Рішення № 58360200, 05.04.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1446/15-ц

н\п 2/490/293/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(резолютивна частина)

05 квітня 2016 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Подзігун Г. В.

при секретарі - Кошевій О. С.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства "Ломбард" кредит" ТОВ "Ойкумена південь" і компанія", ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Керуючись ст. ст. 10, 14, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Г. В. ПОДЗІГУН

Справа № 490/1446/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Подзігун Г. В.

при секретарі - Кошевій О. С.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства "Ломбард" кредит" ТОВ "Ойкумена південь" і компанія", ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідачів, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу № 72 нежитлового приміщення магазину продовольчих товарів, що розташовані у будинку № 30 по вул. Потьомкінській у м. Миколаєві, який був укладений між відповідачами та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 27.01.2015 року

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалася на те, що Повним товариством "Ломбард" кредит" ТОВ "Ойкумена південь" і компанія" (далі Ломбард) при укладенні договору не було дотримано положень ст. 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки вона не отримувала відповідного повідомлення іпотекодержателя за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу. Крім того, зазначала, що ціна предмету іпотеки не була визначена у встановленому законом порядку.

Враховуючи зазначене, позивачка вказувала, що Ломбард не набув права на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, у звязку з чим не мав правомочностей на укладення спірного договору-купівлі продажу майна.

Позивачка та її представник у судовому засіданні вимоги позову підтримали у повному обсязі та просили про їх задоволення з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Ломбарду у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність його вимог. При цьому надав також письмові заперечення, в яких вказував, що позивачка прострочила виконання основного зобовязання за договором позики, у звязку з чим термін надання їй позики вважається таким, що закінчився, а позичальник, в свою чергу, був зобовязаний у повному обсязі погасити заборгованість. Позивачка вимогу про погашення заборгованості проігнорувала, у звязку з чим Ломбард скористався передбаченим законом та договором іпотеки правом на продаж предмету іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу.

За такого, вважав, що Ломбард при укладення оскаржуваного договору дотримався усіх передбачених законом та договором вимог, а тому передбачені цивільним законодавством підстави для визнання недійсним правочину відсутні.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не зявився, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити позивачці у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог з тих самих підстав, що і представник Ломбарду.

Третя особа нотаріус ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на дотримання при укладенні договору купівлі-продажу усіх передбачених законом вимог.

Вивчивши доводи позову та письмових заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали та обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 квітня 2013 року між Ломбардом (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено та нотаріально посвідчено Договір позики, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 221400 грн. зі сплатою 5% за один календарний місяць від суми кредиту (11070 грн.) на строк до 30.04.2014 року в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1 Договору позики).

В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобовязань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, позикодавцем прийнято нежитлове приміщення магазину за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 30, згідно з Договором іпотеки від 30.04.2013 року, укладеного з Ломбардом та ОСОБА_1 (п. 1.2 Договору позики).

Договором позики передбачені умови її надання, права та обовязки сторін, у тому числі обовязки позичальника (п. 3.3), а також інші положення, що встановлюють, зокрема, відповідальність сторін за невиконання належним чином взятих на неї обовязків.

Так, відповідно до п. 4.3 Договору позики у випадку невиконання позичальником зобовязань, визначених п. 3.3 цього Договору протягом більше пяти днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобовязаний погасити кредит та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані пеню і штрафні санкції.

Згідно з п. 7.2 Договору позики всі повідомлення за Договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, курєром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу звязку одержувача.

Крім того, 30 квітня 2013 року між Ломбардом (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено та нотаріально посвідчено також Іпотечний договір, відповідно до умов якого з метою забезпечення виконання позивакою основного зобовязання, передбаченого Договором позики, іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки нежитлові приміщення магазину продовольчих товарів, що розташовані у будинку № 30 по вул. Потьомкінській у м. Миколаєві, який належить позивачці на праві власності.

Відповідно до п. 1.3 Іпотечного договору оціночна та узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки відповідно до звіту незалежної оцінки визначення ринкової вартості квартири становить 94499 грн.

Згідно з п. 4.1 Іпотечного договору іпотекодержатель має право, зокрема, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання позичальником основного зобовязання або його частини воно не буде виконане.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки регламентований статтею 6 Іпотечного договору, відповідно до умов якої у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобовязання в цілому або в його частині та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обовязків, встановлених цим Договором, в цілому або в тій чи іншій частині, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 6.1 Іпотечного договору).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі, зокрема, продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору (п. 6.3 Іпотечного договору).

29 квітня 2014 року між Ломбардом та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору позики, якою викладено в новій редакції п. 1.1 Договору позики, відповідно до якої кошти позивачці надавалися у строк до 29.04.2015 року. Інші умови Договору позики були залишені без змін.

Ломбард свої зобовязання за Договором позики виконав належним чином, надавши позивачці позику у передбаченому Договором розмірі, однак ОСОБА_1 зобовязання належним чином виконувати перестала, у звязку з чим у неї перед відповідачем виникла заборгованість.

21 листопада 2014 року Ломбард звернувся до ПН ММНО ОСОБА_5 із заявою, якою просив передати ОСОБА_1, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, заяву, в якій, зокрема, зазначено, що на цей час зобовязання позивачкою за Договором позики належним чином не виконуються, у звязку з чим виникла сума простроченої заборгованості 283392 грн., з яких:

- 11070 грн. сума прострочених відсотків за вересень 2014 року;

- 11070 грн. сума прострочених відсотків за жовтень 2014 року;

- 22140 грн. разовий штраф згідно п. 4.22 Договору позики за порушення умов договору;

- 17712 грн. пеня за 80 днів прострочки згідно п. 4.1 Договору позики за порушення умов договору;

- 221400 грн. сума позики.

При цьому, позивачці повідомлено, що строк договору позики минув, від продовження договору позики Ломбард відмовляється, у звязку з чим просить сплатити вказану заборгованість у строк до 22 грудня 2014 року. У разі несплати заборгованості в указаний термін, відповідно до п. 6.3 Договору іпотеки, буде звернуто стягнення на предмет іпотеки на підставі, зокрема, договору купівлі-продажу у встановленому Договором порядку.

Вказана вимога Ломбарду 24.11.2014 року була направлена на адресу позивачки (АДРЕСА_1), а також на адресу предмета іпотеки (м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 30, магазин продовольчих товарів), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій про відправлення курєрського сервісу «АЯ» № 497778 та № 497777 відповідно (т. 1 а. с. 46, 215).

Позивачка вказані вимоги отримала 25.11.2014 року, про що свідчить її підпис на відповідних квитанціях. При цьому, згідно з висновком експерта № 184 від 22.02.2016 року рукописний текст у графі «Получатель (ФИО, подпись)» квитанції № 497778 від 25.11.2014 року виконаний особисто ОСОБА_1, а підпис про отримання поштового відправлення на квитанції № 497777 від 25.11.2014 року позивачкою не оспорювався, що дає суду підстави вважати, що поштові відправлення курєрського сервісу «АЯ» були отримані позивачкою.

В той же час, протягом встановленого строку позивачка добровільно існуючу заборгованість у повному обсязі не погасила.

У звязку з цим, рішенням загальних зборів учасників Ломбарду (протокол №11 від 12 січня 2015 року) було вирішено, зокрема, реалізувати заставне майно, що є предметом іпотеки, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 30, у звязку із закінченням терміну договору, невиконанням попередніх вимог, а також простроченням платежів; провести експертну оцінку предмету іпотеки для визначення поточної ринкової вартості при реалізації; реалізувати заставне майно згідно проведеної експертної оцінки; грошові кошти направити на погашення кредитної заборгованості.

На замовлення Ломбарду 26 січня 2015 року ТОВ «Незалежний центр оцінки експертизи та аналітики «Пи Кан» було проведено незалежну оцінку предмету іпотеки, ринкова вартість якого, відповідно до звіту № 364625_26012015_26, становить 139304 грн.

У подальшому, рішенням загальних зборів учасників Ломбарду (протокол №12 від 26 січня 2015 року) було вирішено реалізувати заставне майно, що є предметом Іпотечного договору від 30.04.2013 року, ОСОБА_4, та на підставі вищезазначеної незалежної оцінки реалізувати заставне майно за 140000 грн., а грошові кошти від реалізації направити на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Ломбардом.

27 січня 2015 року між Ломбардом (продавець), що діяв на підставі Іпотечного договору, та ОСОБА_4 (покупець) було укладено оскаржуваний Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає нерухоме майно та сплачує за нього обговорену грошову суму. Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі № 72.

Майном, що відчужується за даним Договором, є нежитлові приміщення магазину продовольчих товарів, загальною площею 63 кв. м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ. Б-1, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 30. Вказане майно належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Відповідно до п. 1.7 Договору купівлі-продажу представник продавця та покупець домовилися про те, що власник предмету договору ОСОБА_1 була повідомлена Ломбардом 21.11.2014 року про відмову від продовження Договору позики і необхідність повернення суми позики, нарахованих відсотків та штрафних санкцій у строк до 22 грудня 2014 року, та про те, що у разі несплати заборгованості до указаного терміну, буде звернуто стягнення на нежитлове приміщення шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі, а грошові кошти від продажу нежитлових приміщень будуть направлені на погашення заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики від 30.04.2013 року.

Згідно з п. 2 Договору купівлі-продажу, за домовленістю сторін цей продаже вчинено за 140000 грн., які були внесені покупцем в касу Ломбарду в повній сумі до підписання цього Договору за відповідною квитанцією № 5185 від 27.01.2015 року.

В той же час, позивачка вважає, що при укладенні Договору купівлі-продажу Ломбардом не було дотримано положення ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та укладених договорів, а сам Ломбард як іпотекодержатель не мав правомочностей щодо розпорядження предметом іпотеки, з чим суд, однак, погодитися не може.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного законодавства, зокрема, главою 54, параграфом 1 глави 71 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», а також положеннями, які визначають підстави недійсності правочинів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед іншого, є те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 1046, ст. 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 572 ЦК України основне зобовязання може бути забезпечене заставою, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави є іпотека, правовідносини щодо якої регулюються Законом України «Про іпотеку».

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержавтеля за рахунок предмета іпотеки встановлено розділом 5 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідне застереження про можливість позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом укладення договору купівлі-продажу, міститься в пункті 6.3 Іпотечного договору.

Згідно зі ст. 35 Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачкою було допущено порушення основного зобовязання з повернення позики та відсотків, у звязку з чим станом на 21 листопада 2014 року у неї перед Ломбардом виникла заборгованість у розмірі 283392 грн.

Ломбард, зважаючи на порушення основного зобовязання понад пять днів та на виконання положень ст. 38 Закону України «Про іпотеку», звернувся із заявою до нотаріуса, якою просив повідомити про вимогу щодо погашення усієї заборгованості у вищезазначеному розмірі у строк до 22 грудня 2014 року.

Вказана вимога, відповідно до умов укладених договорів, була направлена курєром на адресу проживання позивачки та адресу предмету іпотеки, та була отримана позивачкою 25.11.2014 року, що підтверджується її підписами на квитанціях курєрського сервісу «АЯ» № 497777 та № 497778. При цьому, суд вважає доведеним той факт, що позивачка вимоги Ломбарду отримала та була ознайомлена із розміром заборгованості та попереджена про майбутній продаж предмета іпотеки у випадку її непогашення.

Так, позивачка та її представник у судовому засіданні первісно посилалися на те, що позивачка поштове відправлення не отримувала, у звязку з чим підпис на квитанції курєрського сервісу виконано не нею, що, однак, було спростовано висновком судово-почеркознавчої експертизи.

Після проведення вказаної експертизи позивача змінила свою позицію та посилалася на той факт, що хоча вона і отримувала поштове відправлення за вказаними вище квитанціями № 497777 та № 497778, однак у самих відправленнях містилася не вимога про дострокове погашення заборгованості, а інші документи щодо правовідносин між сторонами за іншими договорами.

В той же час, вказане твердження позивача, на думку суду, нічим не доведене, а сама по собі наявність наданих до суду документів, які зі слів представника позивача були направлені замість вимоги, не може свідчити про обґрунтованість вказаної позиції, та фактично розцінюється судом як спроба ввести суд в оману щодо дійсних обставин існування спірних правовідносин.

Посилання представника позивача на те, що у вимозі міститься вказівка про закінчення строку договору позики, не може розцінюватися судом як підстава для задоволення позову, оскільки суд вважає що така вказівка фактично є повідомленням не про закінчення строку Договору позики, а про настання строку погашення заборгованості у повному обсязі в розумінні ст. 1048 ЦК України.

За такого, суд приходить до висновку, що дана вказівка фактично не впливає на характер існуючих між сторонами правовідносин та не виключає обовязку позичальника погасити заборгованість.

Таким чином, Ломбард як іпотекодержатель у передбаченому законом та договором порядку отримав право на укладення договору купівлі-продажу майна, у звязку з чим посилання позивачки про відсутність у відповідача правомочності на його укладення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

У подальшому, зважаючи на те, що позивачка у встановлений законом та вимогою строк заборгованість у повному обсязі не погасила, Ломбардом, відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», було здійснено незалежну оцінку майна та здійснено продаж предмета іпотеки за ціною, вищою за ринкову вартість квартири.

При цьому, позивачка, хоча і не погоджувалась із встановленою вартістю предмета іпотеки, у судовому засіданні клопотання про призначення експертизи не заявляла, а доказів на підтвердження іншої вартості майна до суду не надала.

Крім того, сама по собі невідповідність вартості проданого майна, на думку суду, в силу ст. 215 ЦК України, не може виступати підставою для визнання усього Договору купівлі-продажу майна недійсним.

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави, на які посилалася позивачка, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду. Інші доводи позивачки суд до уваги не приймає, оскільки вони не впливають на висновки суду та не мають суттєвого значення для вирішення даного спору.

Зважаючи на те, що жодних інших підстав недійсності правочину позивачка до суду не надала, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 14, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Г. В. ПОДЗІГУН