Рішення № 58361906, 16.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1244/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого: Артеменка І.А.,

суддів: Сватаненка В.І.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

встановила:

У квітні 2014 року позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі Банк) (уточнюючи свої позовні вимоги) звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості в розмірі 171748,10 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим НБУ, на день ухвалення рішення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 88000 доларів США, з графіком повернення кредиту, передбаченим пунктом 1.1. Кредитного договору, зі сплатою 12,75 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 23 березня 2026 року.

У забезпечення виконання умов кредитного договору 24 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання відповідати по зобов'язанням ОСОБА_4.

В звязку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів та не сплати відсотків за користування кредитними коштами, позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Заочним рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 171748,10 доларів США, що на день ухвалення рішення еквівалентно 3826547,60 грн.. Вирішено питання судових витрат.

21 липня 2015 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2015 року у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості у солідарному порядку скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та стягуючи у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконують взяті на себе зобовязання за кредитним договором та договором поруки, не сплачують заборгованість за кредитом, відсотками та пенею, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 171748,10 доларів США, що на день ухвалення рішення еквівалентно 3826547,60 грн., яка підлягає стягненню у солідарному порядку.

Але колегія суддів повністю не може погодитись з рішенням суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, та не спростовується сторонами, що 24 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 88000 доларів США, з графіком повернення кредиту, передбаченим пунктом 1.1. кредитного договору, зі сплатою 12,75 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту 23 березня 2026 року.

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 24 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання відповідати по зобов'язанням ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору.

Відповідно до п.п. 1.1., 3.1.2. договору поруки поручитель зобовязується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобовязань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих санкцій, у розмірі та на умовах, передбачених договором кредиту. У разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобовязання, відповідати перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Оскільки ОСОБА_3 взяті на себе зобовязання за кредитним договором не виконує, то станом на 19.11.2015 року має заборгованість у розмірі 171748,10 доларів США, що еквівалентно 3826547,6 грн. та складається з:

-сума заборгованості за кредитом 87631,8 доларів США, що еквівалентно 1952436,55 грн.;

-сума заборгованості за відсотками 56758,37 доларів США, що еквівалентно 1264576,5 грн.;

-розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 16603,79 доларів США, що еквівалентно 369932,45 грн.;

-розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 10754,13 доларів США, що еквівалентно 239602,1 грн.;

У звязку з зазначеним позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути у солідарному порядку з відповідачів зазначену суму заборгованості.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Згідно ст.ст. 554, 610-612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання, при якому настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до умов кредитного договору до обовязків відповідача (позичальника) було покладено точно в строки, обумовлені в кредитному договорі, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом.

Проте ОСОБА_4 у порушення умов кредитного договору своєчасно і в повному обсязі не погашав кредит, та не сплачував відсотки за користування коштами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач підписав договір кредиту добровільно, що свідчить про те, що всі умови кредитного договору сторонами визначено як обовязковими для виконання, та ніяких заперечень щодо них відповідачами не висловлювалось.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_4 але не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з поручителя ОСОБА_3 з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України при порушенні боржником зобовязання забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з п. 1.1., 3.5. договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, відповідачі несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

За правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Таким чином, відповідно до ст. 559 ЦК України вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашеннячергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбаченопогашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором длядострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченогочастиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконанняосновного зобовязання(у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про поверненняотриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашеннязобов'язаннязгідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення та вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Така позиція викладена в п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають із кредитних правовідносин».

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 4.5. ст. 4 договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків по поверненню кредиту, сплаті нарахованих процентів за його використання та можливих штрафних санкцій, протягом більш, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитомвважається таким, що сплив, а відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одногоробочого дня сплатити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Відповідно до розрахунку вимог Банку, у зв'язку з неповерненням ОСОБА_4 кредитної заборгованості за кредитним договором, станом на 12.05.2006 року у позичальника перед Банком вже виникла заборгованість за вказаним договором, а остання дата погашення відсотків за кредитом 14.05.2008 року (а.с.66).

Виходячи зі змісту п. 4.5. ст. 4 договору після спливу 60 календарних днів, строк користування кредитом вважався таким, що сплив, а відповідно позичальник зобовязаний був протягом одного робочого дня сплатити кредит у повному обсязі, сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи з вимогою до поручителя про стягнення боргу за кредитним договором Банк звернувся лише 02.02.2015 року, що підтверджується уточненням до позовної заяви (а.с.62-65), що не було прийнято судом першої інстанції до уваги.

Крім того, як було зазначено представником ОСОБА_3 ОСОБА_6 ніякої вимоги щодо погашення боргу Банком на адресу ОСОБА_3 не направлялось, про прострочену заборгованість її довіритель нічого не знав, у звязку з чим заявила клопотання про витребування доказів.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.12.2015 року клопотання задоволено та було витребувано з ПАТ «Укрсоцбанк»: інформацію щодо звернення Банку до боржника та поручителя у позасудовому порядку з вимогами про повернення боргу за кредитним договором № 2006/13-2.06/221 від 24.03.2006 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укроцбанк» та ОСОБА_4; інформацію, чи надсилалися листи боржнику та поручителю з вимогою про повернення кредиту?; детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2006/13-2.06/221 від 24.03.2006 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укроцбанк» та ОСОБА_4, з моменту укладання договору до моменту звернення до суду у квітні 2014 року із позовною заявою про стягнення грошових коштів, та інформацію про структуру заборгованості та її точний розмір (а.с.161-162).

Зазначена ухвала про витребування доказів надсилалася до ПАТ «Укрсоцбанк» за двома адресами: м. Київ та м. Одеса, які були отримані представниками 23.12.2015 року (а.с.170-171), але жодної відповіді на адресу суду не надходило, у звязку з чим колегія суддів вимушена була оголосити у судовому засіданні перерву та повторно направити на адресу Банку ухвалу про витребування доказів (а.с.184), яку банк отримав 15.02.2016 року (а.с.186-187), але знов ніякої відповіді та витребуваних документів на адресу суду не надійшло.

Таким чином, колегія суддів вирішує питання стосовно стягнення заборгованості у солідарному порядку з відповідачів за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то у разу неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, враховуючи те, що в договорі поруки не встановлено конкретного строку його дії, а лише констатовано, що цей строк визначається моментом повного погашення заборгованості позичальником по кредитному договору, колегія суддів дійшла висновку, що договір поруки необхідно визнати припиненим, у звязку з пропуском позивачем шестимісячного строку предявлення вимоги до поручителя.

Таким чином, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, що призвело до ухвалення незаконного, необґрунтованого рішення в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3.

Згідно ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 та ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_2