Рішення № 58366061, 29.04.2016, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/168/16-ц

Номер провадження 2/728/82/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2016 р. Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі :

головуючого судді - О.Ф. Костенко

при секретарях - Л.І. Кулик, В.В. Коваленко

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмачі справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Еконо ЛТД про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу № 27/1-лс від 01.10.2009 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду водія вантажного автомобіля марки Мерседес- Бенц з окладом згідно штатного розкладу в ТОВ „Еконо ЛТД .

На підставі наказу № 51 від 29 грудня 2015 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 29 грудня 2015 року на підставі п. 4 ст. 40 КзПП України за прогул на підставі доповідної записки ОСОБА_4

19 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Бахмацького райсуду з позовною заявою про поновлення його на роботі на посаду водія вантажного автомобіля в ТОВ „Еконо ЛТД та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що згідно наказу № 27/1-лс з 01.10.2009 року він працював водієм вантажного автомобіля у ТОВ „Еконо ЛТД . Наказом № 51 від 24.12.2015 року він був звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗПП України. З наказом про звільнення він ознайомлений не був, а трудову книжку він отримав поштою 13.01.2016 року. Прогулу він не допускав, оскільки з 09.12.2015 року по 25.12.2015 року перебував разом із автомобілем „Мерседес - Бенц, державний номерний знак НОМЕР_1 та причіпом, державний номерний знак НОМЕР_2 на території митного терміналу м. Обухів, Київської області, де розмитнювався вантаж. О 12 годині 45 хвилин 25.12.2015 року він заїхав в гараж на зазначеному автомобілі, про що є запис в журналі обліку автомобілів, що ведеться в ТОВ „Еконо ЛТД. В цей же день він провів технічне обслуговування автомобіля разом із інженером механіком ОСОБА_4 Наказом про його звільнення було порушено гарантоване ст. 43 Конституції України право на працю. До його звільнення директор ТОВ не зажадав він нього письмового пояснення, як того вимагає ст. 149 КзПП України. Тому йому не відомо, в який саме день він допустив прогул.

В судовому засіданні 04 березня 2016 року, коли позивач був присутній в судовому засіданні, він підтримав свої позовні вимоги і просив суд їх задовільнити. Позивач пояснив, що з 01.10.2009 року він був прийнятий на роботу в ТОВ „Еконо ЛТД м. Київ на посаду водія вантажного автомобіля „Мерседес-Бенц, і займався міжнародними перевезеннями. Працював до 25 грудня 2015 року включно. В цей день, о 12 годині 45 хвилин він заїхав в гараж на автомобілі „Мерседес-Бенц з причіпом, разом із інженером механіком підприємства ОСОБА_4 здійснили огляд автомобіля, він здав ключі від автомобіля і необхідні документи на автомобіль. Працював до кінця робочого дня, і в цей саме день написав заяву про звільнення за власним бажанням, яку залишив на прохідній підприємства чоловікові на імя Ярослав, прізвища якого він не знає, який працював на підприємстві слюсарем. Керівнику чи у відділ кадрів він особисто цієї заяви не подавав. Сам поїхав додому, так як на роботу їх викликають по телефонному дзвінку, і знаходився у відгулах дозволу на які не отримував від керівника ТОВ, 28 грудня 2015 року він дізнався, що його звільнили з роботи за прогул. По якій статті звільнити його з роботи він в заяві не зазначав, лише вказав, що за власним бажанням і з 25.12.2015 року. Після 25.12.2015 року він на роботі не зявлявся. А трудову книжку отримав поштою 13 січня 2016 року. Його робочий день був ненормований.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні 29.04.2016 року позовні вимоги позивача підтримав, і просив її задовільнити. Він зазначив, що відповідач не надав документів, які регламентують виробничу діяльність підприємства, а саме: правила внутрішнього трудового розпорядку ,функціональні обовязки водія, графік змінності працівників. Позивачем необхідні документи за рейс були здані в бухгалтерію підприємства 25.12.2015 року. В цей день позивач був на роботі, так як є докази , що саме 25.12.2015 року о 12 годині 45 хвилин він заїхав автомобілем на територію гаража і в цей день здійснював огляд автомобіля разом із інженером - механіком ОСОБА_4 26 і 27 грудня 2015 року були вихідними днями і позивач відпочивав вдома, так як не зобовязаний працювати у вихідні дні. Факт відсутності позивача на роботі 28.12.2015 року не був зафіксований належним чином відповідним актом, а лише є доповідна записка інженера механіка ОСОБА_4 від 28.12.2015 року. Ніяких пояснень до звільнення у позивача не відібрали. А тому вважає, що на підприємстві було порушено трудове законодавство.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні 04.03.2016 року позовних вимог позивача не визнав і пояснив, що відповідач не заперечує тих обставин, що позивач ОСОБА_1 25.12.2015 року був на роботі, так як про це підтверджують записи у відповідному журналі, який ведеться на прохідній підприємства. В цей день він разом із інженером механіком, який одночасно є і заступником директора в ТОВ „Еконо ЛТД ОСОБА_4 здійснював технічне обслуговування автомобіля на якому працював позивач. Факт подачі позивачем письмової заяви про звільнення за власним бажанням відповідачем заперечується, так як така заява ні до директора ТОВ, ні до відповідальної особи по кадрах не надходила. 25.12.2015 року позивач разом із інженером механіком ОСОБА_4, який за посадою є заступником директора, здійснювали технічний огляд автомобіля, а тому, якщо у позивача був намір про звільнення з роботи з 25.12.2015 року, він таку заяву міг би передати ОСОБА_4 Ніякої заяви про звільнення позивача з роботи на прохідній виявлено не було. Приведені позивачем обставини його звільнення 24.12.2015 року наказом № 51 від цього ж числа є неправдивими і не відповідають дійсним обставинам справи, так як підстав звільнення позивача станом на 24.12.2015 року не було чи то за його заявою, чи за порушення ним трудового законодавства. Позивач необізнаний з порядком проходження наказу про звільнення. Наказ про звільнення в день його видачі невідкладно реєструється в Держкомстаті України згідно наказу Держкомстату України № 489 від 05.12.2008 року. Подвійна реєстрація наказу про звільнення та будь-які виправлення щодо такої реєстрації статистичною службою не допускаються. Позивач був відсутній на роботі після 25.12.2015 року, не здав в бухгалтерію необхідні з рейсу автомобіля звітні документи, не передав автомобіля іншому водію про що свідчать доповідні записки. Із-за відсутності позивача на роботі у нього не вдалося витребувати пояснення і трудова книжка йому була направлена поштою.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін ,суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ „Еконо ЛТД на посаду водія вантажного автомобіля марки Мерседес-Бенц. З 01.10.2009 року на підставі наказу по підприємству № 27/1-лс від 01.10.2009. Зазначені обставини підтверджуються копією наказу про прийняття РМ. ОСОБА_1 на роботу від 01.10.2009 року (а.с. 50), поясненнями позивача і представника відповідача в судовому засіданні.

В судовому засіданні також встановлено, що останнім днем перебування позивача на роботі є 25 грудня 2015 року. Саме в цей день, о 12 годині 45 хвилин, ОСОБА_1 заїхав в гараж через контрольно пропускний пункт підприємства автомобілем „Мерседес бенц, державний номерний знак НОМЕР_1 з причіпом, державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується записами в журналі обліку автомобілів, що ведеться в ТОВ „Економ ЛТД, оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні (а.с. 23). Зазначені обставини сторонами в судовому засіданні не заперечувалися.

Після поміщення автомобіля під керуванням позивача на територію ТОВ «Еконо ЛТД», в цей же день за участю позивача і інженера - механіка ТОВ „Еконо ЛТД ОСОБА_4, який за посадою є і заступником директора ТОВ „Еконо ЛТД, було здійснено технічне обслуговування автомобіля. Зазначені обставини сторонами в судовому засіданні також не заперечувались.

Позивач в судовому засіданні не заперечував, що після закінчення робочого дня 25 грудня 2015 року в послідуючі дні він на роботі не зявлявся. Ці обставини також визнані і представником відповідача.

В судовому засіданні позивач також зазначив, що 25 грудня 2015 року в кінці робочого дня він залишив на прохідній ТОВ „Еконо ЛТД слюсарю на імя Ярослав, прізвища якого він не знає, власноручно написану заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням з 25.12.2015 року. Факт подачі такої заяви представником відповідача заперечується, бо така заява не надійшла ні до директора ТОВ, ні до кадрової служби підприємства.

Відповідно до ст. 10 ч. 2 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 60 ч. І ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

На запитання представника відповідача з приводу того, чому позивач не залишив заяву про звільнення 25.12.2015 року ОСОБА_4, який разом з позивачем здійснював технічне обслуговування автомобіля в цей день, позивач відповіді не надав. Позивач також не надав відповідних доказів про подання такої заяви про звільнення відповідачу.

Позивач також в суді пояснив, що він не зазначив в письмовій заяві про його звільнення з роботи конкретну статтю, по якій він просив звільнити його з роботи за ініціативою працівника, а також не зазначив конкретні підстави для його звільнення з роботи , зазначені в ч. І ст. 38 КзПП України.

За приписами ч. І ст. 38 КзПП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмовою за 2 тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною інвалідом; догляд за хворим членом сімї відповідно до медичного висновку або інвалідом 1 групи ; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Виходячи із норм зазначеної статті, при розірванні трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, відповідно до ст. 38 КзПП України працівник зобовязаний попередити про це власника або уповноважений ним орган письмово за 2 тижні, із зазначенням причин звільнення. І лише за наявності причин, зазначених у ч. 1 ст. 38 КзПП України, власник повинен розірвати трудовий договір, у строк, який просить працівник.

Але в судовому засіданні сам позивач зазначив , що письмової заяви про його звільнення він особисто власнику або уповноваженому ним органу не подавав і конкретні причини його звільнення з роботи в заяві не зазначав, залишивши заяву про звільнення на прохідній сторонній особі, яка не наділена правом прийняття чи звільнення працівника з роботи .

П. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9, з послідуючими змінами „Про практику розгляду судами трудових спорів зазначає, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КзПП ( за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовільнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КзПП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника ( ст. 38 КзПП).

В судовому засіданні позивач пояснив, що питання про його звільнення з підстав, передбачених ст. 36 ч. 1 КзПП України, із адміністрацією ТОВ з його сторони не обговорювалося взагалі.

П. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06. 11. 1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів зазначає, що при розгляді справ про поновлення на роботі судом необхідно зясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно із наказом ( розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним , виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не повязували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дано неправильну юридичну кваліфікацію, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність із чинним законодавством про працю.

П. 24 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України вказує на те, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КзПП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у звязку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження із власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку , який працівник зобовязаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Наказом (розпорядженням) № 51 від 29. 12. 2015 року ОСОБА_1М з 29 грудня 2015 року був звільнений з роботи з посади водія з ініціативи власника на підставі п. 4 ст. 40 КзПП України (а. с. 51). Підставою для звільнення стала доповідна записка інженера механіка ТОВ „Еконо ЛТД ОСОБА_4 про відсутність ОСОБА_1 на роботі 28.12.2015 року (а. с. 55), і про неможливість виїзду закріпленого за ОСОБА_1 автомобіля „Мерседес Бенц, номерний знак НОМЕР_1 з причіпом, номерний знак АА 0948ХХ , в період з 26.12.2015 року по 28.12.2015 року в звязку із нездачею автомобіля наступному водієві або механіку. 28 грудня 2015 року інженером механіком ОСОБА_4 в автомобілі, закріпленому за ОСОБА_1, в кабіні, було виявлено нездану в бухгалтерію підприємства міжнародну товаро - транспортну накладну за № 493645, про що було відображено в доповідній записці ОСОБА_4 (а. с. 57) від 28.12.2015 року. Крім того, ОСОБА_1 не здав в бухгалтерію підприємства після закінчення рейсу всіх необхідних документів, про що підтверджують дані про перелік документів, які здаються в бухгалтерію підприємства, в період з 25.12.2015 року по 29.12.2015 року (а. с. 61-64), виконані власноручно водіями, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Сам позивач в судовому засіданні не заперечував тієї обставини, що останній раз на роботі він був 25 грудня 2015 року. Після цієї дати він на роботі не зявлявся, так як вважав, що він звільнений з роботи з 25.12.2015 року за власним бажанням на підставі його заяви, яку він залишив на прохідній слюсарю. Також позивач в судовому засіданні зазначив, що після того, як він дізнався від свого двоюрідного брата, який також працює в цьому підприємстві , що він звільнений з роботи за прогул, він не побажав поїхати забрати на підприємстві наказ про звільнення з роботи і трудову книжку, яка в послідуючому йому була надіслана поштою 13.01.2016 року.

Відповідно до ст. 147-1 КзПП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження, призначення на посаду) даного працівника.

Згідно із ст. 148 КзПП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення на позивача у вигляді звільнення з роботи застосовано до позивача з дотриманням строку, визначеного ст. 148 КзПП України.

Відповідно до п. п. 2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, зареєстрованої в Мінюсті України 17.08.1993 року за № 110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) . Записи у трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні проводитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п. 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Відповідно до п. 2.9 Інструкції виправлені відомості про роботу, про переведення, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження .

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При подачі позову до суду позивач не заявляв позовні вимоги про зміну дати звільнення, а тому, суд не вправі вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог.

З приводу усунення виявлених порушень закону при веденні трудових книжок на підприємстві відповідача, а саме, в частині дати його звільнення і дати наказу про звільнення судом винесено окрему ухвалу в адресу відповідача.

З урахуванням викладеного ,суд не вбачає підстав для поновлення позивача на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Керуючись ст. ст. 40 ч. І п. 4, 43-1, 147, 148, 232, 233 КзПП України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 3, 8, 12, 18, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року з послідуючими змінами „Про практику розгляду судами трудових спорів, суд , -

В И Р І Ш ИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог до ТОВ „Еконо ЛТД про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Бахмацький райсуд Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: