Постанова № 58368209, 16.06.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2636/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати дії відповідача щодо відмови позивачу у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон - неправомірними; зобовязати відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що набув громадянство України 15.03.2011 р. на підставі с.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» і з 27.08.2016 р. зареєстрований у м. Одесі. До цього часу позивач проживав на території АР Крим, де й отримав національний паспорт громадянина України. В квітні 2014 р. позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою щодо отримання паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Однак листом від 21.04.2016 р. № 5112 йому було відмовлено в оформленні паспорту, що на думку позивача, здійснено всупереч вимог законодавства. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 р. № 231 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, її тимчасового затримання та вилучення» передбачений вичерпний перелік підстав, з яких громадянину України може бути відмовлено у видачі паспорту для виїзду за кордон. В той же час жодної підстави з цього переліку у відношення позивача не існує, що обумовлювало обовязок відповідача оформити та видати позивачу паспорт для виїзду за кордон.

Від представників сторін до канцелярії суду надійшли клопотання про розгляд справи без їх особистої участі, у зв'язку із чим відповідно до ч.4 ст.122 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився 18.07.1946 р. в м. Газа, Палестина.

Згідно з рішенням ГУ МВС України в АР Крим від 15.03.2011 р. позивач набув громадянство України згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» і 26.03.2011 р. отримав паспорт громадянина України серії ЕТ276683, виданий Залізничним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АРК.

Згідно вказаного паспорту позивач був зареєстрований з 28.03.2011 р. у АДРЕСА_1 (знятий з обліку 02.04.2011 р.); з 07.04.2011 р. АДРЕСА_2 (знятий з обліку 27.08.2014 р.), і з 27.08.2014 р. зареєстрував своє місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1.

04 квітня 2016 р. позивач звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області з метою отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, заповнивши заяву-анкету, заяву-доручення та додавши паспорт громадянина України, довідку податкового органу про присвоєння індивідуального податкового номеру.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви ГУ ДМС України в Одеській області листом від 21.04.2016 р. № 5112 (а.с. 7) відмовила позивачу в оформленні та видачі паспорту громадянина для виїзду за кордон, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначену відмову необґрунтованою, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

Зі змісту оскаржуваної відмови, оформленою листом від 21.04.2016 р. № 5112, убачається, що протягом 2014-2015 рр. ДМС вживаються заходи щодо виявлення створених механізмів для незаконної легалізації в Україні вихідців з країн з підвищеною терористичною активністю, країн так званої «ризикової міграції» (країни Близького Сходу).

У зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим, а також з тим, що на момент анексії Російською Федерацією АР Крим в територіальних органах та підрозділах ГУ ДМС України в АР Крим залишились бланки паспортів громадянина України, печатки та штампи, де є випадки у їх використанні безпідставно. З метою недопущення їх незаконного використання та враховуючи листи міграційної служби України проводяться додаткові перевірки відносно осіб, країн Близького Сходу.

Крім цього, встановлено ряд випадків документування осіб арабського походження паспортами громадянина України, виданими від імені ГУ ДМС України в АР Крим, стосовно яких відсутня або не підтверджується інформація щодо законності видачі документів, а також про набуття їх до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України».

Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних звязків тощо.

Зокрема, іноземець чи особа без громадянства може набути громадянство України в спрощеному порядку за територіальним походженням (ст.8 Закону України «Про громадянство України») або шляхом прийняття до громадянства України (ст.9 Закону України «Про громадянство України»).

Так, громадянство України за територіальним походженням має право набути особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повно рідні та неповно рідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онучка народилися або постійно проживали до 24.08.1991 р. на території України, і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобовязання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України.

При цьому слід зазначити, що в основу набуття громадянства України за територіальним походженням покладено так званий принцип «права ґрунту» та права «крові», що ставить під сумнів можливість набуття позивачем громадянства України саме за територіальним походженням.

Інформація щодо реєстрації місця проживання на території АР Крим Державним реєстром виборців не надається, тому підстав для розгляду заяви позивача немає.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 р. N 231 затверджені Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, що додаються (далі Правила).

Згідно з п.1 Правил паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт) і проїзний документ дитини (далі - проїзний документ) є документами, що посвідчують особу і підтверджують громадянство України особи, на яку вони оформлені, і дають право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Відповідно до абз.1 п.2 Правил оформлення і видача паспорта / проїзного документа здійснюється громадянам України: які постійно проживають в Україні, - територіальними органами та підрозділами ДМС.

Пунктом 3 Правил передбачено, що у разі здійснення регулярних поїздок за кордон та необхідності при цьому завчасного оформлення віз для в'їзду до іноземних держав за обґрунтованою заявою громадянину може бути оформлено другий паспорт.

Інформація про наявність у громадянина двох паспортів вноситься до машинозчитуваної зони другого з них (40 і 41 позиції знаків нижнього машинозчитуваного рядка) та на четверту чи п'яту сторінку першого паспорта. У разі одночасного оформлення двох паспортів інформація про це вноситься до машинозчитуваної зони кожного з них.

Згідно п.10 Правил для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Підставою для оформлення паспорта / проїзного документа чи обґрунтованої відмови у його видачі є рішення, прийняте начальником (або його заступником) відповідного територіального органу або підрозділу, посадовою особою дипломатичного представництва чи консульської установи України в порядку, встановленому відповідно МВС і МЗС (п.13 Правил).

Рішення про відмову у видачі паспорта / проїзного документа приймається за наявності в територіальному органі або підрозділі інформації про існування підстав, зазначених у пункті 22 цих Правил (п.23 Правил).

Зокрема, Громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта/проїзного документа у разі, коли:

1) він обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю, - до закінчення строку, встановленого Законом України "Про державну таємницю" ( 3855-12 ) (у разі виїзду за кордон на постійне проживання);

2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання, - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, чи забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

3) стосовно нього в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;

4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення, - до відбуття покарання або звільнення від покарання;

5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань;

6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості, - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей;

7) він підлягає призову на строкову військову службу, - до вирішення питання про відстрочку від призову;

8) щодо нього подано цивільний позов до суду, - до закінчення провадження у справі;

9) він перебуває під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ, - до припинення нагляду.

Таким чином, спеціальним нормативно-правовим актом визначений вичерпний перелік підстав, з умови настання та встановлення яких органом, уповноваженим оформляти та видавати паспорт громадянина для виїзду за кордон, може бути відмовлено в цьому.

З урахуванням викладеного, рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, оформлене листом від 21.04.2016 р. № 5112, яким позивачу фактично відмолено в оформленні паспорта громадянина для виїзду за кордон, прийнято у непередбачений законодавством спосіб.

На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що позивач має чинний паспорт громадянина України для виїзду за кордон номер ЕН794672, виданий 29.03.2011 р. з терміном дії до 29.03.2021 р., та яким позивач активно користується. Так, з наявної в матеріалах справи копії цього паспорту вбачається систематичне подорожування позивача за межі України на підставі цього паспорту, про що свідчать візові відмітки. Отже будь-яких проблем, повязаних із ймовірною недостовірністю даних цього паспорту, позивач при перетині кордонів не мав.

Крім того, наданий для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон паспорт позивача громадянина України є чинним та з обігу не вилучався, у зв'язку із чим субєкт владних повноважень не може посилатися на неприйняття цього документу лише з підстав ймовірності його підробки, які базуються лише на припущеннях. Отже поданий позивачем пакет документів за встановлених судом обставин обумовлював з боку відповідача обовязок розглянути по суті заяву про оформлення паспорту громадянина для виїзду за кордон та прийняти відповідне рішення.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обовязку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги протиправність відмови позивачу у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, суд вважає за необхідне зобовязати відповідача повторно вирішити питання щодо оформлення та видачі позивачу такого паспорту відповідно до вимог Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, що додаються, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 р. N 231, та з урахуванням висновків суду.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Зобовязати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно вирішити питання щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон з урахуванням висновків суду.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В. Завальнюк