'язаних з автомобільними перевезеннями вантажів.

Спір виник внаслідок того, що відповідач-1 в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг з перевезення вантажів у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість та позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.2. договору замовник проводить платежі за договором протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання оригіналів документів (рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, CMR, товарно-транспортна накладна). Отримання рахунку підтверджується відміткою в реєстрі фірми агента замовника або іншим письмовим підтвердженням в отриманні рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи 30.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (кредитор, позивач) та Приватним підприємством «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського» (боржника, відповідач-1) укладено договір про розстрочення суми заборгованості № 1 (далі - договір № 1).

Згідно з п. 1.1 договору № 1 кредитор надає боржнику розстрочку сплати заборгованості, яка виникла за договором № 539 від 12.02.2014 з підстави несплати боржником вартості наданих кредитором послуг (вантажні перевезення).

Відповідно до п. 1.2 договору № 1 загальна сума заборгованості боржника перед кредитором становить 254 280,00 грн. за наступними рахунками:

№ ПЛ-0001954 від 10.06.2014 на суму 44 974,00 грн.,

№ ПЛ-0001955 від 23.06.2014 на суму 45 192,00 грн.,

№ ПЛ-0002050 від 01.07.2014 на суму 19 316,00 грн.,

№ ПЛ-0002074 від 02.07.2014 на суму 45 353,00 грн.,

№ ПЛ-0002104 від 02.07.2014 на суму 45 353,00 грн.,

№ ПЛ-0002128 від 10.07.2014 на суму 27 046,00 грн.,

№ ПЛ-0002129 від 10.07.2014 на суму 27 046,00 грн.

В п. 1.3. договору № 1 сторони підтвердили, що строки сплати рахунків, вказаних в п. 1.2 цього договору, на момент підписання цього договору є такими, що настали в розумінні договору № 539 від 12.02.2014.

В п. 1.4. договору № 1 зазначено, що на момент підписання цього договору боржник визнає отримання, а кредитор підтверджує надсилання боржникові всіх документів, передбачених договором № 539 від 12.02.2014, необхідних для здійснення сплати вартості послуг по кожному з рахунків, вказаних в п. 1.2. цього договору.

З огляду на викладене судом не приймаються до уваги посилання відповідача-1 на те, що рахунки ним не отримано та строк виконання по сплаті них не настав.

Пунктом 2.1. договору № 1 сторони домовились про розстрочення суми заборгованості в розмірі 254 280,00 грн. на 9 (дев'ять) місяців починаючи з 01.10.2015. При цьому погашення заборгованості боржником відбувається рівними долями, але не менше ніж 28 253,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору № 1 погашення заборгованості відбувається в розмірі не меншому, ніж встановлений в п. 2.1 цього договору, шляхом безготівкового перерахування боржником коштів на розрахунковий рахунок кредитора не пізніше 10 (десятого) числа кожного календарного місяця.

Матеріали справи свідчать, що 13.10.2015 відповідачем-1 було перераховано позивачу 44 974,00 грн. згідно рахунку № ПЛ-0001954 від 10.06.2014.

Проте, наступний платіж, який мав бути здійснений відповідачем-1 до 10.11.2015 в сумі 28 253,00 грн. не виконано.

Згідно з п. 3.2 договору № 1 кредитор має право вимагати від боржника дострокової сплати всієї суми непогашеної заборгованості або частини, яка залишилась несплаченою, у разі порушення боржником умов та порядку розстрочення, передбаченого розділом 2 цього договору. При цьому кредитор направляє боржнику вимогу, яку боржник повинен виконати протягом 7 (семи) днів з моменту її отримання.

Позивач у зв'язку з порушенням встановленого порядку розстрочення направив відповідачу-1 вимогу за № 173/12 від 11.11.2015 про дострокове погашення заборгованості в сумі 209 306,00 грн. (254 280,00 грн. - 44 974,00 грн.). Дана вимога отримана відповідачем-1 26.11.2015.

Відповідно до п. 3.3 договору № 1 боржник зобов'язався у випадку порушення умов та порядку розстрочення, передбаченого розділом 2 цього договору, сплатити достроково всю суму непогашеної заборгованості протягом 7 (семи) днів з моменту отримання від кредитора вимоги.

Отже, з урахуванням умов п.п. 3.2, 3.3 договору № 1 відповідач-1 мав сплатити всю суму заборгованості в строк до 03.12.2015.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач-1 в порушення взятих на себе зобов'язань вартість наданих послуг не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 209 306,00 грн.

Разом з цим, в матеріалах справи наявний договір поруки від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс» (поручитель, відповідач-2), Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (кредитор, позивач) (далі - договір поруки).

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язання Приватного підприємства «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського» (боржника) щодо сплати 1 000,00 грн., яка є частиною загального розміру заборгованості за договором № 1 від 30.09.2015.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Пунктом 1.3. договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором лише в сумі 1 000,00 грн.

Згідно з п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відповідно до п. 4.2. договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Оскільки в договорі поруки пунктом 1.3. зафіксована сума в розмірі 1 000,00 грн., в межах якої поручитель відповідає за невиконання боржником своїх зобов'язань, отже відповідач-2 має відповідати перед позивачем в розмірі 1 000,00 грн.

Позивачем було подано відповідачу-2 вимогу № 12-1 від 14.01.2016 про сплату заборгованості в сумі 1 000,00 грн. Однак відповідач-2 у відповідь повідомив, що виконання ним зобов'язань можливе виключно в судовому порядку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача-1 суми боргу в розмірі 208 306,00 грн. та стягнення з відповідача-2 суми боргу в розмірі 1 000,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач-1, в порушення умов договору, у визначені строки вартість наданих послуг перевезення в повному обсязі не сплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.2.5 договору № 539 передбачено, що за прострочку оплати рахунків за перевезення у визначені п. 3.2 даного договору строки замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення за весь період прострочення.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо внесення платежів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг перевезення відповідач-1 не виконав, він повинен сплатити, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов договору, розмір якої становить 10 415,30 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 10 415,30 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач-1 припустився прострочення по сплаті наданих послуг перевезення, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідач-1 4 607,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 345,58 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача-1 4 607,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2 345,58 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надали.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

З урахуванням того, що матеріали справи свідчать, що відповідач-1 своїми діями щодо виконання договору перевезення шляхом проведення розрахунків тим самим схвалив договір № 539 від 12.02.2014, у суді відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача-1 про призначення експертизи.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського» (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, 30/1,офіс 101, код ЄДРПОУ 13392898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36, код ЄДРПОУ 13378964) 208 306 (двісті вісім тисяч триста шість) грн. 00 коп. основного боргу, 10 415 (десять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 30 коп. пені, 4 607 (чотири тисячі шістсот сім) грн. 47 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 2 345 (дві тисячі триста сорок п'ять) грн. 58 коп. - 3% річних, 3 385 (три тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 12 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс» (03134, м. Киїхв, вул. Симиренка, 36, код ЄДРПОУ 31718995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36, код ЄДРПОУ 13378964) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу, 15 (п'ятнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 09.06.2016.

Суддя В.В.Сівакова