Ухвала суду № 58345099, 16.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4986/16 Справа № 202/1747/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Григорєвої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргуОСОБА_4 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод бурового обладнання», про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2016 року, заява ПАТ «Укрсоцбанк» про забезпечення позову - задоволена частково.

В порядку забезпечення позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, третя особа ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» про стягнення заборгованості накладений арешт на наступне нерухоме майно:

- садовий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, Садове товариство «Сосновий бор», будинок 79, який має 76,30 кв.м. загальної площі, розташований на земельній ділянці площею 609 кв.;

- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка має 45,2 кв.м. загальної площі, 27,4 кв.м. житлової.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права, у звязку з чим ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нової про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову, а ст.152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснено в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, у березня 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» з вимогами про стягнення заборгованості за Генеральним договором №085/12/13-011, про здійснення кредитування.

06 квітня 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду с заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме на майно або грошові кошти, що належать ОСОБА_4

Позивач свою заяву мотивував тим, що відповідач ОСОБА_4 усілякими способами намагатиметься уникнути виконання зобовязань і як директор/засновник ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання», так і особисто, оскільки у своєму листі від 18.02.2016 року він повідомив банк, що не має наміру добросовісно виконувати взяті на себе зобовязання у звязку із порушенням провадження у справі про банкрутство ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів відносно основного боржника, що начебто на думку відповідача також розповсюджується і на поручителя за договором кредиту.

07 квітня 2016 року суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було постановлено ухвалу про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на нерухоме майно: Садовий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, Садове товариство «Сосновий бор», будинок 79, який має 76,30 кв.м. загальної площі, розташований на земельній ділянці площею 609 кв.; Квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка має 45,2 кв.м. загальної площі, 27,4 кв.м. житлової.

Задовольняючи заявуПАТ «Укрсоцбанк» про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, в межах позовних вимог, суд першої інстанції,керувався ст.ст. 151-153 ЦПК України та виходив із того, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, як розяснив Верховний Суд України у вище вказаному п. 4 постанови Пленуму, -суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечуєтьсянакладенням арешту на майноабо грошові кошти,що належать відповідачевіі знаходяться у нього або в інших осіб.

Між тим, постановляючи 07 квітня 2016 року ухвалу про накладення арешту на квартиру та садовий будинок,судпершої інстанціїне зясував хто є власником цієї квартири і садового будинкуна теперішній час, тобто не встановив чи є власником цього майна відповідач.

Як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_4, на цей час майно, на яке накладений арешт, а саме садовий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, СТ «Сосновий бор», будинок 79, який має 76,30 кв.м. загальної площі, розташований на земельній ділянці площею 609 кв., згідно витягу з державного реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі договору дарування від 22 грудня 2015 року, належить на праві приватної власності ОСОБА_5

Квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка має 45,2 кв.м. загальної площі, 27,4 кв.м. житлової., згідно витягу з державного реєстру прав власності на нерухоме майно,на підставі договору купівлі-продажу від 17 червня 2015 року, належить на праві приватної власності ОСОБА_6

Таким чином, майно відносно якого прийняти заходи забезпечення позову не належить стороні по справі та у позивача відсутні підстави заявляти будь-які клопотання, які повязані із власністю іншої особо, яка до того ж не є стороною по справі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2016 року скасувати.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про забезпечення позовних вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає провадженню у справі.

Судді: