Рішення № 58360400, 20.05.2016, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/7910/13-ц

Провадження № 2/500/863/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2016 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий - суддя Швець В.М.,

при секретарі Ромалійській М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 та приватного підприємства «Кристал» простягнення заборгованості та звернення стягнення на заставу, і зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» про визнання кредитного договору, договору застави та договору поруки недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

3 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (ТОВ «Вердикт Фінанс») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач-1) та приватного підприємства «Кристал» (далі по тексту - відповідач-2) про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставу в сумі 385899грн. 82коп.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 15 вересня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі: «Укрсиббанк»), яке в свою чергу змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та громадянкою України ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11394307000, відповідно до умов якого «УкрСиббанк» надав, а ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 39331 доларів США на строк з 15 вересня 2008 року по 15 вересня 2015 року. В порушення умов договору відповідач-1 свої зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого станом на 20 березня 2013 року у нього перед банком виникла заборгованість в розмірі 385899грн. 82коп. 20 квітня 2012 року між «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до якого «УкрСиббанк» відступило на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11394307000 від 15.09.2008 року. В свою чергу, ТОВ «Кредекс Фінанс» 20 квітня 2012 року уклало з ТОВ «Вердикт Фінанс» договір факторингу № 05/12-КВ, відповідно до умов якого ТОВ «Кредекс Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» своє право вимоги за вказаним договором. Крім того, 1 березня 2013 року ТОВ «Вердикт Фінанс» та ПП «Кристал» уклали договір поруки № 11394307000/П, відповідно до умов якого ПП «Кристал», як поручитель, поручилось за виконання ОСОБА_1 обов'язків, які виникли за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11394307000 від 15.09.2008 року.

У своїх позовних вимогах, Позивач ТОВ «Вердикт Фінанс» просив у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором стягнути суму заборгованості за кредитом, а саме: стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 10 грн. заборгованості за кредитним зобов'язанням; в рахунок погашення заборгованості 385 899,82грн. за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11394307000 від 15.09.2008 року, звернути стягнення на предмет застави: автомобіль TOYOTA, 2007 рік випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу-1 ОСОБА_1 на праві власності.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс", товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" про визнання кредитного договору та договору застави, договору поруки недійсними.

21 січня 2015р. Ізмаїльський міськрайонний суд Одеській області ухвалив об'єднати цивільну справу №495\7910\13 за позовом ТОВ "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_1В, ПП "Кристал", про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставу з цивільною справою №500\3537\13 за позовом ОСОБА_1 до «УкрСиббанк», ТОВ "Вердикт Фінанс", ТОВ "Кредекс Фінанс" про визнання кредитного договору та застави, договору поруки недійсними, з привласненням №495\7910\13.

Обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що підписаний сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит, а тому для нього встановлено особливий порядок укладення. Кредитний договір був укладений з порушенням Відповідачем прав споживача фінансових послуг, не відповідає чинному на момент укладення законодавству та підлягає визнанню недійсним, відповідач по зустрічному позову скористався тим, що Позивачці об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач «УкрСиббанк» не надав позивачці відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору, та по суті примусив останнього до сплати платежів на незаконних підставах. Відповідачка зазначила, що розрахунок, наданий Позивачем свідчить про те, що суми, які підлягають сплаті згідно графіку, нараховані за іншою, більшою процентною ставкою. 18 лютого 2015 року Відповідачка-1 по первісному позову подала уточнення позовної заяви у якої просила Визнати, що умови Кредитного договору №11394307000 від 15.09.2008 р. порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживача» і не відповідають чинному законодавству України. Визнати Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11394307000 від 15.09.2008р. недійсним. Визнати недійсним Договір поруки № 228961 від 15 вересня 2008 року укладений між ОСОБА_2 та «УкрСиббанк». Застосувати наслідки недійсності договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) №11394307000 від 15.09.2008р., а саме: зобов'язати «УКРСИББАНК» повернути ОСОБА_1, сплачені нею кошти за вказаним договором банку в розмірі 5106,21грн. та 9391,36 доларів США, які сплачувались в якості комісій, суми кредиту та процентів за користування кредитом. Усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні автомобілем марки TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

24 квітня 2015р. відповідач по зустрічному позову ТОВ «Вердикт Фінанс» надіслав до суду заперечення на позовну заяву та позовну заяву та уточнену позовну заяву у якої вони з доводами Відповідача по первісному позову не погоджуються та вважають що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи. Також відповідач по зустрічному позову вважає, що висновки експертизи не можуть братися до уваги як належний доказ, так як експертиза проводилась за відсутності документів. 05 травня 2015р. відповідач по зустрічному позову ТОВ «Вердикт Фінанс» надіслав до суду заяву про застосування позовної давності, згідно якої просить суд додати до позовної заяви наслідки спливу позовної давності.

Відповідач «Укрсиббанк» надав письмові заперечення, в яких вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив застосувати строк позовної давности, просив розглянути справу за його відсутності.

Представники ТОВ «Вердикт Фінанс» та ОСОБА_1 надали в судове засідання заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідачі ТОВ «Кредекс Фінанс» та ПП «Кристал» належним чином викликалися до суду, але в судове засідання не зявилися.

Враховуючи заяви «УкрСиббанку», ОСОБА_1, ТОВ «Вердикт Фінанс», суд розглядає справу за відсутністю сторін по наявним доказам відповідно до ч.2 ст.169 ЦПК України.

У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, суд вважає що позовні вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 та ПП «Кристал» не підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1статті 546 цього Кодексупередбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком.

Встановлено, що 15 вересня 2008 рокуміж «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу№ 11394307000, за яким банк надав позичальнику кредитв сумі 39331 доларів США, що еквівалентно 190834,01грн. закурсом НБУ на день укладенняДоговорустроком до 15.09.2015 року для особистих потреб ОСОБА_1, а саме: на купівлю автомобіля марки TOYOTA, модель AURION, 2007 рік випуску. За цим договором позичальник взяв на себе зобов'язання прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні коштита сплатити плату за кредит у порядкута на умовах, зазначених в даному Договорі. У забезпечення виконання усіх своїх грошових зобовязань в повному обсязі ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняв в заставу транспортний засібмарки TOYOTA, модель AURION, 2007 рік випуску, колір сірий, тип легковий седан, номер шасі 6Т1ВК40К17Х907773, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою суду від 08 серпня 2013 року по даній справі було призначено судово-економічну експертизу для підтвердження або спростування обґрунтованості розрахунку заборгованості наданого Банком за кредитним договором №11394307000 від 15 вересня 2008 року. Ухвалою про призначення судово-економічної експертизи було зобов'язано Позивача по первісному позову надати оригінали документів про отримання кредитних коштів відповідачкою та погашення нею кредитної заборгованості. Чистиною 1 ст.146 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без нього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. ОСОБА_3 ухилився від надання суду документів для проведення експертизи, у результаті чого неможливо підтвердити чи видавався кредит у іноземній валюті, що тягне за собою не підтвердження факту отримання відповідачкою грошових коштів за кредитним договором в іноземній валюті суд мас визнати, що в супереч вимог ст.530 ЦК України, «УкрСиббанком» не виконано зобов'язання щодо надання кредиту 15 вересня 2008р. В тексті висновку судово-економічної експертизи зазначено, що кредитні кошти, як один із можливих способів видачі банками кредитів, шляхом перерахування коштів Продавцю за оплату товару для Позичальника не надавалися, тобто надання кредиту зазначений спосіб первинними документами не підтверджується.

Згідно ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням кредитного договору банки зобовязані надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, Національний банк України затвердив Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007року «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі - Правила), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.2007р, за №541/13808. Згідно п.3.1. Правил, банки зобовязані у кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобовязань споживача, зазначивши серед іншого значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку. Згідно п.3,2. Правил кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. Кредитним договором передбачені і інші умови кредитування, зобов'язання за якими сплачуються на користь третіх осіб.

На виконання вимог Банку Позичальником, був укладено договір добровільного страхування наземною транспорту №45002-5638553 від 12.09.2008р., за яким страховий тариф становить 6,04% від вартості автомобіля і сплачено 12274,19грн. У 2009 році укладено договір страхування наземного транспорту №16-08-5641800 від 23.10.2009р. на загальну суму 9220,02грн. Також укладено договір комплексного страхування позичальника №01/01/6143/36000 від 15.09.2008р., зі з строком дії договору до 15.09.2015р., тобто протягом дії кредиту, і щорічна сума оплати страхового платежу становить 2063,30грн.

У Графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту (далі-Графік платежів), що є Додатком №2 до Договору про надання споживчого кредиту №11394307000 від 15 вересня 2008 року розраховано щомісячну суму платежу за розрахунковий період, реальну відсоткову ставку та абсолютне значення подорожчання кредиту.

У Додатку №3 «Тарифи Банку» до Договору про надання споживчого кредиту №11394307000 від 15 вересня 2008 року, визначені розмір комісій щодо надання кредиту в розмірі 2% від суми та комісія за управління кредитом в розмірі 0,1% від суми залишку по кредиту.

У графіку платежів до Кредитного договору №11394307000 не зазначено сукупну вартість кредиту, не визначено конкретну дату сплати зобов'язань за договором протягом всього строку кредитування; не враховані щорічні страхові платежі, які передбачені, як зобовязання Позичальника, у п.3.4.5 Правил споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк» (Протокол №243 21.08.08), згідно її. 1.1 Договору №11394307000; не враховані щорічні страхові платежі, які передбачені, як зобов'язання Позичальника за договором комплексного страхування Позичальника ДКСП №10/01/6143/36000; не врахована комісія за надання кредиту у розмірі 2,0% від суми кредиту, згідно Додатку №3 «Тарифи Банку» до Договору №11394307000; не врахована комісія за надання кредиту у розмірі 0.99% від суми кредиту, згідно Додатку №3 «Тарифи Банку» до Договору №11394307000; не враховані комісії, пов'язані з конвертацією гривні у долари США.

Таким чином, Додаток №1 до Кредитного договору не можна вважати детальним розписом вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, що вимагається законодавством, так як розрахунок зроблено без урахування платежів за супутні послуги та платежів пов'язаних з наданням нам кредиту, його обслуговуванням і погашенням.

За результатом проведеної експертизи судовим експертом ОСОБА_4 складено висновок №1/12-13 від 20.12.2013 року, в якому зазначено, що: реальна відсоткова ставка становить 25,64%; сукупна вартість кредиту становить 69698,36 дол. США; абсолютне значення подорожчання кредиту становить 3036736 доларів США.

Натомість у кредитному договорі та додатках до нього вказано неправдиву інформацію, а саме те, що: реальна відсоткова ставка становить 12,86%, сукупна вартість кредиту не визначена, абсолютне значення подорожчання кредиту становить 16761,29 доларів США.

Різниця між даними вказаними банком та фактичними (реальними) даними визначеними експертом становить: для реальної відсоткової ставки на 12.78 % річних менше (занижена), для сукупної вартості кредиту становить 69698,36 доларів США, для абсолютного значення подорожчання кредиту на 13606,00 доларів США (занижена).

Таким чином дані вказані у додатках до кредитного договору та базові умови кредитування на які погоджувалась позичальниця містять значні розбіжності на користь банку, а тому є всі підстави вважати, що банк, який єдиний готував кредитний договір та додатки до нього, свідомо вводив позичальницю в оману з метою неправомірно отримати завищені суми по позиці.

Такі висновки експерта свідчать про те, що вже на момент укладення спірного кредитного договору БАНК вводив споживача кредитних послуг в оману з метою отримання завищеної, несправедливої, безпідставної винагороди.

Такі невідповідності графіку з умовами кредитного договору, що вже підтвердженні висновком судового експерта, свідчать виключно про умисел банку отримати більше коштів ніж передбачено базовими умовами договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими признаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, Позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики у разі, якщо грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

За результатом проведеної експертизи судовим експертом ОСОБА_4 складено висновок від 20.12.2013 року, у якому зазначено, що кредитні кошти, як один із можливих способів видачі банками кредитів, шляхом перерахування коштів Продавцю за оплату товару для Позичальника не надавалися, тобто надання кредиту зазначений спосіб первинними документами не підтверджується.

Пунктом 1.2.2. Договору зазначено - «1.2.2 Надання кредиту здійснюється у наступний термін: 15 вересня 2008р. (пятнадцяте вересня дві тисячі восьмого року).» Згідно умов п.1.2.3 Кредитного договору, «ОСОБА_3 надає Позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника №26207198220000 у Банку.» Довідкою №57-2/46-25 від 01.03.2013р. щодо руху коштів по рахунку №26207198220000, наданою АТ «УкрСиббанк» за підписом начальника відділення №957 АТ «УкрСиббанк». підтверджується, що «ОСОБА_1 має поточний рахунок №26207198220000 в UАН, за яким в період з 15.09.2008р. по 28.02.2013р. проводились дебетові та кредитові операції, які загалом в сумі складають: за дебетом - 2062.63 грн. (дві тисячі шістдесят дві грн. 63 коп.) і за кредитом - 2063,30 грн. (дві тисячі шістдесят три грн.30 коп. Тобто рахунок №26207198220000 згідно Кредитного договору №11394307000 від 15.09.08, - відкритий у гривні і загальна сума операцій проведених по ньому становить 2063,30грн.

Рахунок №26206198220001 відкрито у «УкрСиббанку» фізичній особі ОСОБА_5 15 вересня 2008 року, що підтверджено Договором банківського вкладу вимогу «Активні гроші» №26206198220001 USD від 15.09.2008р. (далі-Договір банківського вкладу), підписаним, з боку Банку, від імені начальника відділення №954 АК1Б «УкрСиббанк». Згідно вимог п. 1.2 Договору банківського вкладу №26206198220001 USD від 15.09.2008р.,зазначений рахунок є вкладнім та відкритим у доларах США. Згідно даних квитанції №69 від 15 вересня 2008р., ОСОБА_1 15.09.08 внесла до каси відділення №957 АКІБ «УкрСиббанк», у кореспонденції дебет рахунку 10028000006154 і кредит рахунку №26206198220001, грошові кошти на суму 39331,00 доларів США, що в еквіваленті становить 190834,01 грн., зміст операції «Зарахування на рахунок №26206198220001 фіз. особи ОСОБА_1В.» Згідно листа «ВNР Paribas УкрСиббанк» від 22.11.2013р. за №12-21/389278 за підписом начальника Управління якості клієнтського обслуговування АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 підтверджує встановлені дослідженням факти щодо операції по внесенню та видачі коштів на вкладний рахунок особисто та власноруч ОСОБА_1, також підтверджує що зазначені кошти у доларах США е власністю ОСОБА_1 Експертним дослідженням встановлено, що кредит Позичальнику ОСОБА_1 за кредитним договором №11394307000 від 15.09.2008р. фактично не видавався, у бухгалтерському обліку АТ «УкрСиббанк» заборгованість ОСОБА_1 за зазначеним договором не обліковується. Тобто, заборгованості позичальника перед Банком за кредитним договором №11394307000 від 15.09.2008р. станом на 01.06.2013р. не має.

Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди.

Кредитний договір № 11394307000 від 15 вересня 2008 року є споживчім та регулюється в певній його частині Законом України « Про захист прав споживачів».

Дії норм Закону України «Про захист прав споживачів», згідно Рішення Конституційного Суду України №І5-рп/2011 від 10 листопада 2011 року поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. У рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), мас підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим, споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів ( робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги. Тому, держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

В ч.2 ст.11, ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринка фінансових послуг» зазначено, що фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має повідомити споживачеві при укладенні договору споживчого кредиту. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг відповідно до п.2 ст.19 цього Закону. Відповідно до ч.3 ст.12 цього Закону, фінансова установа до укладення з клієнтом договору про наданні фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: фінансову послугу, що пропонується надати клієнтові з зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість.

Згідно ч.2 п.2. ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «(Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними)» від 06.11.2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Під час укладення кредитного договору банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку, в даному випадку і є умислом в діях «УкрСиббанку».

Частина 3 ст.203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину повинно відповідати його внутрішній волі. Згідно з ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Омана має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, с недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до приписів частини 2 статті 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочинів, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов'язання.

За таких обставин Договір поруки № 228961 від 15 вересня 2008 року укладений між ОСОБА_6 та «УкрСиббанк» в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором від 15.09.2008 р є недійсним.

Згідно ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи те, що «УкрСиббанк» відповідно до даних положень статті 1049 ЦК України має обов'язок повернути отримані від ОСОБА_1 грошові кошти у такій самій сумі, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позичальником у строк і в порядку, що встановлені договором, «УкрСиббанк» має бути повернути сума - в розмірі 9391,36 доларів США та 5106,21 гривень

Для встановлення такої суми судом беруться до уваги дані, викладені у розрахунку, що надано до суду ОСОБА_1

Розрахунок наданий Позивачем по первісному позову судом не береться до уваги оскільки він спростовується висновками судово-економічної експертизи № 1-11/33 від 26.11.2013 року проведеної судовим експертом ОСОБА_4

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності повязане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з обєктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Частина пята статті 261 ЦК України визначає початок перебігу позовної давності у зобовязаннях з визначеним або невизначеним строком виконання. Так, згідно із цією нормою за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Правило цієї норми є спеціальним, тобто застосовується й тоді, коли заінтересована особа не знала і не могла знати про порушення свого права. Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і обєктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав 03 жовтня 2013р, а саме з моменту предявлення ТОВ «Вердикт Фінанс» позову, тобто звернулася із своїм позовом до суду у межах строку позовної давності.

Таким чином, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.15,16,20,203,215,216,229,230,236,256,261,530,546,628,1046,1049,1051 ЦК України, ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.6,11,12,19 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринка фінансових послуг»ст.ст.10,11,57-60,209,212-215,218 ЦПК України, суд:

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1, приватного підприємства «Кристал» простягнення заборгованості та звернення стягнення на заставу - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» про визнання кредитного договору, договору застави та договору поруки недійсними задовільнити.

Визнати, що умови договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11394307000 від 15 вересня 2008 року порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживача» і не відповідають чинному законодавству України.

Визнати Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11394307000 від 15 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» недійсним.

Визнати недійсним Договір поруки № 228961 від 15 вересня 2008 року укладений між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк».

Застосувати наслідки недійсності договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) №11394307000 від 15 вересня 2008 року, а саме: зобов'язати публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» повернути ОСОБА_1, сплачені нею кошти за вказаним договором банку в розмірі 5106грн. 21коп. та 9391,36 доларів США, які сплачувались в якості комісій, суми кредиту та процентів за користування кредитом; усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні автомобілем марки TOYOTA, модель AURION, 2007 рік випуску, колір сірий, тип легковий седан, номер шасі 6Т1ВК40К17Х907773, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, реєстратором якого є Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, запису про обтяження вказаного автомобіля за №7940858 від 19 вересня 2008 року, контрольна сума А456ГД1Д40.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_7