Ухвала суду № 58359647, 02.06.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

02.06.16 Справа № 2-з/489/24/2016

№ 2/489/1616/2016

УХВАЛА

02 червня 2016 р. суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Тихонова Н.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Свої вимоги мотивував тим, що 30.01.2005 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 20000 доларів США, відповідно до якого останній зобовязався повернути позивачу вказану суму не пізніше ніж через три місяці. В подальшому дію договору позики сторонами було продовжено до 01.07.2005 р. Крім того позивачем ОСОБА_2 було надано додатково позику в сумі 20000 доларів США. Згідно умов договору позики сторони встановили, що розмір відсоткової ставки за користування грошовими коштами складає 2 % від суми договору на місяць. Проте у встановлений договором строк та до теперішнього часу відповідач ОСОБА_2 свої зобовязання не виконав, позику не повернула. Позивач вважає, що такими неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 100000 грн. 00 коп.

Посилаючись на вищевикладене ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 40000 дол. США, що еквівалентно 1047200 грн. 00 коп., відсотки за користування коштами в розмірі 102 800 дол. США, що еквівалентно 2756 068 грн., що разом складає 142800 дол. США, що еквівалентно 3803268 грн.

З метою запобігання порушення своїх прав та забезпечення можливості виконання в майбутньому рішення суду позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про забезпечення позову, відповідно до якого просить суд заборонити відчуження рухомого майна. А саме ГАЗ 3302 ВЕ 3690 АС, Fiat Doblo VE 1771АЕ, ЗАЗ 1105 77044НІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову.

Накладення арешту на майно відповідача (боржника) є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, метою якого є запобігання можливості уникнення стороною виконання покладеного на неї зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Позивачем заявлено вимоги про застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження рухомого майна, а саме автомобілів НОМЕР_1, Fiat Doblo VE 1771АЕ, ЗАЗ 1105 77044НІ.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів того, що вищевказане рухоме майно належить відповідачу ОСОБА_2, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову безпідставна та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: