Постанова № 58368933, 15.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2016 року 08:05 №826/26620/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпостач»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Снабпостач» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 30.06.2015 №19126552208.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Снабпостач» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Девкаліон груп», не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на неналежно складені первинні документи. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даними контрагентами не мали реального характеру. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Девкаліон груп» за період січень 2015 року, товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Дніпро-торг», товариством з обмеженою відповідальністю «Київ агробест», товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Королівський смак» за період лютий 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Снабпостач» статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 008 333,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 18.06.2015 №113/26-55-22-08/38004043 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 №19126552208, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2 510 416,00 грн. у тому числі: 2 008 333,00 грн. – основний платіж, 502 083,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2015 №19126552208, товариство з обмеженою відповідальністю «Снабпостач» оскаржило його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з акта перевірки від 18.06.2015 №113/26-55-22-08/38004043 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Снабпостач» та товариством з обмеженою відповідальністю «Девкаліон груп» за договором від 01.01.2015 №01/1.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Снабпостач» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Девкаліон груп» (продавець) укладено договір від 01.01.2015 №01/1, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві товари згідно з заявками покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.2 договору від 01.01.2015 №01/1 визначено, що продаж товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються покупцем. Заявка повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару, інші характеристики товару. Заявки оформлюються в письмовому вигляді та вважаються належним чином переданими постачальнику, якщо вони відправлені поштою, кур’єрською службою, факсом, електронною поштою на вибір покупця.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору від 01.01.2015 №01/1 передбачено, що постачальник зобов’язується передати товар протягом 1 (одного) календарного дня з дня надходження заявки від покупця.

Згідно підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору від 01.01.2015 №01/1 покупець зобов’язаний письмово, до початку місяця, узгодити з постачальником плануємий орієнтовний обсяг постачання.

Пунктом 3.1 договору від 01.01.2015 №01/1 визначено, що ціни на товар встановлюються в національній валюті України з урахуванням ПДВ (20%) і визначаються у прайс-листі постачальника, який є невід’ємною частиною дійсного договору.

Матеріали справи містять копії прайс-листа товариства з обмеженою відповідальністю «Девкаліон груп» станом на 01.01.2015 та письмової заявки товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпостач» на продукцію від 01.01.2015, в якій відображено найменування товару, його ціну, розмір замовлення та постачальника (а.с. 168-169 Т.IX).

Також, на підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 01.01.2015 №01/1, видаткових накладних та податкових накладних.

На підтвердження можливості транспортування товару, який придбавався за спірним договором, позивачем надано копії договору оренди транспортних засобів укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «ПХ Груп» та договору укладеного з приватним підприємством «Окко-бізнес контракт» про купівлю-продажу нафтопродуктів, накладних на відпустку товарів: бензину, газу, дизельного палива, виписок по особовому рахунку про оплату придбаних нафтопродуктів, акта списання нафтопродуктів (бензину, газу, дизельного палива), подорожніх листів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, посвідчень водіїв (а.с. 133-136 Т.III, 118-161 Т.IX).

Зберігання товару, згідно пояснень позивача, здійснювалось в орендованих складських приміщеннях, отриманих позивачем на підставі договорів оренди, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українські консерви», товариством з обмеженою відповідальністю «ПХ Груп» (а.с. 111-127 Т.III).

Враховуючи, що частина товару, що придбавалась у товариства з обмеженою відповідальністю «Девкаліон груп» була продуктами харчування, то як докази належного зберігання, позивачем надано копії договорів оренди обладнання, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «ПХ Груп» (а.с. 128-132, 137-156 Т. III).

Розрахунки із товариством з обмеженою відповідальністю «Девкаліон груп» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав копії банківських виписок.

Зміни в бухгалтерському обліку позивача підтверджуються належним чином завіреними копіями карток рахунків 281 «відомості по закупкам» та 6311 «відомості по замовленням».

На підтвердження подальшої реалізації отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Девкаліон груп» товару, позивачем надано копії договору поставки укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «ПХ Груп», електронних податкових накладних з квитанціями про реєстрацію та видаткових накладних, які свідчать про передачу товару (а.с. 4-203 Т.IV, Т.V, а.с. 2-91 Т.VI).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо фіктивності контрагента позивача, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов’язаннями.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Суд, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (чинний на момент здійснення спірних правовідносин) встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов’язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов’язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів позивачем з його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.

Відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом документально підтверджені та мали реальний характер.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності належних доказів неправомірного формування позивачем податкового кредиту; матеріали справи аналогічних доказів в собі також не містять, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 №19126552208 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпостач» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 30.06.2015 №19126552208.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Снабпостач» (код ЄДРПОУ 38004043) судові витрати в сумі 37 656 (тридцять сім тисяч шістсот п’ятдесят шість) грн. 24 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський