Постанова № 58367433, 15.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 р. Справа № 805/1242/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2016 року № 0000414000/3994/10/28-03-40 на загальну суму 211549 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС України про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2016 року № 0000414000/3994/10/28-03-40.

Позивач вважає, що проведення камеральної перевірки з питання правомірності нарахування відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту незаконною, а отже, незаконними є складений акт камеральної перевірки від 23 березня 2016 року № 126/28-03-40-30939178 та прийняте на його основі податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2016 року № 0000414000/3994/10/28-03-40. Також зазначає на наявність усіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції з придбання паливно-мастильних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАФТ-АТ» та підтверджують правомірність нарахування податкового кредиту. 15 червня 2016 року представником позивача до суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на відсутність декларування податкових зобовязань контрагентом позивача за спірними господарськими операціями, що, на думку відповідача, не надає позивачу права на податковий кредит, а також зазначає про невідповідність придбаних та реалізованих товарів по ланцюгу: контрагенти постачальники за січень 2016 року. 9 червня 2016 року відповідач надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 30939178, що підтверджується випискою з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28 квітня 2016 року, знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС з 12 травня 2000 року.

У період з 23 лютого по 23 березня 2016 року відповідачем була проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо відємного значення різниці між сумою податкового кредиту за січень 2016 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 23 березня 2016 року № 126/28-03-40-30939178 (надалі - акт перевірки від 23 березня 2016 року).

Відповідно до висновків акту перевірки від 23 березня 2016 року відповідачем встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2. 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 192318 грн., завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 192318 грн., завищено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 192318 грн.

За результатами вищенаведеного акту перевірки відповідачем згідно з пунктом 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України 19 квітня 2016 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000414000/3994/10/28-03-40, відповідно до якого сума завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за платежем податок на додану вартість складає 211549 грн. 80 коп., в тому числі за основним платежем 192318 грн., за штрафними санкціями 19231 грн. 80 коп., за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2. 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Також судом встановлено, що 11 січня 2016 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРАФТ-АТ» (далі ТОВ «ДРАФТ-АТ») як постачальником був укладений договір поставки № НОМЕР_1, відповідно до якого постачальник зобовязується передати, а покупець зобовязується прийняти та оплатити на умовах договору паливно-мастилі матеріали. На виконання умов договору позивачем були отримані видаткові накладні від 19 січня 2016 року № 20/02 на суму 775620 грн. 96 коп., у тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 129270 грн. 16 коп., від 19 січня 2016 року на суму 188932 грн. 37 коп., у тому числі ПДВ на суму 31488 грн. 73 коп., від 19 січня 2016 року на суму 189355 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 31559 грн. 20 коп. Крім того, одержання товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 19 січня 2016 року № 20/02, 20/03, 20/04, відповідно до яких товар одержав водій Шингарьов на підставі довіреності від 12 січня 2016 року № 9. Розрахунок за отриманий товар було здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 21 січня 2016 року № 384 на суму 1153657 грн. 46 коп., від 16 лютого 2016 року № 1098 на суму 251 грн. 07 коп.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Абзацами 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, аналізуючи перелічені норми в їх сукупності можна зробити висновок про те, що право на формування податкового кредиту покупцем товару не поставлено в залежність від декларування податкових зобовязань з податку на додану вартість продавцем товару.

Як вбачається з акту камеральної перевірки, контролюючим органом встановлено на підставі даних АІС Податковий блок те, що контрагент не задекларував свої податкові зобовязання з податку на додану вартість по вищенаведеній господарській операції з позивачем. Також відповідач здійснює висновок, що ТОВ «ДРАФТ-АТ» не здійснювало імпорт товару, а отже встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів по ланцюгу контрагенти постачальники за січень 2016 року, що також встановлено на підставі інформаційних баз податкового органу, а не перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача та його контрагента.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З аналізу наведених норм, вбачається, що діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність декларування податкових зобовязань контрагентом позивача за січень 2016 року за спірними господарськими операціями, що, на думку відповідача, не надає позивачу права на податковий кредит, у звязку з наступним.

Згідно з підпунктом 201.9 статті 201 Податкового кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. При цьому, підприємство постачальник є платниками податку на додану вартість та не звільнений від сплати податку за рішенням суду. Також норми пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачають, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Жодна з цих норм не стосується спірних правовідносин. Інших норм, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкових накладних, Податковий кодекс України не містить.

Згідно з підпунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд приймає посилання позивача на неправомірність висновків камеральної перевірки відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що заниження податкових зобовязань чи завищення податкового кредиту може бути встановлено лише в ході документальної перевірки. Можливість проведення камеральної перевірки з питання правомірності нарахування у податковій декларації з податку на додану вартість відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту законом не передбачена. Отже, висновки контролюючого органу щодо завищення суми податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 192318 грн., завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 192318 грн., завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 192318 грн., зроблені на підставі акту камеральної перевірки від 23 березня 2016 року не є достатніми підставами для застосування до позивача відповідних санкцій, оскільки належними доказами можуть бути лише висновки, викладені в акті документальної перевірки після дослідження всіх реальних обставин справи, фінансової, податкової звітності та первинних документів.

Відповідно до норми підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до акту від 23 березня 2016 року, під час опрацювання декларацій відповідачем використовувалась інформація компютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем, а саме: інформація про фактичне ввезення товару за межі митної території України. АС «Перелік платників податку, які не мають права на автоматичне бюджетне відшкодовування ПДВ», А «Податковий блок», АС «Аудит», АС «Розподіл платників податку на додану вартість за категоріями уваги», АС «Скарга», АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних», Єдиний реєстр накладних «Картка платника податків», Моніторинг реєстру платників ПДВ, Централізована система електронної звітності державної податкової служби України, Система співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів.

Таким чином, інформація вказаних компютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем використовувалась всупереч норм підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, оскільки дані автоматизовані системи не передбачені вказаною нормою, окрім Єдиного реєстру податкових накладних. Отже, суд вважає висновки відповідача щодо наявних порушень позивача, є передчасними та необґрунтованими належними та допустимими доказами, та ґрунтуються лише на припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3173 грн. 25 коп. згідно з платіжним дорученням від 5 травня 2016 року № 21 та від 12 травня 2016 року № 22.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2016 року № 0000414000/3994/10/28-03-40 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС від 19 квітня 2016 року № 0000414000/3994/10/28-03-40, яким визначена сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, та застосовані штрафні санкції на загальну суму 211549 грн. 80 коп.

Стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3173 грн. 25 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 15 червня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.