Рішення № 58344892, 13.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4479/16 Справа № 208/5994/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Територіальної громади м. Дніпродзержинська в особі Дніпродзержинської міської ради, третя особа: Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він мешкав і вів спільне господарство з ОСОБА_5 за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. 3-й Криворізький, 16. Згодом, постановою державного нотаріуса Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори від 13 квітня 2012 року, ОСОБА_6, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне нерухоме майно після смерті діда ОСОБА_7 через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на це майно. Проживаючи зі спадкодавцем з 1985 року, позивач володів спірним нерухомим майном по день смерті ОСОБА_5

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право власності на спірне домоволодіння в порядку набувальної давності.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено в повному обсязі та визнано за позивачем право власності на житловий будинок № 16 по пров. 3-й Криворізький у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, який складається з житлового будинку літер А-1 загальною площею 69,7 кв.м, житловою площею 47,5 кв.м, Б-1 літньої кухні, В-1 гаражу, Г-1 душу, Д-1 сараю, З-1 вбиральні, № 1 огорожі, № 2 огорожі, № 3 огорожі, № 4 воріт з хвірткою, № 5 водопроводу, № 8 зливної ями та І тротуару за набувальною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як спадкоємці, яких судом першої інстанції не було залучено до розгляду справи, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 мешкав і вів спільне господарство з ОСОБА_5 за адресою пров. 3-й Криворізький, 16 у м. Дніпродзержинськ.

Постановою державного нотаріуса Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори від 13 квітня 2012 року, ОСОБА_6, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне нерухоме майно після смерті діда ОСОБА_7 у звязку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на дане майно.

Разом із спадкодавцем ОСОБА_5 позивач відкрито, добросовісно й безперервно володів спірним нерухомим майном з 1985 року по день її смерті, що підтверджується довідкою № 1313 про склад сімї, виданої квартальним комітетом № 6.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався, зокрема, положеннями ст. ст. 335, 344 ЦК України та виходив з того, що позивач є добросовісним володільцем, який безперервно користувався майном померлої ОСОБА_5, у звязку з чим є всі підстави для визнання за ним права власності за набувальною давністю на житловий будинок № 16 по пров. 3-й Криворізький у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі, а також на безхазяйну річ.

Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду, у відповідності до положень статті 214 ЦПК України.

Проте, Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області під час ухвалення рішення та визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно за ОСОБА_4 після померлої ОСОБА_5, не було враховано наявність правонаступників, а саме ОСОБА_2, яка є племінницею та ОСОБА_3, яка є рідною сестрою померлої, що на думку апеляційної інстанції призвело до неповноти розгляду та встановлення обставин справи, які мають значення для її вирішення.

Крім того, згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подаючи позовну заяву до суду першої інстанції, ОСОБА_4 не було зазначено сторонами по справі правонаступників ОСОБА_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, чим при розгляді справи за їх відсутності, було порушено їх права як спадкоємців на нерухоме майно, а саме - житловий будинок № 16 по пров. 3-й Криворізький у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

А тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів доходить до висновку, що посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального та матеріального права цілком обґрунтовані та підлягають задоволенню, а рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Територіальної громади м. Дніпродзержинська в особі Дніпродзержинської міської ради, третя особа: Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора про визнання права власності скасуванню.

Тож, керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Територіальної громади м. Дніпродзержинська в особі Дніпродзержинської міської ради, третя особа: Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора про визнання права власності відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_8